«А ми тую славу козацькую повік не забудем ...» (Андрій Якович Чайковський «За сестрою». Оповідання з козацької старовини). Урок-читацька ко - Українська література - Каталог статей - РМО вчителів укр.мови Київського району
Р М О вчителів української мови Київського району м.ХарковаСубота, 10-Гру-16, 15:41

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Категорії розділу
Українська література [8]
Українська мова [26]
Районне методичне об'єднання [0]
Педагогічний досвід [0]
Позакласна робота [0]
Учителю початківцю [1]
Свiтова лiтература [7]

Міні-чат
200

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 90

Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0

Головна » Статті » Українська література

«А ми тую славу козацькую повік не забудем ...» (Андрій Якович Чайковський «За сестрою». Оповідання з козацької старовини). Урок-читацька ко
Розробку уроку надруковано у журналі «Вивчаємо українську мову і літературу» Видавничої групи «Основа», березень, № 7 (155), 2008
Тема: «А ми тую славу козацькую повік не забудем ...» (Андрій Якович Чайковський «За сестрою». Оповідання з козацької старовини). Урок-читацька конференція у 7-му класі
Мета: продовжувати вчити учнів аналізувати повість, визначати її жанрові ознаки, характеризувати козаків-запорожців, з’ясовувати фольклорні мотиви, засоби, висловлювати власні судження про геройство і лицарську відвагу головного героя;
розбудити в кожному читачеві любов до читання, книжки, зацікавити його минулим свого народу, провести слідами славних пращурів, виховувати лицарські чесноти, почуття патріотизму, відданості, віри в перемогу добра, краси, справедливості.
Теорія літератури: героїко-романтична повість, романтичний герой, композиція,
пейзаж, літературний портрет.
Міжпредметні зв’язки: Україна і стосунки з татарами (історія). А. Манастирський «У погоні за татарином» (образотворче мистецтво). Романтика пригод, історичний колорит у романі «Айвенго» В.Скотта (зарубіжна література). Міста і села, де був Павлусь (географія). Проект – презентація (інформатика)
Обладнання: портрет письменника, різні видання творів, ілюстрації картин відомих художників, що відтворюють життя, побут і подвиги запорожців, ілюстрації учнів до твору.
Попередня підготовка до уроку:
- учні повинні прочитати повість,
- зробити ілюстрації до твору або гру «Збери картинку» (пазли),
- підготувати рольову гру (інсценівку),
- підготувати проект - презентацію.
Примітка: об’єднання в групи за кольорами (за тиждень до уроку), запитання під час повідомлень можуть задавати учні цієї групи.
Хід уроку:
І. Організація класу.
ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.
ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. З давніх – давен людям відомо: «дерево життя» - це гілочка, на якій ростуть три листочки. Перший листочок – символ минулого часу, другий – сучасного, а третій – майбутнього. Зображення «дерева життя» зустрічається на каменях далеких часів і свідчить, що люди ще в сиву давнину знали про нерозривний взаємозв’язок минулого, сучасного і майбутнього.
Як це розуміти? А так, що навколишнє – це наслідки минулих подій. А в тому, що відбувається зараз, народжується майбутнє.
Отже, щоб вірно орієнтуватися в житті, щоб бути освіченою людиною, треба вивчати минуле свого народу, його історію.
У цьому році виповнюється 120 років з того часу, як почав свою літературну діяльність Андрій Чайковський.
Сьогодні ми проводимо читацьку конференцію за повістю Андрія Яковича Чайковського «За сестрою». Щоб краще зрозуміти твір, дізнаємося, яку історичну епоху зображено. Надаємо слово нашим знавцям історії.
Примітка: Одне повідомлення можна роподілити між кількома учнями (на розсуд учителя).
Група істориків. Повідомлення 1.1. Татари і їх стосунки з Україною
Після підкорення Кримського ханства Туреччиною (1475р.) воно починає робити грабіжницькі напади на Україну. Через деякий час на біду українського народу змінюється ситуація в причорноморських степах. Кочові орди перетворилися на ударну силу грабежів українського народу. Боротьба з татарами ускладнювалась тим, що вони мали досконало розроблену тактику раптових грабіжницьких нападів, при цьому головну роль у ній відігравала висока рухливість їх загонів. Найбільші напади на Україну татари робили взимку.
Запитання. А чим це було викликане?
Відповідь. Це було обумовлено тим, що замерзали Дніпро та його численні притоки, і для руху військ не було перешкод. Це давало можливість маневрувати і значно заглибитися на територію України непоміченими.
Запитання. А як вони орієнтувалися, у них же не було карт?
Відповідь.Влітку шлях вдень визначався по орієнтирах, а вночі по зірках. Це були напрямки по водорозділу річок та їх притоків, щоб уникнути переправ через річки та інші перешкоди.
Першим головним етапом нападу татарського війська було швидко заглибитися в територію, не роблячи ніякої шкоди і залишаючись непоміченим козацькою сторожею. З цією метою військо розділялось на три частини, які потім ще ділились на три. Військо мчалось день і ніч, зупиняючись не більше як на годину для годування коней. Пройшовши 250-300 кілометрів від кордону, військо розвертається і починає відступати назад. Кіш відступає в тому ж порядку, а флангові частини віддаляються і розділяють свої частини на невеликі загони — чамбули. Ці загони і починають грабіж. Напад на село робиться раптово і навально, а щоб ніхто не втік, його оточують з усіх сторін. Все, що горить, підпалюється, в полон забирають чоловіків, жі¬нок, дівчат, хлопчиків, а хто чинить опір — вбивають. Забирають також коней, худобу, овець та кіз. Із награбованим чамбул приєднується до коша, від якого замість прибулого загону від¬правляється новий для проведення грабунків. Поступово все татарське військо, не припиняючи руху, збирається разом із награбованим біля го¬ловної частини війська — коша. У зв’язку з наяв¬ністю худоби та полонених відступ війська стає уповільненим. Відійшовши в степ на 120—160 кі¬лометрів від кордонів, зупиняються на відпочи¬нок, впорядковують військо та ділять здобич.
Через деякий час, після одержання повідом¬лення про наближення або вже напад татар, форсованим маршем виходило з Січі козацьке військо. Воно йшло під захистом табору з возів у складі піхоти, кінноти та артилерії.
Від війська на широких алюрах рухалися роз¬відувальні загони з завданням виявити місце розташування татарського коша, тобто головного їх обозу. Після виявлення коша визначався момент, коли від нього відгалужувалися чамбули. Наблизившись до коша, козацьке військо під захистом табору вело на нього наступ до повного розгрому. Після цього козацькі кінні загони починали боротьбу з чамбулами по їх маршрутах.
Запитання. Як змальовує татар А.Чайковський?
Відповідь. У повісті Андрій Чайковський показує татар жорстокими, лукавими, користолюбними, кровожерливими. Вони намагалися вбити або взяти людей у полон, щоб перетворити в рабів або продати в рабство. Після битви козаки хотіли відпустити Гусейна, але він попросився залишитись у загоні.
Татарські купці порадили Мустафі – ага напасти на Спасівку, хоча часто користувалися гостинністю спасівчан і знали, чим це може закінчитися.
Письменник не проповідує ненависті до ворога заради ненависті. Коли Павлусь визволив Ганну, він «забув про всі злидні, про всю злість до татар. Простив їм усе відразу».
Чайковський не прощає потурнакам, тим, що зрадили свій народ і перейшли на службу до ворога. Потурнак Карий, якого знала вся Задніпрянщина, яким матері лякали дітей, зазнає жорстокої кари. Опис його покарання має натуралістичні елементи.
Автор добре знає і зображує татарський побут, вірування, звичаї, татарський пейзаж, забудову татарських міст.
Учитель. А як письменник змальовує козаків-запорожців? Що ви дізналися про життя, побут, звичаї запорожців, які зустрілися на Свиридовій могилі? Якими людьми постають вони у вашій уяві? Чим захоплюють? Про це нам розкажуть наші знавці історії.
Повідомлення 1.2. Запорожці
Козацтво утворилося у ході постійної боротьби українського народу проти феодальної Польсько – Литовської держави (Речі Посполитої) та турецько – татарської агресії.
Запитання. Що ж власне означає слово «козак»?
Відповідь. Слово прийшло зі сходу. У давніх тюрків називали молодих парубків, які пройшли складний обряд посвяти у члени племені. З часом це слово одержало кілька значень. Так називали вільну, незалежну, озброєну людину, а половці називали козаками тих, хто ніс сторожову службу, оберігав кордони племені від ворогів. У слов’ян називали людей, вільних від кріпацтва, котрі поруч із господарськими заняттями були в постійній готовності для оборони рідної землі від іноземних загарбників. Козаки називалися «запорозькими», бо головні їх центри знаходилися значно нижче Дніпровських порогів.
Запитання. А що таке Дніпровські пороги?
Відповідь. Це пасма кам’яних скель, що стирчали з води на висоту до п’яти метрів і майже суцільною масою перекривали ріку. Залишалися лише вузенькі бурхливі проходи, які були дуже небезпечні, особливо влітку і восени, при низькій воді.
Першу згадку про українських козаків знаходимо у «Хроніці» Мартина Бєльського під 1489 роком.
Андрій Чайковський добре знає козацький побут, звичаї, воєнну тактику. Він показав запорожців у «реальному виді». Подає реальні своєю привабливістю, життєвістю образи запорозьких козаків, серед яких і Семен Непорадний, сотник Недоля, і ватажок Тріска, і 80-річний дід Панас, і козарлюга – танцюрист (а він не видержав та й, підсвистуючи, пішов навприсядки), і весельчак Петро
(- Ану, Петре! Скажи, що – небудь ... Твій язик не любить дармувати ...
- Не можу, братчики ...
- А то чому?
- Кашу їм ...
- Хіба ж не можна їсти і говорити?
- Можна, та не при каші. Каші шкода ...
- А хіба ж воно як?
- Ов, недотепний! Сказано: мовчи язичку, їстимеш кашу), Остап Швидкий.
Козаки – захисники мирного населення. Автор підкреслює такі риси: священне почуття обов’язку перед своїм народом, братерство, лицарська честь, вірність дружбі, гуманізм, благородство, добродушність, хоробрість, життєрадісність.
Учитель. У лихолітній час в історії України, коли татарськими набігами руйнувались, стиралися з лиця землі українські села, а їх мешканці гинули або зазнавали жахливої долі полонян, переносить нас повість Андрія Яковича Чайковського «За сестрою». Що ми знаємо про автора твору? Про це підготували повідомлення «біографи».
Група біографів. Повідомлення 2.1. Життя і творчість
Андрій Якович Чайковський народився 15 травня 1857р. в м. Самборі на Львівщині в родині дрібного урядовця. Рано осиротів і виховувався в своїх родичів. Початкову освіту одержав у дяка в с. Гордині, закінчив у 1877р. Самбірську гімназію і, відбувши річну військову службу, поступив на філософський факультет, а через рік перейшов на правничий відділ Львівського університету. Працював адвокатом у Львові, потім у Бережанах відкрив адвокатську канцелярію, перед першою світовою війною переїхав до Самбора, а після війни поселився в Коломиї, де й жив до дня смерті 2 червня 1935р.
Літературна діяльність письменника розпочалася у 1888р., коли в народовській газеті “Діло” з’явилися його статті про “причини зубожілості наших селян в судівництві” та про біблійні й старогрецькі судові процеси. Сорокарічний ювілей літературної праці А. Чайковського Галичина відзначала у 1928р.
Але Андрій Якович почав писати ще в гімназії під впливом прочитаних книжок, писав драми й оповідання, та, як свідчить О. Маковей, через якийсь час із них “сміявся”, а далі й зовсім покинув літературне писання “задля недовір’я в себе і невзгодин життя”.
Запитання. На які теми писав Андрій Якович?
Відповідь. Письменник глибоко знав сучасне йому селянське життя, написав низку творів, що з’являлися окремими виданнями — “Образ гонору” (1895), “Бразілійський гаразд” (1896), “Не піддайся біді” (1908), “Не було виходу” (1927).
Життя галицької інтелігенції постає з багато в чому автобіографічної повісті “Своїми силами” (1902). Це твір про “шестидесятників” і “семидесятників” минулого століття на Галичині. Про інтелігенцію йдеться і в тритомній повісті “З ласки родини” (1910) та в повісті “Панич” (1926).
Велику популярність принесли письменникові твори з життя так званої “ходачкової” шляхти. Уже перші твори цього тематичного циклу “Олюнька” (1895) та “В чужім гнізді” (1896) викликали як схвальні відгуки Франка, Маковея, так і серйозну розмову про шляхи розвитку письменницького таланту А.Чайковського.
Учитель. А.Чайковський був не тільки письменником. Знаємо, що він був і громадським діячем. Про його громадсько – політичну діяльність зараз послухаємо.
Повідомлення 2.2. Про громадсько – політичну діяльність А.Чайковського
Учитель. А тепер переходимо до роботи над повістю.
Запитання. Де відбувається дія повісті?
Відповідь. Дія повісті відбувається на Великій Україні, в селі Спасівка, що на правому березі річки Самари. Одного вечора напали на село татари, підпалили і пограбували. Багато спасівчан полягло в бою, а живих забрали в полон. Павлусь, який втік із Спасівки на татарському коні, вирішив поїхати в Крим, розшукати сестру і визволити її з неволі.
Учитель. Багато пригод, лиха і горя зазнав він на цьому шляху. Недосвідчений і необачний Павлусь потрапляє в пазурі підступного потурнака Карого, який продає його в неволю татарському купцеві. Хлопчик став власністю Сулеймана-ефенді. Невдала втеча, але щасливий збіг обставин допоміг йому розшукати та визволити сестру. Вже з самого дитинства хлопчику були притаманні кращі козацькі риси: відвага, наполегливість, доброзичливість, самопожертва, любов до України.
Повідомлення 3. Група мовознавців
(готує словничок із поясненням незрозумілих слів).
акафіст — церковне читання, молитва;
арба – віз;
базник – собача бузина;
балка – яр із пологими схилами;
бандура — струнний музичний інструмент;
буланий, вороний — масть коня;
ватага — гурт, група людей;
ватра — вогонь;
гарба – віз;
зимівник – хутірець, що складався з 2 – 3 хат для людей і різних господарських будівель;
кіш – відділення, військова одиниця у Запорозькому Війську;
лилик — летюча миша;
мізерія — хатнє майно;
миля — міра довжини, трохи більша за кілометр;
обоз – табір, частина війська з майном у тилу;
орудка --справа (перев. дрібна, незначна);
охляп -- без сідла;
падишах – цар турецький;
поганська віра — нехристиянська віра;
рундук -- те саме, що ґанок;
сарана — шкідливі комахи, які розмножуються у неймовір¬но великій кількості і з’їдають усю зелень;
серна – дика коза;
строї — одяг;
товар — худоба;
тяти – тут: жалити, кусати (про мух);
увихались – бігали, снували туди-сюди;
улус -- стійбище кочовиків або селище тюрко-монгольських народів у Центральній і Середній Азії;
характерник – чаклун, чарівник;
хороми — палати, пишні будинки;
хорти – мисливські собаки;
частокіл — огорожа із загострених палиць;
шатро – похідне житло, намет;
штудерно (присл. від штудерний) -- тут: уміло, майстерно захований;
штуки — козацькі бойові прийоми;
до тої хвилі — до того часу;
як тільки на світ стало заноситися – почало світати, розвиднятися.
Повідомлення 4. Група літературознавців
У повісті Андрій Якович використовує різноманітні художні засоби.
Пейзаж – опис природи. Допомагає краще уявити те місце і той час, про які розповідається у художньому творі. Пейзажі роблять твір виразнішим, художнім, таким, що впливає на розум і почуття читача. Виховують любов до рідної землі, навчають бачити і розуміти красу природи.
Андрій Чайковський ніколи не бачив степи, але описує наче об’їздив їх вздовж і поперек. Опис українського степу задаровує читачів своєю неповторною красою, бентежить душу, сповнюючи її синівською любов’ю до рідної землі: «Оболоння вкрите травою, що сягає вам по пояса. Між травою цвіти аж хапають за очі своїми красками. А гляньте довкруги себе.
Ніде краю не видно. Обрій неба наче вижолоблена півкуля кругом вас далеко спочиває на землі. Ніде ні лісу, ні гори, лиш муравельники.
А поїдете десяток миль у який – небудь бік, те саме й те саме.
Ні краю, ні берега.
Це степ, український степ, із своїми високими могилами. Це одинокі дороговкази для людей, що туди заблукають. Деякі могили й називаються своїм іменням, про інші ніхто не знає, ні імені їх, ні відкіля вони взялись».
«Сонце підходило вище й почало припікати. На небі не було ні хмаринки, а ті, що зрання підносилися з нічної роси, позабирав вітерець і поніс далеко».
«Навкруги царювала тиша. Здавалося, що тепер від променів сонця степова трава з собою розмовляє, бо щось увесь час в ній бриніло, як це буває в літню спеку».
«Був південь. Сонце страшенно пекло».
У Татарщині Павлусь уперше побачив гори: «Здалека від сходу сонця ясніло щось високе з білими плямами на вершку».
А ось як описує А.Чайковський зиму: «Настала зима. ... не було тут снігу, як в Україні, що дерева все ще зеленіли, хоч деколи й холодніше було».
Інтер’єр (з франц.)– так називають архітектурно і художньо оздоблену внутрішню частину будинку, приміщення. В художньому творі використовують для того, щоб передати враження від приміщення і предметів, які в ньому знаходяться, разом з іншими художніми засобами допомагають розкрити характер дійових осіб, дати читачеві уявлення про їхній спосіб життя. Адже дім зазвичай стає схожим на своїх господарів.
“Вона (світлиця) була простора і мала кілька великих вікон в одній стіні. Попід стіни йшли підвищення, вкриті килимами. Стіни були помальовані червоною, синьою і жовтою барвою квітами та лініями».
Літературний портрет – опис зовнішності дійової особи в художньому творі. Дає змогу читачам краще уявити зовнішній вигляд персонажа, зрозуміти, як до нього ставиться автор, який у дійової особи твору характер, яка вдача. Портрет у літературному творі «малюється» словом, а не фарбами чи олівцем, як на картині художника.
Вікторина: «Хто це?» (За описом, який читає учитель, упізнати героя)
«Їх стіжкуваті шапки і догори вовною обернені кожухи надавали їм такого страшного вигляду, що, дивлячись на них, кров замерзала в жилах». (Татари, що напали на Спасівку)
«Був кремезний козак літ тридцяти. Одягнений у широ¬чезні, як море, червоні штани, які підперізував широким шовковим поясом. На ногах добрі шкапові чоботи. Сороч¬ка була подерта і замащена... жиласті руки, закінчені п’ястуками, мов довбеньки. ...Згинав залізні штаби, а коня підносив, мов барана». (Семен Непорадний, сторожовий козак)
«Розплющив очі і побачив над собою високого чоловіка з люлькою в зубах. Чоловік був одягнений у подерту, брудну одежу і мав на голові татарську шапку. На ногах у нього були постоли, обв’язані мотузками. Лице чорне, пожовкле та розкуйовджена чорна борода. ...Уся його зброя — довгий ніж за поясом». (Потурнак — харциз Карий)
«В одній спідниці, простоволоса, виглядала страшно. Очі набігли кров’ю з лютості та розпуки. В руках держа¬ла сокиру». (Палажка, мати Павлуся)
Чоловік «високий і плечистий хлоп». (Татарин, якого потім спіймав Непорадний)
«Йому було вісімдесят літ зроду. Хоч час було йому спочити у якому зимівнику, він «не давався старості» і волочився з козаками, граючи на бандурі та розвеселяючи їх грою й співом. ...Стріляв з рушниці так, що птиці під час льоту не промахнув. До того ж, він знав, як лічити рани зіллям». (Січовий дід Панас)
«... був хлоп дужий та вже старший, з довгою сивою бородою». (Девлет – гірей)
« ... їздив на коні, стріляв з лука та з рушниці. Був веселий, і за це його всі полюбили. Девлет-гірей наказав видати йому гарну одежу, і тепер годі було в ньому впізнати того обідраного невільника, кінського пастуха. (Павлусь.)
Учитель. У повісті багато приказок, прислів’їв, порівнянь.
Примітка. Зробити картки, на яких написано один вислів, учні визначають, що це: порівняння, фразеологізм, приказка, прислів’я.
Народні приказки і прислів’я: «Мовчи язичку – їстимеш кашку», «Не скачи у воду, як не знаєш броду», «Не питай, а на вус мотай», «Не ймення тебе красить, а ти його краси», «Де дві газдині, там хата неметена».
Порівняння: «спасівчани жили тут, наче в якій фортеці», «у животі бурмоче, наче б гриміло», «все, наче б зачароване, замовкло», «довгий спис, наче гадючий язик», «наче шуліка на курча, впав татарський аркан на голову Степана», «кинувся, наче б з ланцюга хотів відірватися», «оба червоні, мов буряки», «кінь став гнати, мов вітер», «коня підносив, мов барана», «кинулась, мов ранена левиця», «мусили бігти, мов собаки», «біля нього, як пестунка», «тихо, як в усі», «заворушилися, як мурашки», «сумний був, як сова вполудне», «татарин, як спутаний кінь, що добре наїсться», «чорна, як ніч, хмара», «було ясно, як удень», «татарин навантажений лізе, як рак», «підкрадався, як кіт», «ніж заблищав на сонці, як срібло», «бігали руки, як у ткача», «згуртувались, як вівці над сіном», «голодний, як вовк», «татарські коні, як гуси в лету», «татари роїлися, як оси», «гнали вперед, як хорти за серною», «держав татарина, як теля на мотузку», «козаки налетіли, як яструби», «голову скручу, як горобцеві», «очі, як у вовкулаки», «скочив на коня, як птах», «у голові гуло, як у млині».
Фразеологізми (пояснити значення):
«хлопців наче водою хто оббіляв» - зупинилися, припинили бійку, «на вуc намотати» - запам’ятати, «стягнув брови з досади» - став похмурим.
Конкурс «Знавців географії». (За описом назвати місто або село)
1. «На правому березі ріки Самари, яких десять миль від Дніпра, лежало українське село ... Даремно шукав би хто його в теперішню пору. Воно пропало. Зруйноване, по¬росле травою, як багато-багато інших тогочасних україн¬ських осель.
... не відрізнялася своєю долею від інших осель, такі самі хати з дерева та глини, вкриті соломою або очеретом.
Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені горо¬дами та садками. Посередині села великий майдан, де стояла невеличка дерев’яна церква, а побіч неї вбоге попівство.
Не було тут видко якоїсь заможності. Кожний клав таку хатку, щоб легше перед холодом і спекою захиститися, а більш нічого. Нікому не снилося будувати гарних домів з хоромами, бо ніхто не знав, що завтра станеться, чи його праця відразу не спопеліє.
В тих часах вибирали люди під свої оселі такі місця, які, на їх гадку, давали б найпевніший захист перед ворогом та в яких можна б знайти найвигідніші умовини до життя: отож недалеко води або над водою, а відтак близько лісу або оче¬рету, де б на випадок татарського набігу найбезпечніше скритися та втікти від поганської неволі.
... заложили на тому місці, бо там найшли цілий терневий гай, та й до Дніпра було недалеко, а там росли великі ліси, звідкіля можна було набирати досить дерева.
Першою роботою ..., що тут поселилися, було пробувати серед терневого гайку круті стежки та покопати набігу.
Розмеживши відтак землю на оселі, вони обставились гу¬стим дубовим частоколом.
Ця праця тривала кілька років, заки хати стали готові й село розжилося як слід.
... зайшли сюди з-за Дніпра, також по татарськім погромі, а що станули на тому місці на самого ..., то й прозвали своє село ...
... була вже старшим селом. Вказували на це старі, зеленим мохом порослі стріхи, втоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар із дерев’яними, почорнілими від старости похиле¬ними хрестами; а далі навкруги частоколу повиростало чима¬ле терня, з чого ... дуже раділи, бо це також спиня¬ло доступ до села незгірш частоколу. Лише дві прогалини були на противних кінцях, зачинені воротами». (Спасівка, спасівчани, Спас)
2. «Нарешті стали в ..., де була їхня оселя. Сулейман-ефенді ... був дуже багатий татарський купець.
Свої головні склади мав саме в ... Тому оселя виглядала, як мале містечко. Стояли тут ряд¬ком кам’яні доми, звичайні і поверхові, були шопи на вози й коні, склади з крамом, а при однім боці стояв великий по¬верховий дім, де мешкав Сулейман. Той дім припирав до ве¬ликого городу. Всі ті будівлі були оточені густим частоколом, а в ньому двоє воріт одні проти одних». (село Коджамбаку)
3. «З Коджамбаку треба було їхати туди яких три дні. І справді перед ними лежало місто, столиця татарського хана. Про нього він (Павлусь) чув від дідуся і рад був, що його побачить. Дворище девлет-гірея лежало по тім боці міста. І випало їхати довгими вузькими вуличками. Домівки великі, оточені висо¬ким муром, вкриті червоним або зеленим череп’ям. Поміж дворищами густі садки, з яких під цю пору опадало листя. Заїхали в дворище девлет-гірея. Воно дуже подобало на оселю Сулеймана». (Бахчісарай)
Висновок. Твори А.Чайковського написані надзвичайно простою мовою. Ось чому вони стали найулюбленішою літературою усіх верств населення України. Радо читали і читають його і діти, і дорослі. Входили вони в їхнє життя з дитячих років і несли їм розуміння свого роду, національну свідомість, будили гордість за свою історію.
ІV. Закріплення знань, умінь і навичок.
Перегляд підготовленої рольової гри - інсценівки (пропонуються такі уривки: героїчний бій української жінки Палажки, яка піднялася на захист дітей, з татарськими наїзниками; козак Семен Непорадний і татарин; зустріч братів Петра і Павлуся)
Якщо дозволяють технічні можливості, можна підготувати презентацію за матеріалами уроку.
V. Підбиття підсумків. Проблемне запитання: Чому вчить нас твір?
У творі висвітлюється героїчне минуле України, прославляються мужні захисники нашої землі від ворожих нападів, звеличуються безстрашні борці за волю рідного краю. Такі твори пробуджують національну свідомість народу, сприяють формуванню у підростаючого покоління благородних патріотичних почуттів, вчать глибше осмислити, за словами безсмертного Кобзаря, «хто ми, чиї сини, чиїх батьків діти».
Учитель. Сьогодні ми переконуємося, що справджуються слова біографа про те, що Андрій Чайковський тільки тілом умер, а дух його буде вічно жити в його творах. Доки будуть говорити й читати українською мовою, доти буде живий Андрій Чайковський.
VІ. Завдання додому.
1. Написати твір – мініатюру на одну із тем: «Як склалася подальша доля героїв?» або «Чим сподобався і запам’ятався мені Павлусь?»
2. Скласти карту подорожі Павлуся.
3.
Б
Б
Б
Б
Б
1. Синонім до слова «сутичка».
2. Степан доводився Павлусю ...
3. Струнний музичний інструмент.
4. Порода коня.
5. Риса характеру, властива козакам.
6. Відповіді: 1. бій; 2. батько; 3. бандура; 4. буланий; 5. благородство.
4. «Встановити відповідність»: Скільки років героям?
дід Андрій 13
Павлусь 40
Ганна 30
Петро 70
Степан 18
Палажка 45
дід Панас 15
Семен Непорадний 80
Відповідь: дід Андрій 70, Петро 18, Павлусь 15, Ганнуся 13, Степан 45, Палажка 40, дід Панас 80, Семен Непорадний 30.
5. Дати відповіді на запитання
1.Кого взяли у полон татари?
а) Ганну та Палажку;
б) Палажку та Степана;
в) Ганну та Степана.
2. Село біля річки Самари?
а) Коджамбаку;
б) Спасівка;
в) Петрівка.
3. На чому зміг утекти із села Павлусь?
а) осел;
б) верблюд;
в) кінь.
4. Кого зустрів Павлусь у степу?
а) козаків;
б) татар;
в) спасівчан.
5. Кого спіймав Семен Непорадний?
а) Девлет – гірея;
б) Мустафу, сина девлет – гірея;
в) Мустафу, сина Сулеймана.
6. Де Павлусь збирався шукати Ганну?
а) у Криму;
б) у Києві;
в) у Томаківці.
7. Кого зустрів Павлусь, коли залишив козаків?
а) батька, вони поїхали додому;
б) харциза, вони поїхали у Спасівку;
в) харциза, який продав хлопця татарам.
8. Куди татари відвезли Павлуся?
а) до Бахчісараю;
б) до Коджамбаку;
в) до Анатолії.
9. Хто провів чотири роки у Сулеймана – ефенді і допомагав Павлусеві, коли той був у полоні?
а) Степан Непорадний;
б) Остап Швидкий;
в) Степан Судак.
Ключ. Відповіді на запитання відмітити у таблиці. Букви, які отримали, поставити в правильному порядку. Прочитати те, що вийшло.
1 2 3 4 5 6 7 8 9
а Р Л Ї Е Б Т О Т С
б І С Й З С Л І Ю Р
в А Б О Є Ж Г З Ш В
Відповідь: «За сестрою»
Література:
1. Дубрак Л. Про родину Чайковських / Конспект оповіді, листування з правнучкою А. Чайковського. США
2. Мандзюк О. Андрій Чайковський. коломийські сторінки життя і творчості.
3. Мельничук Ю. Андрій Чайковський // Чайковський А. За сестрою. Повісті. – Львів: Каменяр, 1958. – С. 621-659
4. Мицик Ю.А., Плохій С.М., Стороженко І.С. Як козаки воювали: Іст.розповіді про запорізьких козаків. – 2-ге вид. – Дніпропетровськ: Січ, 1991
5. Нахлік О. Проза Андрія Чайковського // Чайковський Андрій. Повісті.— Львів: Каменяр, 1989
6. Продан І.М. Історична проза Андрія Чайковського.— Тернопіль, 1998

Джерело: http://Розробку уроку надруковано у журналі «Вивчаємо українську мову і літературу» Видавничої групи «Основа», березень, № 7 (1
Категорія: Українська література | Додав: susanna (27-Сер-11) | Автор: Сусанна Хавіна
Переглядів: 8028 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

міні-профіль


Читати ОП ()


Гість, мы рады вас бачити. Будьласка зарегеструйтесь або авторизуйтесь!

...
Graffiti Decorations(R) Studio (TM) Site Promoter


Copyright MyCorp © 2016