Атестація
Атестація - необхідність чи данина моді? Суспільство, яке спроможне жити без державного контролю, а лише на основі морального закону, ще не народилось. Ідеальне суспільство зовнішній контроль поміняє на внутрішній
Та поки цього не сталось, інститут держави встановлює правила організації нашого життя, контролює їх виконання різними способами та методами, а також визначає покарання за ті чи інші порушення.
Контроль по колу. Ми всі маленькі частини своєрідного механізму. Для того щоб він працював злагоджено, кожний повинен старанно виконувати те, що належить саме йому. Але внутрішньої мотивації часом замало, тому з'являються контролери. У контролерів свої контролери, і так по колу ми перевіряємо один одного.
Школа - інституція, яка навчає тих, хто змінюватиме суспільство в майбутньому, тому повинна відповідати всім належним нормам і вимогам більше, ніж інші структури. Наше суспільство недосконале. Кожний бачить це в певний час і в певному місці. Хотілось би, щоб цим місцем ніколи не була школа, бо тут формується нова людина. Не треба пояснювати, як умови впливають на результат. Атестація навчальних закладів має викривати зловживання та недоліки в царині освіти. Перевірка є необхідною, але не варто перебільшувати можливості й ефективність атестації. Атестація як профілактика, яка часто ніби й не знаходить страшних проблем, але без неї через маленьку неполадку може зіпсуватися цілий механізм.
Основні завдання та принципи атестації. Атестація є основною формою державного контролю діяльності навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування, типу й форм власності і проводиться з метою забезпечення реалізації єдиної державної політики у сфері дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти. Вона проводиться не рідше одного разу на десять років. Основними завданнями атестації є оцінка реального стану організації та здійснення навчально-виховного процесу, виховної роботи й іншого, залежно від специфіки навчального закладу; перевірка умов роботи, матеріальної, технічної, культурної та лікувальної бази, санітарно-гігієнічних норм, а також визначення ефективності управління навчальним закладом. Комісія визначає відповідність освітніх досягнень учнів державним стандартам.
Якість навчального процесу залежить від якісного складу та педагогічної майстерності вчителів і керівників, яких також оцінюють. Контролери аналізують програми діяльності закладу та шукають перспективи розвитку. Зрозуміло, що тут багато формальностей, але як без них? Проте переглядання купи різних паперів не повинно переважати живе спілкування з людьми.
Основними принципами атестації навчальних закладів називають плановість, об'єктивність, науковість, компетентність, гласність і коректність. До самих принципів не дуже присікаєшся, головне, щоби перевіряльники були принциповими людьми. Хоча ставити плановість на один рівень з об'єктивністю якось не випадає. Бо виконати план і зробити добре роботу не одне й те ж.
Як виглядає атестація навчальних закладів. Атестація здійснюється шляхом проведення атестаційної експертизи, яку проводить Державна інспекція навчальних закладів МОН України. Проведення атестаційної експертизи навчальних закладів комунальної та приватної форм власності контролюють регіональні експертні ради, що створюються при відповідних органах управління. Керівник навчального закладу має ознайомитися з планом атестації не пізніше ніж за рік до початку проведення атестації.
До експертної комісії входять п'ятнадцять фахівців, які мають відповідну спеціальну освіту, високу професійну кваліфікацію, практичний досвід роботи, володіють необхідними знаннями та навичками. Комісія працює за певною програмою, затвердженою керівником органу управління. Директор установи, яку перевіряють, повинен ознайомитися з робочою програмою. За два місяці до атестації навчальний заклад подає експертній комісії матеріали самоаналізу освітньої діяльності, що містять основні відомості про заклад: стан матеріально-технічного, кадрового й навчально-методичного забезпечення; організації та здійснення навчально-виховного процесу; копії навчальних планів і програм. Працює комісія не довше п'ятнадцяти днів.
Експертна атестаційна комісія у строк до 20-ти днів після завершення роботи складає акт атестаційної експертизи навчального закладу. Він містить висновки та пропозиції з визнання закладу освіти: атестованим із відзнакою, атестованим, атестованим умовно або неатестованим. Акт подається регіональній експертній раді й керівнику навчального закладу. Саме вона у двомісячний строк розглядає матеріали атестаційної експертизи та готує вмотивований висновок про атестацію навчального закладу. На основі цього висновку відповідний орган управління, на який покладено проведення атестації, приймає рішення про атестацію навчального закладу.
Результати атестації. Атестованому закладу видають свідоцтво встановленого зразка. Навчальні заклади, які атестовані з відзнакою, можуть розраховувати на матеріальне та моральне стимулювання праці вчителів та їх керівників. Ну, за призи можна й попотіти. Атестованою умовно називають таку освітню установу, яка має недоліки, але вони істотно не впливають на результати її роботи й можуть бути ліквідовані. У рішенні про умовну атестацію вказують конкретні заходи, які покращать і вдосконалять діяльність навчального закладу. Їх обов'язково треба виконати в установлений строк для збереження права видачі документів про освіту державного зразка. Неатестованою визнається установа, яка не відповідає встановленим державним стандартам. Комісія визначає причини незадовільної роботи та приймає рішення про переатестацію через 1-2 роки, якщо можна ліквідувати недоліки. Неатестований навчальний заклад позбавляють ліцензії на надання освітніх послуг.
Результати атестації навчальних закладів оприлюднюються через засоби масової інформації, а керівник освітньої установи може подати апеляцію до МОН України, інших органів виконавчої влади. Якщо апеляцію визнають правомірною, то призначають новий склад комісії для повторної експертизи.
Що дає атестація? Ефективність будь-якої перевірки залежить від мотивації контролерів. Як виглядає атестація в нас, знає кожний учитель, саме йому робити висновки. Формальність чи всебічна перевірка? Галочка в документах чи двосторонній діалог? Що дає атестація? Покращення роботи навчальних закладів? Емоційне перенапруження вчителів, яке поширюється й на учнів? Чи все набагато банальніше: свідоцтво встановленого зразка? Недоторканність, принаймні, на десять років. Але це якщо все буде добре, бо є ще позачергова атестація.
Порадник для самоперевірки: я і атестація
1. Умію оцінити свою психологічну готовність до роботи в сучасній школі.
Цілі й завдання сучасної школи не вступають у протиріччя з моїми внутрішніми переконаннями.
2. Умію оцінити власну технологічну готовність до роботи за обраним фахом.
Володію своїм навчальним предметом досконало.
Знаю зміст навчального предмета, програму, основні нормативні документи.
Володію основними формами організації навчальних занять.
Моя методична підготовка дає змогу досягти гарних результатів, оптимально впроваджувати інноваційні/власні прийоми та методи організації навчально-виховного процесу.
Маю необхідну педагогічну та психологічну підготовку, щоб зацікавити учнів, створити на уроці атмосферу довіри, взаємоповаги та задоволення від спілкування.
Умію працювати з технічними засобами навчання, застосування комп'ютерних технологій.
Бачу перспективу розвитку свого предмета.
3. Умію оцінити спроможність планувати свою діяльність, прогнозувати результати роботи.
Плани відбивають оптимальний комплекс праці вчителя, ураховуючи аналіз своєї попередньої діяльності з класом, рівень підготовленості учнів до сприйняття нового матеріалу, усунення попередніх недоліків у роботі з цим класом.
4. Умію оцінити свою викладацьку діяльність.
Даю оцінку своєї викладацької діяльності спочатку за результатами праці і лише потім оцінюю якість своїх уроків.
Умію глибоко розкривати зміст і показую практичне значення свого предмета.
Створюю на уроках «ситуацію успіху», стимулюю активність учнів.
Створюю проблемні ситуації, спрямовані на самостійну пошукову роботу, що викликає в учнів захоплення пізнавальними і практичними заняттями, потребу в творчій переробці засвоєного.
Умію оперувати на уроці активними формами навчання, створюю партнерські стосунки «учитель-учень» у пошуках істини, будую навчально-виховний процес на особистісно зорієнтованих засадах.
Використовую можливості навчального предмета для морального виховання учнів.
Домагаюся в роботі з кожним класом і з кожним учнем максимально можливих результатів.
Удосконалюю вміння обґрунтовано оцінювати навчальні досягнення учнів, рівень підготовки класу, окремих учнів до уроку.
Знаю і застосовую на уроці норми й вимоги безпеки життєдіяльності дітей.
5. Умію оцінювати свою позаурочну організаційно-виховну роботу в класі.
Активно і плідно впливаю на становлення особистості учня, ураховуючи особливості виховання в сім'ї.
Умію цілеспрямовано вибирати форми організації позаурочної діяльності.
Допомагаю іншим членам колективу школи досягати бажаних результатів у роботі з учнями класу.
Знаю й використовую сучасні форми виховної роботи, розділяючи з ними їх інтереси, потреби, побажання.
Умію об'єднати учнів навколо цікавої колективної справи.
6. Умію оцінити свою роботу над підвищенням професійного рівня.
Постійно цікавлюся різними джерелами інформації для ознайомлення з новинками педагогічної науки і практики.
Працюю над удосконаленням методики викладання, постійно шукаю нові форми і прийоми організації занять з учнями.
Розширюю й поглиблюю свої знання з предмета викладання.
Прагну бути ініціатором у застосуванні новаторських технологій, що спрямовані на підвищення результативності роботи.
Обґрунтовано використовую досвід своїх колег, конструктивно реагую на зауваження колег та адміністрації.
7. Умію оцінювати свої особистісні якості, дотримання норм професійної етики, культурні інтереси.
Маю сформовану життєву позицію, що не суперечить нормам професійної етики.
Маю зовнішній вигляд, стиль спілкування, що завжди відповідають моральним, етичним та естетичним вимогам.
Не допускаю випадків розбіжності між словом і ділом.
Прагну бути взірцем для своїх учнів, еталоном поведінки на роботі і в побуті.
Не залишаю поза увагою факти антигромадянських учинків інших людей.
Пропагую здоровий спосіб життя, прагну бути прикладом у цьому для учнів.
Маю розвинені культурно-естетичні інтереси до літератури, музики, кіно, театру.
8. Умію оцінити результативність своєї громадської роботи.
Виявляю активність у роботі громадських організацій.
Прагну ініціювати важливі й корисні справи в колективі.
9. Умію оцінити своє життя і роботу в колективі.
Прагну погоджувати свої дії з інтересами і діями колективу.
Ціную колективний досвід, підтримую прогресивні традиції й досягнення колективу.
Відчуваю особисту відповідальність за стан морального мікроклімату в колективі, не порушую норм спілкування і співпраці.
Прагну оберігати колег від впливу негативних явищ: безтактності, нетерпимості тощо.
10. Умію оцінити організацію своєї праці.
Виконую правила внутрішнього трудового розпорядку школи.
Дорожу своїм часом і часом учнів.
Оптимально, не заважаючи іншим, організую своє робоче місце і свою працю.
Дотримуюсь техніки безпеки під час занять, виконую санітарно-гігієнічні вимоги, персонально відповідаю за збереження життя й здоров'я дітей.