Позакласна робота. - Каталог статей
Р М О вчителів української мови Київського району м.ХарковаСубота, 19-Кві-14, 16:48

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Позакласна робота. - Каталог статей | Реєстрація | Вхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 11
Модератор форуму: stamix 
Каталог статей » статті та презентації » Районне методичне об'єднання » Позакласна робота.
Позакласна робота.
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 17:39 | Повідомлення # 1
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Сценарії заходів.Тематика проведення заходів до ювілеїв письменників,Шевченківських днів.
 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:38 | Повідомлення # 2
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
21 лютого - Міжнародний день рідної мови
Інформаційна хвилинка
У листопадi 1999 року Генеральна конференцiя ЮНЕСКО проголосила Мiжнародний день рiдної мови, який уперше вiдзначався 21 лютого 2000року у Парижi.
Заснування цього свята має велике значення, тому що, за оцiнками фахiвцiв, на сьогоднi iснує близько 6000 мов. І багатьом iз них загрожує зникнення.
Мова ж являє собою значну частку нацiональної культури. Тому збереження мови, розвиток мови — важливе завдання кожного народу. Рiдна мова — це мова роду, вона вiдбиває досвiд пращурiв для нащадків.
Рідна мова ( Оксана Забужко )
Мова кожного народу
неповторна i — своя;
в нiй гримлять громи в нег
в тишi — трелi солов’я.
На своїй природнiй мовi
i потоки гомонять;
зелен-клени у дiбровi
по-кленовому шумлять
Солов’їну, барвiнкову,
колосисту — на вiки —
українську рiдну мову
в дар менi дали батьки.
Берегти її, плекати
буду всюди й повсякчас,
бо ж єдина — так,
як мати, — мова в кожного iз нас!
 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:39 | Повідомлення # 3
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Презентація класу

2 уч. Помiркуємо хвилину,
Що робити з пластилiну.
Швидше той про це узнає,
Хто кмiтливий в кожнiй справi.
I уч. Танцюють всi! –
Такий закон, прийняли в нашiй школi.
Тож всi погляньте, ви на нас,
Як ми танцюєм в колi.

(Виконання сучасного танцю учнями класу)
2 уч. Хочеш швидко ти задачу або приклад розв’язати.
Вам порадять до Сашка нашого звертатись.
З математики вiн АС.
Чим i радує наш клас.
Сашко: Назвемо числа по порядку,
Вiд одного аж до десятка.
Вперед й назад — усi вiдразу
І не збиваймося нi разу

(Хорове промовляння чисел)

А з десяти до двадцяти
Як наголос поставиш ти?
- Казати треба - одинадцть!
Скажу так само - чотирнадцять!
Вимова в числах цих одна –
Скрiзь наголос над складом НА!
(Загадує веселi задачi)

I уч.Гарно вмiють дiвчата
В нашiм класi спiвати,
Своїм диво-спiвом
Можуть всiх зачарувати.

2 уч. Хлопцi теж не вiдстають,
Пiсню добре теж тягнуть.
Перед дiвчатами не хотять
Показать, що не вмiють спiвать.

Пiсня на мотив ,,Справжнiй друг”
1. Якщо з другом ти в путі- (2рази)
Веселiш дорога.
А без друга ти нiщо, (2рази)

Супутник твiй - тривога.
ПРИСПIВ:
Нi дощі, нi вiтри не завадять нам дiйти
Коли разом усiм iти. (2 рази)

2. А ім’я твоє - твiй друг, (2рази)
Всi давно це знають.
I пліч-о-плiч все життя (2рази)
З iменем ступають.
ПРИСПIВ:

3. Краще взнай своє ім’я, (2рази)
I з ним подружися,
А невдахам навкруги – (2рази)
Радiсно всмiхнися.
ПРИСПIВ:

I уч. Королеви Рукодiлля у нас в класi є.
Для них день турботою почнеться,
Все довкола усмiхнеться,
Пройде швидко вся дрiмота
Бо рукам вже є робота.
2 уч. Дiвчата — трудiвницi
Бiсером займаються.
Такi вироби сплiтають,
Що аж подих забирає.
Анна: Вона тоненька та мiцна,
Латає нам кожух i свитки.
Як зветься штука чарiвна,
Ви здогадались, дiти? (Нитка)
Іра: Майстер викував умiло два однакових ножi.
Дуже зустрiчi зрадiли два однакових ножi.
Обнялись i роз’єднати їх уже нiхто не мiг.
Пiдкажiть, як називати
Почали вiдтодi їх. (Ножицi)
Наталiя: Я всiх обшиваю,
Сама ж одягу не маю. (Голка)
(Показ виробiв дiтей)
I уч. Оксана - староста у нас.
Вона ,,супермiс наш клас”.
Наведе в усьому лад
И не дає робить ,,бардак”.
2 уч. Ще подругу всiм замiнить,
Допоможе у бiдi.
Завжди гарно виглядає
І нiколи не скучає.

(Виконує гумористичну пiсню ,,Чом я не хазяйка…”)
I уч. Ми поважаємо простого олiвця,
Непосидючого трудягу - молодця.
Як добре, коли є в руцi
Яскравi кольровi олiвцi.

2 уч. Без слiв не можна вiрша написати,
Без нот не можна музики зiграти.
А в художника своя є мова:
Це мова фарб, це гама кольорові

Артур: Любить пензлик до свята
Собi щось намалювати.
У веселку вiн пiрнає,
Кожен колiр називає.
Крiстіна: Ми дуже любимо малювати,
Ми готувалися до свята.
До вашої уваги, гляньте,
Малюнки нашi рiзнобарвнi.
(Виставка малюнкiв)
I уч. В нашому класi чистота
Нiде пилиночки нема.
Це дівчатка - молодцi,
Працюють без зупинки.

2 уч. Хлопцi нашi, як один,
Носять шкiльну форму.
Вони самi їх чистять.
Виглядять чудово.
(Виконання дiвчатами укр. пiснi про працю, хлопцi - танок ,,Яблучко”)

Учениця: Школо наша, школо,
Приголуб нас мила,
Пригорни усiх нас,
Як голуб пiд крила.
Учень: Ти нас всiх научиш,
Як у свiтi жити,
Як зло оминати,
А добро чинити.
Учениця: Замiсть того, щоб грубити,
Битись, бiгати, дурiти,
Обзиватись, хулiганить,
Тепер маємо iншi плани.
Учень: Будемо тепер у школi
Вiдзначатися завжди.
Компліменти всiм казати,
А поганого - не ждiть.
Учениця: Ми старанно i сумлiнно
Будемо вчитись на вiдмiнно.
Отакi в нас першi плани!
Ви, поправте, як не те!
І на нас уважно гляньте.
До вашої уваги - майбутнiй 6-Б росте.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:40 | Повідомлення # 4
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Чесність і правдивість
Мета: розширити змiст понять чеснiсть i правдивiсть; навчити розпiзнавати цi моральнi явища; формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати чеснiсть та правдивiсть.
Обладнання: таблицi, вiршi та оповiдання за темою.
Хід години спілкування:
І. Органiзація класу
II.Основна частина уроку
1. Розiгрування моральної ситуацiї «Розбите вікно»
Учитель.
- Дiти, давайте уявимо і розiграємо ситуацiю. Для цього нам потрiбнi два хлопчики для участi в експериментi.
(Виходять два учнi, учитель по черзi пояснює роль кожного з них.)
Учитель.
- Петрик вдарив по м’ячу, i мяч влучив у вiкно. Вiкно розбилося, а м’яч, вiдскочивши вiд рами, впав прямо в руки Андрiйковi, який проходив бiля вiкна. Виходить учителька. Оцiнивши побачене, вона звертається до Андрiя:
- Андрійку, хiба ти не знав, що гратись м’ячем пiд вiкнами не можна? Це призвело до того, що ти розбив вiкно.
(Можливi два варiанти розвитку дiалогу.)
І варіант. Андрiй, не бажаючи видати Петрика, бере провину на себе.
ІІ варіант. Петрик зiзнається, що це вiн розбив шибку.
Дiти висловлюють своє ставлення до вчинкiв Андрiя i Петрика, оцiнюють їх.
2. Робота над змiстом таблиць

Таблиця 1
Щось накоїв
Не вивчив урок
Неправда
Я не вивчив урок тому, що загубив пiдручник
Чому вiн так сказав?
Було соромно, вiн не хотiв отримати погану оцiнку, бо батьки будугь сварити
Результат
Боїться наслідків

Таблиця 2
Щось накоїв
Не вивчив урок
Правда
Я не вивчив урок тому, що цiлий день грав у футбол
Чому вiн так сказав?
Паленіє вiд сорому, його мучить почуття провини
Результат
Погана оцiнка, тому що вiн не мав мужностi визнати свою провину
Учитель.
- Навіть сказавши один раз неправду, людина втрачає частку довiри серед оточуючих, втрачає моральне право вимагати правдивого ставлення до себе.

3. Робота з тлумачними словниками
Дiти знаходять слова «чесність» i «правдивість», читають їх тлумачення.

4. Читання вiрша Д. Павличка «Мухомори»
Мухомор сказав до мухомора:
— В нашiм лiсi ти — найкращий гриб! —
І подумав: «От яка потвора —
де ти взявсь, чорти тебе взяли б!»
Мухомор одмовив мухомору:
— В нашiм лiсi кращий ти за всiх! —
І подумав: «Хто таку потвору
Сотворив i виставив на смiх!»
Таблиця 1
— Подумайте, як можна назвати таких мухоморiв?
— Яких людей вони нагадують?
— Чи не нагадує цей вiрш прислiв’я: «Два брехуни одної правди не скажуть»?
5. Читання казки «Хлопчик-пастух»
Учитель.
— Інодi наслiдки вiд брехнi бувають непоправними. Як це i трапилося в однiй казцi.
Троє братiв пасли отару овець. Двом старшим братам потрiбно було зiйти з гори в село. Вони залишили молодшому рiжок i сказали йому, що як тiльки буде загрожувати небезпека, одразу дути в рiжок. Не встигли брати вiдiйти, як пролунали звуки рiжка, що сповiщали про небезпеку. Вони швидко повернулись назад, але виявилось, що малий просто пожартував.
Брати знову вирушили в дорогу та невдовзi змушенi були повернутись назад. Їх зустрiв живий-здоровий брат. Брати розсердилися i знову почали спускатись з гори.
Почувся звук рiжка, але брати не зважали, вони думали, що це знову витiвки малого пустуна. Та на цей раз небезпека була насправдi: на отару напали вовки. Два рази збрехавши, на третiй не чекай, щоб повiрили.
— Що неправильно зробив молодший брат?
— Що б ви йому порадили пiд час зустрiчi з ним?

6. Читання та обговорення оповiдання Г.М.Кирпи «Маленька брехня»
— Послухайте iсторiю про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм.
Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.
Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.
Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.
— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.
— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.
Учитель.
- Як ви гадаєте: брехня може бути малою чи великою?

- Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда. І починається все завжди з малого: пiшов у кiно, а мамi сказав, що був у школi. Гасав у дворi, а вдома сказав, що ходив до хворого товарища.
Здавалося б дрiбницi. Аж нi! Мала брехня з часом переростає у велику брехню, якiй немає прощення.

7. Гра «Дайте вiдповiдь».
Учитель.
- Як ви вчините, коли:
• знаєте, що товариш завинив, а карають iншого?
• соромно сказати правду?

8. Iнсценування пiдготовленими учнями смiшинки П.Кальченка «Мiй тато»
Батько й мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарствi, до школи не пiшов. Раптом — телефонний дзвiнок...
Данилко впiзнав по голосу свою вчителъку.
— Чому сьогоднi Данилко в школу не прийшов?
— Тому, що вiн захворiв.
— А хто це зi мною розмовляє?
— Мiй тато...

УЧИТЕЛЬ:
— Як можна назвати вчинок Данилка?
— Як, на вашу думку, оцiнять вчинок Данилка учнi його класу?
—Як би ви вчинили на його мiсцi?
ІІІ. Підсумок
— Запам’ятайте, дiти: краще сказати правду, якою б вона не була, тому що, як мовить народ, «брехнею свiт пройдеш, а назад не повернешся».
Та й вертатись тодi буде нiкуди, тому що брехунiв чекає безслав’я. Про брехунiв ще й так кажуть: «Бiйся цапа спереду, коня — ззаду, а брехуна — з усiх бокiв».
Отож, дiти, будьте з усiма чесними — i вам буде легко жити, бо ви нiкого не скривдили, не збрехали та не оббрехали.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:43 | Повідомлення # 5
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Україна пам’ятає! Світ визнає!
Мета: визначити суть, причини та наслідки Голодомору 1932-1933рр.
вшанувати пам'ять його жертв.
Хід уроку
І. Актуалізація опорних знань
- Сьогодні у нас урок пам’яті. Його проводять одночасно з нами в усіх школах нашої держави.
Прошу вас бути уважними і задуматись, що відбулося в Україні
75 років тому і що витерпів український народ на шляху до незалежності.
ІІ. Основна частина уроку
1. Вступ
- У світі сталося багато трагедій. Страшних трагедій.
Так, були різні війни, катастрофи, які забирали життя людей.
Коли гинуть люди від стихійного лиха, аварії літака чи потягу, виверження вулкану – це одне. Коли люди гинуть на війні, захищаючи свою Батьківщину від ворогів, - це друге. А коли люди гинуть від голоду – це зовсім інше. Особливо – голоду, який створили навмисно. Ви вже знаєте, що в Україні родючі землі і вона багата хлібом. Ще нашу Україну називали «житницею Європи».
Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду?
Хіба можна уявити, що людина збирала урожай, радувалась, що зможе прокормити свою родину, своїх дітей, а на наступний день влада все забирала, не лишаючи ані зернини, ані картоплини.
В ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіли близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.
Саме так влада поступила з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття.
Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.
А чи так давно це сталося? Ні. Ще досі живі свідки тих часів. Серед них можуть бути ваші бабусі, дідусі. Запитайте у них, що вони знають про Голодомор. Можливо ви почуєте від них багато нового і страшного, але не бійтеся чути це. Не бійтеся питати про це. У свого діда чи бабусі, сусіда чи родича.
Ця трагедія ніколи не повториться. Наша пам'ять не дозволить нікому це зробити.
Це наша історія. Ми не можемо її викреслити з нашої пам’яті. Ми не можемо це забути.
2. Що таке Голодомор?
- Сьогодні ми згадуємо страшну сторінку нашого народу – Голодомор 1932-1933рр. Ця трагедія забрала життя мільйонів наших земляків. В українських селах від голоду помирали і дорослі, і діти.
Але найстрашнішим є те, що голодомор був створений спеціально.
Український народ – свободолюбивий. Проти його свободи боролися у різні способи. Сталін винайшов власний, один з найжорстокіших за усю історію людства. Він залізною рукою впровадив терор і голодну смерть.
Дотепер ми не знаєм імен всіх, хто загинув від голодної смерті. Їх не називали героями. Їм не ставили пам’ятників чи обелісків.
Нас просто заставляли про це забути. Але пам'ять не можна знищити!
3. Як чинився Голодомор?
Насильно забирали всі продовольчі припаси.
Засуджували навіть дітей, які підбирали колоски пшениці на вже зібраних полях.

Штрафували.
Якщо селянин чи колгоспник не виконав план здачі зерна, у нього забирали усе: картоплю, зерно, корову, хату.
Люди розуміли, навіть тим, хто переживе голодну зиму, сіяти навесні не буде чим.
Найбільше від Голодомору постраждали Харківська, Київська, Полтавська, Сумська, Черкаська, Житомирська області.
4. Свідчення очевидця
- Я хочу розповісти вам одну історію з життя – це історія дівчинки Ганни Неласої.
Це була звичайна українська родина. Ганна жила з батьками і 4 братами на хуторі Литвинов у Луганській області. Вони мали свій великий дім, сад, город, пасіку. Завдяки важкій праці батьків, яким завжди допомагали діти, сім’я не знала особливих нестатків.
(Сама Ганна все життя прожила в Росії, тому свої спогади вона розповідала на російській мові.)
«Жили мы мирно, дружно. Сеяли хлеб, выращивали на огороде овощи. У нас была и бахча, было и подворье, где держат скот. Отец был добрым и умелым, он мастерил нам, детям, человечков на ниточках и других зверюшек, делал деревянные ложки. Когда он шёл по хутору, то раздавал конфеты, ребятишки к нему тянулись. А ещё учил неграмотных хуторян грамоте.
Мамочка моя вся в домашних заботах: трое маленьких детей, работа в огороде и по дому.
А потом наступила самая страшная пора жизни нашей семьи. Это был 1931-1932годы. Весной пришли люди «комсомольцы». Угнали овец, забрали лошадь, увели корову. Мама кричала, плакала, мы все трое держались за подол её юбки и ревели.
Потом власти выгнали нас из дома. В лесу мы вырыли землянку. У нас была одна землянка на две семьи, папа, мама, нас трое, сестра, её муж и их трое детей. Иногда к нам наведывались какие-то люди, чтобы отобрать последнее (!).
- Тоді дівчинка побачила на власні очі, що таке голодна смерть.
- Настала голодная весна 1933 г. Мы выловили и поели сусликов, ежей, змей – всё, что попадётся, ели всякую траву – лебеду, листья липы, бересту. Когда в хуторе падал скот, его вывозили из хутора, люди из землянок ходили за падалью. Если удавалось залезть на дерево в гнездо сороки или другой птицы, то это был праздник, яйца мы съедали сырыми. Помощи не было ниоткуда никакой.
И наступил страшный голод. Первым от голода умер братик Коля. Около землянки лежала куча хвороста, он упал на неё и умер. Я плакала. А потом умер дядя, потом тётя.
Смерть моих родственников произошла в июне 1933 года. Мне было 7,5 лет.
Зайдя в землянку, я увидела свою мамочку, лежащую на лохмотьях с распущенной косой, по лицу ползали вши, живот прирос к спине. Я стала лить ей в рот из бутылки молоко, но оно не проходило. Я плачу… Отец говорит: «Дочка, ей это уже не поможет».
Отец стал бредить…и хрипеть. Я прошу: «Тату, не храпи!» Он умер на второй день после мамы… Мы с братиком остались вдвоём среди мёртвых родственников. Сколько это продолжалось – не знаю.
Нас забрали в ясли. Братика положили на земляной пол под печкой. Он умирал, с его опухшего тела сочилась жидкость. Я сидела рядом, он скрипел зубами и просил огурчик… Братик умер. Его завернули в одеяло и похоронили рядом с яслями…
Часто думала, почему с нашими семьями так поступили, за что выгнали из домов, за какие преступления обрели на голодную, страшную смерть? Я выжила… видимо, так было угодно Богу – оставить меня жить на свете за моих дорогих родителей и братиков – мучеников. Этот ужас и все эти страдания мне пришлось пережить в 8-летнем возрасте.»

Ця історія є лише краплиною в морі людського горя, яке довелося пережити мільйонам українських сімей у 1932-1933рр. Вона доводить, що Голодомор в Україні був спеціально створений. Ця історія в котре доводить, що правда немає кордонів. Її потрібно шукати, а пам'ять шанувати.
5. Голодомор мовою фактів
- У той час, як від голоду умирали мільйони українців, влада продовжувала вивозити зерно за кордон. Також в Україні у той час на повну потужність працювали спиртзаводи, які переробляли зерно на горілку, що йшла на експорт.
«У Бабаях був спиртзавод, біля якого знаходилися ями, куди зливалася барда. Голодні люди набирали барду в торбинки, тут же їли її, але від кольок багато хто помирав на місці. Трупи везли на кладовище і заривали, як худобу… Спиртзавод переганяв зерно на спирт – і це при такому голоді!»
Свідчення жінки, яка не назвала себе, 1924р.н.
с. Бабаї, Харківська обл..
«Когда мне было 12 лет, осудили за колоски меня маленького на 5 лет к тяжёлым работам. Мама пухла вместе с сестрой и умерла на моих глазах. Одно спасенье: мыши наносили в норки запасы, землёй обворачивали их в круглых кучках, а мы уже её раздалбливали зимой и забирали эти запасы…»
Петро Оливка, 1921 р. н., смт. Петропалівка
Дніпропетровська обл..
Великий голод 1932-1933 років в Україні забрав життя від 7 до 10 мільйонів невинних людей.
ІІІ. Підсумок
- Прошу зараз вшанувати пам'ять мільйонів невинних жертв Голодомору хвилиною мовчання.

IV. Д/з
- Зараз кожен з вас отримає свічку і пам’ятку про ці жахливі голодні для України роки. Саме від вас залежить, щоб не приведи Господь, не повторилось нічого подібного у майбутньому.
Принесіть ці свічки та пам’ятки додому. А в суботу, 22 листопада, о 16 годині, коли на вулиці стемніє, попросіть батьків засвітити і поставити ці свічки на підвіконня так, щоб їх було видно знадвору.
Цих вогників має бути якнайбільше. Вони потрібні для кожного з нас
Ці вогники символізують нашу скорботу і пам'ять про мільйони загублених життів наших українців. Ці вогники зігріють душі загиблих.
Це - знак нашої пам’яті.
Це – символ очищення задля нашого майбутнього.
І цей світ донесете ви самі.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:44 | Повідомлення # 6
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
22 січня – день Соборності України

Інформаційна хвилинка
Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
Реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917- 1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави - Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.
1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР - Левицький, Цегелоський, члени директорiї — Винниченко, Петлюра, Андрiєвський, Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.
3 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.
Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята — Незалежностi i Соборностi.
22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.
З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.
В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».
Дзвони в Україні
Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!"
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса
Книга вчить, як на світі жить
Година спілкування
Мета: розширити уявлення дiтей про книги; розвивати інтерес до художньої книги, до самостійної пізнавальної активностi; виховувати повагу до книги.
Обладнання: виставка книг, загадки, прислiв’я.
Хід урок
І. Органiзацiя класу
Вiдгадування загадки.
Бiла нивка невеличка:
Там розсипана пшеничка.
Очками її зберем,
А думкою розiмнем.
Нумо, бiлу нивку обробляти —
Будем усе на свiтi знати.
(Книжка)
ІІ. Основна частина уроку
1. Слово вчителя
— Безмежна сила книги. Без неї людина слiпа. Книга вiдкриває перед людьми великий свiт. Протягом усього жиiття ми звертаємося до книжки. Згадайте свою улюблену першу книжечку, коли ще ви були зовсiм малень-кими i не вмiли читати, а вже iз задоволенням розглядали малюнки, впiзнавали улюблених героїв, складали про них цiкавi iсторiї.
І коли вже навчилися читати,— масте змогу самi поринути у захоплюючий свiт книг. Тому, що книги — вашi друзi. Вони здатнi викликати великi почуття, глибокі переживання.

— Як ви думаєте, чи завжди iснували книги?
— Давним-давно книг не було на землi, люди не вмiли ні читати, нi писати. А для того, щоб передавати iнформацiю, вони малювали малюнки на стiнах печер. Пізніше люди почали писати на глинi, яку потiм сушили та випалювали на вогнi. Проте, такi «книжки» були дуже важкими i незручними. Згодом люди навчилися робити книги з тонкої телячої шкiри. На виготовлення такої книги потрiбнi були шкури з цiлої череди телят. Тому такi книги були дуже дорогими i їх могли собi купити тiльки багатi люди. Отже, потрiбно було шукати дешевий та простий матерiал для книг.
В Африцi вздовж рiчок є густi заростi болотяної рослини папiрусу. Спочатку його використовували лише на будiвництвi. А згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папiр. Вiдтодi з’явилися сувої з папiрусу. Писати на них було зручно, але через декiлька років такий сувiй ламався та розсипався.
Справжнiй папiр, на якому пишуть i сьогоднi, люди навчилися виготовляти двi тисячi рокiв тому. Першi книги були рукописними, тому одну книжку часом писали по кiлька рокiв.
За часiв Київськоi Русi Князь Володимир Святославович вiдкривав школи, спецiальнi майстернi, де переписували книги. А за часiв князя Ярослава Мудрого у Києві при Софiївському соборi була заснована перша у Київськiй Русi бiблiотека.
У ХIII столiттi в Європi навчилися виготовляти папiр. В серединi XIV столiтгя в Нiмеччинi запрацював перший у Європi друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга. Вiдтодi друкарнi з’явилися в iнших країнах.
Першодрукарем в Українi був Іван Федоров. За своє життя вiн видрукував лише кiлька книжок. Серед яких є i перший слов’янський «Буквар».
Ось така iсторiя виникнення книги. Тепер книга — всюди поруч iз нами. Вона — ваш друг i порадник.

2. Бесіда
— Чи любите ви книги?
— А чому ви їх любите?
— Про що можна дiзнатися з них?
— Чи є у вас улюбленi книги? Розкажiть про них.
3. Презентацiя, реклама улюбленої книги
4. Розгадування загадок. Робота над прислiв’ями
— Книги ви читати любите. А чи любите розгадувати загадки?
• Не кущ, а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а навчає.
• Язика немає, а розуму навчає.
• По бiлому полю чорним маком сiяно.
Кожен скiльки хоче бере, а все лишається.
• Хто мовчки говорить?
— Які ви знаєте прислiв’я про книгу?
З глибин моря дiстають перлини, а з глибин книг —знання
Хто багато читає, той багато знає.
Книга — ключ до знань.
Книги читати — усе знати.
Книга — ключ наук i знань.
З книгою жити — з добром дружити.
З книгою подружишся, розуму наберешся.

Книга — це багатий сад, в якому є корисне i прекрасне.
Одна книга тисячi людей навчає.
— А що потрiбно робити, щоб книга тисячi людей навчала? (Берегти її.)

5. Виведення правил поведiнки з книгою
1. Обгорни книгу — не забруднюватиметься обкладинка.
2. Не читай книгу пiд час їжi — можеш забруднити її.
3. Не клади в книгу олiвцiв, ручок та iнших товстих предметiв — вiд цього рветься палiтурка.
4. Не загинай рiжкiв на сторiнках книги — рiжки вiдриваються i псується книга — зроби для книги обкладку.
5. Не рви сторiнок, не малюй i не пиши нiчого в книзi. Не роби в нiй нiяких помiток.
6. Не перегинай книгу — вiд цього виривають сторiнки.
7. Не читай книгу на сонцi.
— Але знаєте, дiтки, часом книгам буває лячно. Уважно послухайте вірш і ви здогадаєтесь,чому таке буває?

Буває книгам лячно
Скiльки книг в твоїй книгарнi!
Книги рiзнi, дуже гарнi.
От краса, якби ти змiг
Прочитати їх усiх!
Покупцi стоять юрбою,
Шарудять по сторiнках...
Мила книго, що з тобою?
Чом ти дивишся з журбою?
І трiпочеш у руках?
Лячно книгам: хто їх купить?
Раптом купить, хто не любить?
Той у книжку — от порода! —
Запихає бутерброда...
Той,— чи є бруднулi гiршi? —
Залива чорнилом вiршi...
Недарма на продажi
Книги є зажуренi:
Хоч би не потрапити
В руки мацапуринi!
(Т. Волгiна)
— Чого бояться книги?
— А ще вони дуже бояться таких дiтей, як Грицько. Послухайте уважно вiрш i скажiть, чи є серед вас такi дiти, як Грицько?
У Скворцова Гришi —
Книги найбруднiщi:
Всi вони — патлатi,
Порванi, горбатi.
Ну, немає в них лиця:
Без початку, без кiнця.
Палiтурки, як ганчiрки,
Тi книжки ридають гiрко.

Бився Гриша з хлопчаками,
Вiн розмахував книжками,
дав Мишку по головi —
Замiсть книжки стало двi.
Обдертий, некрасивий
Задачник буркотливий.
Прошамкать ледве змiг:
«Дiвчатка i хлоп’ятка
Калiчать книг багато.
Куди нам утiкати
Вiд Гришi i вiд них?»

— Чи є такi дiти серед вас?
Що ви порадите книжкам?
—А цим дiтям iз вiрша?

6. Логiчнi завдання
1. Ти взяв у товариша книгу i випадково забруднив її. Як ти вчиниш?
а) Вiддаси і скажеш, що вона була забрудненою;
б) вибачишся перед товаришем i почистиш книгу;
в) почистиш книгу, вiддаси товаришевi i змовчиш, нiби нiчого не трапилося.
2. Коли потрiбно повертати бiблiотечну книгу?
а) Через мiсяць;
б) коли нагадають;
в) коли прочитаєш;
г) до встановленого бiблiотекарем термiну.
3. Що потрiбно зробити, якщо ти взяв бiблiотечну книжку трохи порвану?
а) Прочитати i вiддати таку ж порвану назад, адже не ти її попсував.
б) вiддати бiблiотекаревi, щоб пiдклеїла книгу;
в) вiдремонтувати самому

III. Пiдсумок
— Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали навiть однiєї сторiнки з нової книги. Людина, яка любить i вмiє читати,— щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих та вiрних друзiв. Друзi тi — книги.

Краса душі людської

Тема: Вчинок - це реальна дiя. Намiри i недостойнi вчинки. Що допомагає уникати помилок, негативних наслiдкiв вчинкiв?
Мета: ознайомити учнiв iз поняттям «вчинок» як реальна дiя; вчити учнiв аналiзувати запропонованi ситуацiї, характеризувати достойні i недостойнi вчинки, передбачати наслiдки своїх вчинкiв; дати поняття «можна» та «не можна»; розвивати вмiння контролювати i аналiзувати свої та чужi вчинки, зробити їх усвiдомленими; виховувати бажання здiйснювати достойнi вчинки, повагу до людей.
Обладнання: сюжетнi малюнки, пам’ятка, чарiвна паличка.
Хід уроку
1. Органiзацiя класу. Мотивацiя навчальної дiяльностi

Сказав мудрець
Живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай!
Лише в добро i вищу правду вiра
Людину вiдрiзняє вiд мавпи i вiд звiра.
Хай оживає iстина стара:
Людина починається з добра!
(Л. Забашта)
- Нехай цей вiршик стане девiзом нашого уроку.
II. Повiдомлення теми i мети
- Сьогоднi ми поговоримо про те, що таке вчинок i його наслiдки, якi бувають вчинки, навчимося їм давати оцiнку.

ІII. Основна частина уроку
1. Формування поняття «вчинок»
Люди iснують на Землi разом. Тому весь час мiж ними виникають різнi стосунки. Уявiть собi, що б почалося, якби кожен робив тiльки те, що йому подобається. Тому за багато рокiв iснування люди намагалися впорядкувати свої стосунки, жити так, щоб усiм було добре. Так на Землі з’явилось поняття «справедливість», «добро» тощо. Завдяки цим поняттям ми маємо змогу оцiнити дiї людей, їхнi стосунки. Стосунки мiж людьми можна регулювати за допомогою законiв. Це дуже важливi документи, якi є спiльними для людей, якi живуть в якiйсь певнiй країнi. За їх невиконання людину можуть покарати. А є iншi правила. Вони спiльні для людей всiєї Землi. За їх порушення не можна понести покарання, але кожна людина намагається жити за цими правилами. Як, на вашу думку, що це за правила?
Людина починається з добра...
Справжня людина, за глибоким переконанням нашого народу, — це людина добра, мудра, щира i сердечна, щедра i свiтла, яка вмiє любити i спiвчувати, захистити і приголубити, поважати i порадити, людина з добрим серцем i свiтлою душею. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часiв благодiйнiсть була в традицiях нашого народу. Цiлком природним i закономiрним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, подiлитися шматком хлiба, дати притулок бездомному, захистити старість i немiчнiсть, порятувати хворого або калiку, захистити скривдженого.
Кажiмо бiльше добрих слiв
Знайомим, друзям, коханим.
Нехай комусь теплiше стане
Вiд зливи наших почуттів.
— Що ж таке вчинок?
- Вчинок — це реальна дія людини. У життi людина робить рiзні справи: добрi i не зовсiм добрi, поганi i просто жахливi. Зазвичай вона бажає iншим добра, але iнколи вчинки людини бувають недостойними її поведiнки.
2. Обговорення оповiдання В. О. Сухомлинського «Образливе слово»
- Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Послухайте, як це буває.

ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО
Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.
Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:
— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.
— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.
— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.
Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:
— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.
Бесiда за змiстом оповiдання.
— Що ви можете сказати про вчинок сина?
— Чи зрозумiв вiн свою помилку?
— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.
— Вмiнню бути людиною навчають слова «можна» i «не можна». З’ясуємо, що можна робити, щоб стати людиною і залишитися нею назавжди. (Вiдповiдi дiтей учитель записує на дошцi.)
— А для того, щоб з’ясувати, що не можна робити, я прочитаю цi записи, а ви замiнюйте їх протилежними.
— Але головне — не визнавати «можна» i «не можна», а дотримуватись цих правил кожного дня, контролювати себе кожної митi. А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня?
3. Ознайомлення iз пам’яткою
Пам’ятка добрих i корисних справ
• Завжди дотримуйся свого слова.
• Перед виконанням справи подумай.
• Не будь самовпевненим.
• Не лiнуйся.
• Виконуй справу iз задоволенням.
• Нiколи не вимагай винагороди.
• Виконуй все вчасно.
• Допомагай людям сам, не чекай, доки тебе проситимуть.
• Завжди виконуй тiльки добрi справи, за якi нiколи не червонiтимеш.

— Мабуть, добре буде, коли всi виконуватимуть нашi правила, тодi не буде проступкiв, а залишаться лише добрi справи та гарнi вчинки.

4. Обговорення проблемних ситуацiй
Ситуацiя 1
Вiтя принiс до школи альбом iз марками. Дiти розглядали їх. Раптом підбiг Максим i, схопивши альбом, побiг.
— Що ви можете сказати про вчинок Максима?
— Яку даєте йому пораду?
Ситуацiя 2
Йдучи по сходах, Вiтя штовхнув Оленку. Оленка впала i заплакала Тому, що їй було боляче. Вiтя обiзвав її плаксою.
— Що ви можете сказати про Вiтю, його вчинок?

Ситуація З
- Дiти, перед вами два портрети одного i того ж самого хлопчика. Який вам бiльше подобається? Чому?
(На одному — похмурий, злий, сердитий хлопчик, який в будь-яку хвилину готовий вступити в бiйку. На другому — він веселий, з посмiшкою.)
- Який iз цих хлопчикiв буде робити достойнi для людини вчинки?

5. Гра «Добрi чарiвники»
— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв. (дiти беруть паличку i називають хороший вчинок свого однокласника, друга, знайомого...)
— Бачите, як багато в нас гарного, доброго. Намагатимемось i надалi берегти i примножувати цi добрi вчинки. Щоб вашi обличчя були завжди радiснi вiд того, що ви зробили доброго, а на обличчi нiколи не зникала усмiшка.

6. Гра «Добрi i поганi вчинки»
— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долонi, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидiти спокiйно.
• Допомагати мамi мити посуд.
• Робити комусь зле, якщо вiн цього не бачить.
• Не вмиватися.
• Берегти рiдну природу та охороняти її.
• Шанувати працю iнших людей.
• Галасувати, коли хтось вiдпочиває.
• Бути вихованою, стриманою дитиною.
• Обманювати, хвалитися.
• Насмiхатися з чужого горя.
• Добре вчитися, багато читати.
• Не слухати батькiв.
• Допомагати друзям у бiдi.
• Дiлитися тим, що є в тебе.
• Ображати iнших.
• Захищати слабкого.
• Спати на уроках.
• Красти,
• Любити своїх батькiв.
• Ображати тварин.
• Сваритися.
— Молодцi! Ви дiйсно виростете хорошими людьми, а вашi вчинки будуть завжди достойними.
IV. Пiдсумок

— Сьогоднi йшла мова про справжню людську красу. Ми намагались розiбратись у людських вчинках. Тепер уже знаємо про це дещо бiльше.
Закiнчуючи урок, хочу побажати вам стати красивими людьми, нехай промениться доброта у ваших очах, а iз серця струменить спiвчуття, милосердя, повага до людей. Нехай вашi вчинки і ваше ставлення до людей завжди викликають у них позитивне, добре, шанобливе ставлення до вас.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:45 | Повідомлення # 7
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
22 січня – день Соборності України

Інформаційна хвилинка
Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i багнетом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
Реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917- 1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави - Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.
1 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР - Левицький, Цегелоський, члени директорiї — Винниченко, Петлюра, Андрiєвський, Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.
3 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.
Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята — Незалежностi i Соборностi.
22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.
З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами України і Галичини.
В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».
Дзвони в Україні
Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
"Зустрічайте Воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!"
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі,
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі.
Україно, нездоланна вища Мати
Володимира, Богдана і Тараса.
Бог тобі призначив жити, не вмирати,
Бути світові як захист і окраса

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:45 | Повідомлення # 8
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Книга вчить, як на світі жить
Година спілкування
Мета: розширити уявлення дiтей про книги; розвивати інтерес до художньої книги, до самостійної пізнавальної активностi; виховувати повагу до книги.
Обладнання: виставка книг, загадки, прислiв’я.
Хід урок
І. Органiзацiя класу
Вiдгадування загадки.
Бiла нивка невеличка:
Там розсипана пшеничка.
Очками її зберем,
А думкою розiмнем.
Нумо, бiлу нивку обробляти —
Будем усе на свiтi знати.
(Книжка)
ІІ. Основна частина уроку
1. Слово вчителя
— Безмежна сила книги. Без неї людина слiпа. Книга вiдкриває перед людьми великий свiт. Протягом усього жиiття ми звертаємося до книжки. Згадайте свою улюблену першу книжечку, коли ще ви були зовсiм малень-кими i не вмiли читати, а вже iз задоволенням розглядали малюнки, впiзнавали улюблених героїв, складали про них цiкавi iсторiї.
І коли вже навчилися читати,— масте змогу самi поринути у захоплюючий свiт книг. Тому, що книги — вашi друзi. Вони здатнi викликати великi почуття, глибокі переживання.

— Як ви думаєте, чи завжди iснували книги?
— Давним-давно книг не було на землi, люди не вмiли ні читати, нi писати. А для того, щоб передавати iнформацiю, вони малювали малюнки на стiнах печер. Пізніше люди почали писати на глинi, яку потiм сушили та випалювали на вогнi. Проте, такi «книжки» були дуже важкими i незручними. Згодом люди навчилися робити книги з тонкої телячої шкiри. На виготовлення такої книги потрiбнi були шкури з цiлої череди телят. Тому такi книги були дуже дорогими i їх могли собi купити тiльки багатi люди. Отже, потрiбно було шукати дешевий та простий матерiал для книг.
В Африцi вздовж рiчок є густi заростi болотяної рослини папiрусу. Спочатку його використовували лише на будiвництвi. А згодом додумались так обробляти волокна рослин, що почали виготовляти з них папiр. Вiдтодi з’явилися сувої з папiрусу. Писати на них було зручно, але через декiлька років такий сувiй ламався та розсипався.
Справжнiй папiр, на якому пишуть i сьогоднi, люди навчилися виготовляти двi тисячi рокiв тому. Першi книги були рукописними, тому одну книжку часом писали по кiлька рокiв.
За часiв Київськоi Русi Князь Володимир Святославович вiдкривав школи, спецiальнi майстернi, де переписували книги. А за часiв князя Ярослава Мудрого у Києві при Софiївському соборi була заснована перша у Київськiй Русi бiблiотека.
У ХIII столiттi в Європi навчилися виготовляти папiр. В серединi XIV столiтгя в Нiмеччинi запрацював перший у Європi друкарський верстат майстра Йоганна Гутенберга. Вiдтодi друкарнi з’явилися в iнших країнах.
Першодрукарем в Українi був Іван Федоров. За своє життя вiн видрукував лише кiлька книжок. Серед яких є i перший слов’янський «Буквар».
Ось така iсторiя виникнення книги. Тепер книга — всюди поруч iз нами. Вона — ваш друг i порадник.

2. Бесіда
— Чи любите ви книги?
— А чому ви їх любите?
— Про що можна дiзнатися з них?
— Чи є у вас улюбленi книги? Розкажiть про них.
3. Презентацiя, реклама улюбленої книги
4. Розгадування загадок. Робота над прислiв’ями
— Книги ви читати любите. А чи любите розгадувати загадки?
• Не кущ, а з листочками,
Не сорочка, а зшита,
Не людина, а навчає.
• Язика немає, а розуму навчає.
• По бiлому полю чорним маком сiяно.
Кожен скiльки хоче бере, а все лишається.
• Хто мовчки говорить?
— Які ви знаєте прислiв’я про книгу?
З глибин моря дiстають перлини, а з глибин книг —знання
Хто багато читає, той багато знає.
Книга — ключ до знань.
Книги читати — усе знати.
Книга — ключ наук i знань.
З книгою жити — з добром дружити.
З книгою подружишся, розуму наберешся.

Книга — це багатий сад, в якому є корисне i прекрасне.
Одна книга тисячi людей навчає.
— А що потрiбно робити, щоб книга тисячi людей навчала? (Берегти її.)

5. Виведення правил поведiнки з книгою
1. Обгорни книгу — не забруднюватиметься обкладинка.
2. Не читай книгу пiд час їжi — можеш забруднити її.
3. Не клади в книгу олiвцiв, ручок та iнших товстих предметiв — вiд цього рветься палiтурка.
4. Не загинай рiжкiв на сторiнках книги — рiжки вiдриваються i псується книга — зроби для книги обкладку.
5. Не рви сторiнок, не малюй i не пиши нiчого в книзi. Не роби в нiй нiяких помiток.
6. Не перегинай книгу — вiд цього виривають сторiнки.
7. Не читай книгу на сонцi.
— Але знаєте, дiтки, часом книгам буває лячно. Уважно послухайте вірш і ви здогадаєтесь,чому таке буває?

Буває книгам лячно
Скiльки книг в твоїй книгарнi!
Книги рiзнi, дуже гарнi.
От краса, якби ти змiг
Прочитати їх усiх!
Покупцi стоять юрбою,
Шарудять по сторiнках...
Мила книго, що з тобою?
Чом ти дивишся з журбою?
І трiпочеш у руках?
Лячно книгам: хто їх купить?
Раптом купить, хто не любить?
Той у книжку — от порода! —
Запихає бутерброда...
Той,— чи є бруднулi гiршi? —
Залива чорнилом вiршi...
Недарма на продажi
Книги є зажуренi:
Хоч би не потрапити
В руки мацапуринi!
(Т. Волгiна)
— Чого бояться книги?
— А ще вони дуже бояться таких дiтей, як Грицько. Послухайте уважно вiрш i скажiть, чи є серед вас такi дiти, як Грицько?
У Скворцова Гришi —
Книги найбруднiщi:
Всi вони — патлатi,
Порванi, горбатi.
Ну, немає в них лиця:
Без початку, без кiнця.
Палiтурки, як ганчiрки,
Тi книжки ридають гiрко.

Бився Гриша з хлопчаками,
Вiн розмахував книжками,
дав Мишку по головi —
Замiсть книжки стало двi.
Обдертий, некрасивий
Задачник буркотливий.
Прошамкать ледве змiг:
«Дiвчатка i хлоп’ятка
Калiчать книг багато.
Куди нам утiкати
Вiд Гришi i вiд них?»

— Чи є такi дiти серед вас?
Що ви порадите книжкам?
—А цим дiтям iз вiрша?

6. Логiчнi завдання
1. Ти взяв у товариша книгу i випадково забруднив її. Як ти вчиниш?
а) Вiддаси і скажеш, що вона була забрудненою;
б) вибачишся перед товаришем i почистиш книгу;
в) почистиш книгу, вiддаси товаришевi i змовчиш, нiби нiчого не трапилося.
2. Коли потрiбно повертати бiблiотечну книгу?
а) Через мiсяць;
б) коли нагадають;
в) коли прочитаєш;
г) до встановленого бiблiотекарем термiну.
3. Що потрiбно зробити, якщо ти взяв бiблiотечну книжку трохи порвану?
а) Прочитати i вiддати таку ж порвану назад, адже не ти її попсував.
б) вiддати бiблiотекаревi, щоб пiдклеїла книгу;
в) вiдремонтувати самому

III. Пiдсумок
— Читайте, читайте, читайте! Хай не буде у вас жодного дня, щоб ви не прочитали навiть однiєї сторiнки з нової книги. Людина, яка любить i вмiє читати,— щаслива людина. Навколо неї завжди багато розумних, добрих та вiрних друзiв. Друзi тi — книги.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:46 | Повідомлення # 9
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Краса душі людської

Тема: Вчинок - це реальна дiя. Намiри i недостойнi вчинки. Що допомагає уникати помилок, негативних наслiдкiв вчинкiв?
Мета: ознайомити учнiв iз поняттям «вчинок» як реальна дiя; вчити учнiв аналiзувати запропонованi ситуацiї, характеризувати достойні i недостойнi вчинки, передбачати наслiдки своїх вчинкiв; дати поняття «можна» та «не можна»; розвивати вмiння контролювати i аналiзувати свої та чужi вчинки, зробити їх усвiдомленими; виховувати бажання здiйснювати достойнi вчинки, повагу до людей.
Обладнання: сюжетнi малюнки, пам’ятка, чарiвна паличка.
Хід уроку
1. Органiзацiя класу. Мотивацiя навчальної дiяльностi

Сказав мудрець
Живи, добро звершай,
Та нагород за це не вимагай!
Лише в добро i вищу правду вiра
Людину вiдрiзняє вiд мавпи i вiд звiра.
Хай оживає iстина стара:
Людина починається з добра!
(Л. Забашта)
- Нехай цей вiршик стане девiзом нашого уроку.
II. Повiдомлення теми i мети
- Сьогоднi ми поговоримо про те, що таке вчинок i його наслiдки, якi бувають вчинки, навчимося їм давати оцiнку.

ІII. Основна частина уроку
1. Формування поняття «вчинок»
Люди iснують на Землi разом. Тому весь час мiж ними виникають різнi стосунки. Уявiть собi, що б почалося, якби кожен робив тiльки те, що йому подобається. Тому за багато рокiв iснування люди намагалися впорядкувати свої стосунки, жити так, щоб усiм було добре. Так на Землі з’явилось поняття «справедливість», «добро» тощо. Завдяки цим поняттям ми маємо змогу оцiнити дiї людей, їхнi стосунки. Стосунки мiж людьми можна регулювати за допомогою законiв. Це дуже важливi документи, якi є спiльними для людей, якi живуть в якiйсь певнiй країнi. За їх невиконання людину можуть покарати. А є iншi правила. Вони спiльні для людей всiєї Землi. За їх порушення не можна понести покарання, але кожна людина намагається жити за цими правилами. Як, на вашу думку, що це за правила?
Людина починається з добра...
Справжня людина, за глибоким переконанням нашого народу, — це людина добра, мудра, щира i сердечна, щедра i свiтла, яка вмiє любити i спiвчувати, захистити і приголубити, поважати i порадити, людина з добрим серцем i свiтлою душею. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часiв благодiйнiсть була в традицiях нашого народу. Цiлком природним i закономiрним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, подiлитися шматком хлiба, дати притулок бездомному, захистити старість i немiчнiсть, порятувати хворого або калiку, захистити скривдженого.
Кажiмо бiльше добрих слiв
Знайомим, друзям, коханим.
Нехай комусь теплiше стане
Вiд зливи наших почуттів.
— Що ж таке вчинок?
- Вчинок — це реальна дія людини. У життi людина робить рiзні справи: добрi i не зовсiм добрi, поганi i просто жахливi. Зазвичай вона бажає iншим добра, але iнколи вчинки людини бувають недостойними її поведiнки.
2. Обговорення оповiдання В. О. Сухомлинського «Образливе слово»
- Добре слово i добрий вчинок завжди пiдтримають i допоможуть, навiть можуть вилiкувати. А погане слово може краяти серце все життя. Послухайте, як це буває.

ОБРАЗЛИВЕ СЛОВО
Одного разу Син розсердився на свою Матiр i сказав їй грубе, образливе слово. Заплакала Матiр. Схаменувся Син, жаль йому стало Матері. Не спав цiлу нiч, не дає йому спокою совiсть: адже вiн образив Матір.
Йшли роки. Син став дорослою людиною. Прийшов час їхати в далекий край. Поклонився Син Матерi i говорить:
— Простiть мене, Мамо, за образливе слово.
— Прощаю, — вiдповiла Мати i зiтхнула.
— Забудьте, Мамо, про те, що я сказав образливе слово.
Задумалась Матiр, засумувала. На її очах з’явилися сльози. Говорить вона Сину:
— Хочу забути, але не можу. Рана вiд занози заживас i слiду не залишає. А рана вiд слова заживає, але залишає глибокий слiд.
Бесiда за змiстом оповiдання.
— Що ви можете сказати про вчинок сина?
— Чи зрозумiв вiн свою помилку?
— Завжди людина повинна залишатися людиною. Що ж означає — бути Людиною? Спробуйте вiдповiсти на це питання.
— Вмiнню бути людиною навчають слова «можна» i «не можна». З’ясуємо, що можна робити, щоб стати людиною і залишитися нею назавжди. (Вiдповiдi дiтей учитель записує на дошцi.)
— А для того, щоб з’ясувати, що не можна робити, я прочитаю цi записи, а ви замiнюйте їх протилежними.
— Але головне — не визнавати «можна» i «не можна», а дотримуватись цих правил кожного дня, контролювати себе кожної митi. А як, на вашу думку, чи складно бути людиною кожного дня?
3. Ознайомлення iз пам’яткою
Пам’ятка добрих i корисних справ
• Завжди дотримуйся свого слова.
• Перед виконанням справи подумай.
• Не будь самовпевненим.
• Не лiнуйся.
• Виконуй справу iз задоволенням.
• Нiколи не вимагай винагороди.
• Виконуй все вчасно.
• Допомагай людям сам, не чекай, доки тебе проситимуть.
• Завжди виконуй тiльки добрi справи, за якi нiколи не червонiтимеш.

— Мабуть, добре буде, коли всi виконуватимуть нашi правила, тодi не буде проступкiв, а залишаться лише добрi справи та гарнi вчинки.

4. Обговорення проблемних ситуацiй
Ситуацiя 1
Вiтя принiс до школи альбом iз марками. Дiти розглядали їх. Раптом підбiг Максим i, схопивши альбом, побiг.
— Що ви можете сказати про вчинок Максима?
— Яку даєте йому пораду?
Ситуацiя 2
Йдучи по сходах, Вiтя штовхнув Оленку. Оленка впала i заплакала Тому, що їй було боляче. Вiтя обiзвав її плаксою.
— Що ви можете сказати про Вiтю, його вчинок?

Ситуація З
- Дiти, перед вами два портрети одного i того ж самого хлопчика. Який вам бiльше подобається? Чому?
(На одному — похмурий, злий, сердитий хлопчик, який в будь-яку хвилину готовий вступити в бiйку. На другому — він веселий, з посмiшкою.)
- Який iз цих хлопчикiв буде робити достойнi для людини вчинки?

5. Гра «Добрi чарiвники»
— А зараз я пропоную вам стати добрими чарiвниками. У мене є чарiвна паличка. Кожен iз вас буде передавати паличку iншому i називати тiльки хорошi вчинки дiтей класу або ваших друзiв. (дiти беруть паличку i називають хороший вчинок свого однокласника, друга, знайомого...)
— Бачите, як багато в нас гарного, доброго. Намагатимемось i надалi берегти i примножувати цi добрi вчинки. Щоб вашi обличчя були завжди радiснi вiд того, що ви зробили доброго, а на обличчi нiколи не зникала усмiшка.

6. Гра «Добрi i поганi вчинки»
— Зараз я запропоную запитання, а ви, якщо так вчинить добра людина, плеснете в долонi, а якщо так може вчинити невихована людина, то залишитеся сидiти спокiйно.
• Допомагати мамi мити посуд.
• Робити комусь зле, якщо вiн цього не бачить.
• Не вмиватися.
• Берегти рiдну природу та охороняти її.
• Шанувати працю iнших людей.
• Галасувати, коли хтось вiдпочиває.
• Бути вихованою, стриманою дитиною.
• Обманювати, хвалитися.
• Насмiхатися з чужого горя.
• Добре вчитися, багато читати.
• Не слухати батькiв.
• Допомагати друзям у бiдi.
• Дiлитися тим, що є в тебе.
• Ображати iнших.
• Захищати слабкого.
• Спати на уроках.
• Красти,
• Любити своїх батькiв.
• Ображати тварин.
• Сваритися.
— Молодцi! Ви дiйсно виростете хорошими людьми, а вашi вчинки будуть завжди достойними.
IV. Пiдсумок

— Сьогоднi йшла мова про справжню людську красу. Ми намагались розiбратись у людських вчинках. Тепер уже знаємо про це дещо бiльше.
Закiнчуючи урок, хочу побажати вам стати красивими людьми, нехай промениться доброта у ваших очах, а iз серця струменить спiвчуття, милосердя, повага до людей. Нехай вашi вчинки і ваше ставлення до людей завжди викликають у них позитивне, добре, шанобливе ставлення до вас.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:46 | Повідомлення # 10
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Ми діти твої, Україно
(Зал святково прибраний. Звучить фонозапис українських пісень)
Ведуча. Добрий день, любі друзі! Ми сьогодні, дорослі і малята, усі зібралися у цьому залі, щоб відсвяткувати разом з усіма День народження України, і довести ще раз усім і самим собі, що Україна високорозвинена держава, яка свою історію, багату культуру, яка має свою багату милозвучну мову.
А які діти ростуть у нашій країні. Мудрі, чемні, багаті душею дітлахи, і вони у своїх серденьках несуть любов до матері - України.

(Композиція «Україна», пісня «Україна»)

Діти. Любі друзі, хоч маленькі,

Ми вже добре проте знаєм,
Що зовемось українці,
Й українських предків маєм.
Батько, мати, брат, сестричка
І всі інші члени роду -
Всі належать до одного
Українського народу.

Кохаю край свій золотий
Квітучу Україну,
Як хочу я, аби зрости
Вітчизні гідним сином.
Нема ріднішої, повір,
За неї пречудову.
Люби, шануй, піднось до зір
Її пісні і мову.
Ведуча. Велика наша земля. А чи можемо ми побачити її усю відразу? Можемо! Якщо піднімемося високо-високо у небо, вище від лету птахів, і там, на висоті, нам відкриється уся українська земля: високі Карпатські гори, безкрайні степи, великий могутній Дніпро, зелені ліси.
І ось, на такій великій землі живе багато українців. Хто у горах, хто біля лісу, хто у степах, і відрізняються між собою одягом, співають різних пісень, та й музичні інструменти у них різні. Але усі вони, у якому б куточку нашої Батьківщини не жили, люблять свою Україну.
Пісня «Україно-ненько»
Діти. Ой, заграйте, дударики,
На дудах кленових,
Україну прославляєм
На усіх просторах.
Ой, заграйте, дударики,
А ми заспіваєм
Хай злітає наша пісня
Над вкраїнським краєм.
Заспіваєм, затанцюєм
В кептариках нових
Так, щоб танець-увиванець
Чули в усіх долах

Про Карпати, полонини
Ніхто такої країни,
Файно заспіваєм,
Як у нас, не має.
Ведуча. Свято Незалежності України припадає на час жнив, і ось, погляньте, косарі навіть сьогодні працюють у полі.

(Композиція на мелодію української народної пісні «Вийшли в поле косарі»)
Ведуча. Покосилася пшениця,
Буде добра паляниця,
Покосилося багато,
Прийде добро в кожну хату.

Діти. Ми Україну Вітаєм мати,
Хай буде достаток у кожній хаті!
Хай буде достаток у кожній родині
На славу велику усій Україні
Хай хліб достигає, хай квітнуть сади,
Любити Вкраїну ми будем завжди!
(Ведуча дякує хліборобам за хліб. Діти у національних костюмах ідуть за возом, запряженим двома волами, на возі — мішки з сіллю. )
Діти. Їдемо всі із Криму,
Солі вивезем торбину.
З хлібом-сіллю всі багаті —
Тож буде добро у хаті.
Приспів:
Всі до нас поспішайте,
Солі в торби набирайте,
Паляниця, кожен зна,
Лиш посолена смачна.
А хто сіль не хоче брати,
Не буде що їсти мати,
Бо капуста й огірки
Фу, без солі не смачні.
Ведуча. Рад. ми вас, чумаченьки, вітати, ви бажані гості на нашому святі. А розкажіть-но, що ви бачили, яка вона - наша Україна?
Діти. Довго їхали до моря,
Бачили всього доволі.
Зустрічали нас Карпати,
Де ростуть ліси багаті.
А пізніше Чорне море
Нам відкрило свої доли.
Нам дало свої дари -
Солі повні в нас торби.
Всю побачили Вкраїну.
Нам вона до серця мила
Море, гори, ріки, гай,
Любимо вкраїнський край.

Ведуча. Багато ви бачили, всю Україну об'їздили. Та й нелегко було вам везти стільки солі на возі. А давайте, діти, кожен з вас спробує перевозити сіль.
Діти. Ми України діти,
Ми любимо її.
В її лісах зелени
Співають солов'ї.
Вона така гарненька,
Коли цвітуть сади.
Любити Україну
Ми будемо завжди.
Ведуча. До нашого свята діти сплели дуже гарний віночок.
(Хоровод «Віночок»)
Ведуча. Гарний вінок ми подарували матінці Україні, бо її любимо і вона у нас одна.
(Вірш).
Ведуча. Красива наша Україна, щедра і багата, а ще вона дуже весела, бо співають тут дуже гарні пісні, танцюють запальні танці і діти бавляться у веселі ігри.
(Ігри)
Ведуча. Усі дари, що дає нам матінка-земля, ми приносимо у дарунок тобі, Україно! І хліб золотий, і спів солов’я, і зелені ліси, й полонини, і присягаємося завжди любити тебе й берегти.
Діти.
Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата.
Рідний край наш — Україна,
Славна і багата.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний нарід – українці,
Всі до нас подібні.
Рідна віра – Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова - нею вчились
Бога прославляти.
Присягаєм: рідну віру
Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.
Як ріка вгору не піде,
Як сонце не згасне,
Так того ми не забудем,
Що рідне, що власне.
Що нам рідне, те нам буде
І красне, і гоже,
Присягаєм, що так буде, —
Поможи нам, Боже!
(Молитва «Господи, помилуй»).

Пісня «О, Україно»

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:47 | Повідомлення # 11
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Державні символи України
Сценарій виховного заходу

Ілюстрації ( хлібні поля, моря України ), прапор, герб, фонограма із записом державного гімну, фарби, прапорці і пензлики.
Вчитель показує на картину та читає вірш М. Сингаївського:
Батьківщино, земле рідна,
Земле сонячна і хлібна,
Ти навік у нас одна.
Ти, як мати найрідніша,
Ти з дитинства наймиліша,
Ти і взимку найтепліша -
Наша отча сторона.
Вчитель
: - Діти, як називається наша Батьківщина ?
- А хто ви ?
Хто я, що я? -
Хочеш знати?
Українка моя мати,
Батько мій вкраїнець зроду
І козацького він роду.
І хоч я малий ще нині,
Але вірний син Вкраїни,
І віддам свої всі сили
Україні моїй милій.
В народі кажуть : "Людина без Батьківщини, що пташка без домівки."
Я маленька українка
Маю коси по колінка
Я таку натуру маю
Я не плачу, я співаю.
Вчитель: - Чим багата Україна ?
- Подивіться на цю картинку. (Малюнок - поле з пшеницею, блакитним небом)
- Якого кольору пшениця, зерно ?
- Щоб родила пшениця, що потрібно ?
- Якого кольору мирне тихе небо ?
- Так діти, ми живемо в Україні. Це наша держава, це наша Батьківщина. Батьківщина - це земля не лише ваших батьків, а й дідів й прадідів. Батьківщина - це край, де здавна звучить наша рідна мова і материнська пісня. Наша Батьківщина зветься Україною.
Україна - це безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це широкий Дніпро - Славутич, який несе свої води в Чорне море.
Україна - це і той край, де ви живете і зростаєте.
Україна славиться хлібом, пшеницею. В Україні є моря Чорне і Азовське, багато річок на яких ви відпочиваєте. Україна - мирна країна, її народи хочуть жити в мирі і злагоді.
Я дитина українська
Вкраїнського роду
Українці то є назва славного народу.
Україна - то край славний,
Аж по Чорне море.
Україна, то лан пишний
І степи і гори
І як мені України,
Щиро не кохати.
Всі наші бажання, всю нашу любов до Батьківщини, її красу відображено в нашому прапорі.
Вчитель:
Діти, перед вами прапор України.
- Якого він кольору?
- Як ви гадаєте, що означає жовтий колір?
- Так, це колір пшениці, зерна, хліба, теплого сонця. - А синій, що означає ?
- Так, вірно. Це колір нашого мирного неба. Ось такий наш державний прапор.
- Де ви бачили такі прапори в нашому місті?
- На будинках державних установ під час свят або державного трауру.
- А зараз діти розфарбуйте прапорці, що лежать у вас на столах.
( Тиха музика )
Фізкультхвилинка
УКРАЇНА, ( діти розводять руки по сторонах )
РІДНИЙ КРАЙ, ( піднімають руки догори )
ПОЛЕ, РІЧКА, ( повороти тулуба з розведеними по сторонах руками )
СИНІЙ ГАЙ. ( присідають )
ЛЮБО СТЕЖКОЮ ІТИ ( ходьба )
ТУТ ЖИВЕМО Я І ТИ ! ( за руки )

Вчитель:
- Діти, а що це таке ? (малюнок "Герб України")
- Так, це герб - головний символ нашої держави - України. На якому тлі зображен наш герб ? Що означає цей колір?
- А, що вам нагадує цей символ?
- Подивіться на цю картину. ( Показую дітям картинку, де зображені батьки з дитиною на руках ). Саме цю картину мені нагадує наш герб : Мати, Дитина і Батько символізують Любов, Життя і Мужність. Герб України - золотий тризуб на синьому тлі.
- Діти, ви коли-небудь його бачили? Де?
(дитина читає перший куплет віршу " Ще не вмерла Україна." )
- Чи знаєте, ви діти, що це за вірш?
- Як називаються хвалебні пісні?
Вірш П. Чубинського, покладений на музику М. Вербицького став державним гімном України, бо в ньому прославляється наша держава і її сила та могутність. Щодня на українському радіо о 6:00 та о 24:00 звучить ця чарівна мелодія. Гімном починають та закінчують день, гімн звучить на всіх урочистих зборах , знову і знову прославляючи нашу державу. Коли звучить мелодія нашого гімну усі присутні мають підводитись, віддаючи пошану нашій державі. Ось зараз і в нашій аудиторії зазвучить наш державний гімн.
Гімн України

Вчитель:
Діти, любіть свою Батьківщину, свою рідну неньку, Вона вас зростила. Шануйте наші державні символи, бо вони є ознакою нашої держави і несуть в собі нашу історію.

Багато українських поетів прославляли нашу державу у своїх віршах, але вірш В. Сосюри " Любіть Україну " вчить нас любові до " Неньки". Послухаємо його :

Любіть Україну, як сонце любіть,
Як вітер, і трави, і води.
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічну живу і нову,
І мову її солов’їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
Сіяє вона над віками ….
Любіть Україну всім серцем своїм
І всіми своїми ділами.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:49 | Повідомлення # 12
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
День Матері
Сценарій свята
Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Звучить українська пісня "Чорнобривці", до залу заходять діти з квітами в руках, в українських костюмах.
1-а ведуча.
Шановні гості, любі діти!
Дозвольте Вас оповістити,
Що готувались ми завзято
Провести свято "День матері - України"(хором)

2-а ведуча.
Мати
- найрідніша і найближча кожному з нас. Від неї ми одержуємо життя.
Вона вчить нас людських правил, оживляє наш розум, вкладає в наші душі
добрі слова.

Хором.
Ми є діти українські -
Хлопці та дівчата,
Рідний край наш - Україна,
Красна і багата.
Рідне небо, красне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний народ - українці,
Всі до нас подібні.

1-а ведуча.
Мама... Це перше слово, яке з радісною усмішкою вимовляє дитина.
Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота.

1.Як добре нам жити і знати,
І вірити, друзі, весь час,
Що кращого слова, ніж мати
Немає у світі для нас!

2.Воно ніби сонця усмішка,
Неначе дитинства привіт,
Де рідна домівка і книжка
З якої побачили світ.

3.Кому ж ми заграєм, кому заспіваєм
Знають це дитячі чистії серденька.
Нині вам подяка, любі наші мами,
Хай благословенна буде кожна ненька!

Пісня "Мати наша,мати!" на слова М.Підгірянки.

1.Мати, наша мати,
Як голубка сива,
Любові крильцями
Усіх нас накрила.

2. Мати, наша мати,
Як сонечко ясне,
Цілий день нам світить
І в нічку не гасне.

3. Мати, наша мати,
Як той янгол з неба,
Вдень і вночі знає,
Чого дітям треба.

4. Мати, наша мати,
Мати-українка,
Хай в щасті минає
Тобі кожна днинка.

2-а ведуча.
Мати-берегиня
роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину,
співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності,
працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".
Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі, привітні.

Звучить пісня у виконанні вчителів "Мамина вишня".

1-а ведуча.
Сьогодні на нашому святі хочеться згадати таких видатних українських жінок, як Леся Українка - видатна поетеса України.
Катерина
Білокур - талановита українська художниця, яка не знала ні шкіл, ні
академії, самотужки навчилася малювати. З її волі зацвітали півонії та
чорнобривці, півники та жоржини.
Ніна Матвієнко - відома співачка
України. Її пісні, як діти, народжуються від великої любові. Вона
прагне щастя для кожного: для себе, для інших, для власних трьох дітей,
для всієї України.
Сьогодні на святі присутні наші бабусі і матусі. Давайте привітаємо наших гостей. (діти дарують квіти).
За старим і гарним звичаєм хлібом святим зустрічають гостей.

2-а ведуча.
Виріс в полі на добрій землі.
Місце краще знайшов на столі.

(Діти заносять хліб-сіль).

1.Мама! Немає милішого слова -
Ти ж бо життя і творіння основа,
Пензель, перо надихались тобою,
Вічна ти в пісні - з болем, любов'ю.

2. О матері! Це ж ви нам, ви вручали
Замріяну і ніжну віть...
Навчали з піснями по землі ходить!
Чесними очима
У майбуття зоріть!

3.Кожна моя дорога -
Зморшка нова у нені,
Кожна моя тривога -
Пасемце сиве у неї -
О мамо, рідненька!
Пресвяті твої сльози,
Піт і труд, спів і сміх.

4. Руки ласкаві цілую -
Скільки в них випито сили:
Жали вони і косили,
Прали вони і місили...

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:50 | Повідомлення # 13
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Скільки в них випито сили!
Руки красиві - цілую...

5.Здолала усе
Й заспівала дзвінко
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко.
Зажинки святкуєш,
Сієш барвінки.
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!

6.Ти - вся в майбутнім,
Не прагнеш спочинку
Лиш ти, рідна мамо,
Вкраїнська жінко!

Звучить пісня А.Демиденко "Українка".

Музичні виступи учнів, які відвідують музичну школу.

1-а ведуча.
Любов до рідного краю починається з дитячої колиски, з маминої пісні.
У колискових піснях - ніжність і простота.

2-а ведуча.
Пісня колискова -
То найперша мамина розмова,
Пахне вона м'ятою і літом,
Чебрецевим і суничним цвітом.

1-а ведуча.
Пісня в мандрівку нас закликає.
Чуєте десь колискова лунає.
Маминій пісні низенько вклоніться.

Одна мама виконує колискову пісню.
Учень і учениця читають вірш.

Матері

Я твій портрет фіалками вберу -
Ти любиш голубі фіалки.
Мене ти учиш правді і добру.
Мене до праці ти привчаєш змалку...
Я доторкнуся до твого чола,
На ньому зморшки - й ті такі ласкаві...
Ти все дала й нічого не взяла:
Ні крихти хліба, ні спасибі навіть.
В.Підпалий

Мені все говорить щовечора ненька,
Що я українка, мов квітка пишненька.
І ось я віночок сплела в цю хвилину,
Щоб ним уквітчати матір і Вкраїну.
Мамо рідна! Хай славиться твоє ім'я!
Україно! Я краплина маленька твоя!
Всі квути обом вам складаю до ніг,
Хай скроні не сріблить завчасно вам сніг,
Хай вас обминають печаль і журба
І довгими будуть щасливі літа.

(За бажанням учні ще читають вірші про маму)

2-а ведуча.
Милі бабусі! Ви - сама казка! Ваші лагідні, ніжні слова голублять, пестять душі і серця онучат.

1-а ведуча.
Зараз наші бабусі дають інтерв'ю.

1.Найщасливіший день, який Вам запам"ятався у житті?
2.Чим найбільше радують Вас онуки?

Інсценізація вірша Г.Вієру "Мамо, чому?"

Син.
Чом у тебе у косі
Забіліла раптом сивина?
Мати.
Від любові, від тривог, надій:
Ти ж у мене один, сину мій.
Син.
А в бабусі голова біліш-
То ж мене бабуся любить більш?
Мати.
В неї діти - доньки і сини -
Додають, сердешній, сивини.
Син.
Чом же тьотя біла, як зима -
В неї ж діток не було й нема?
Мати.
Так синочку, біла геть вона.
Бо нудьгує цілий вік одна.

Інсценізація вірша А.Костецького "Домашній твір".

Автор.
Вітько - бідак страждає так,
Аж здригає ногами!
Він - за столом, він пише твір:
"Я помагаю мамі".
Старанно олівець гризе
Та супить брови грізно,
Але нічого - хоч умри! -
До голови не лізе...
Та ось тихесенько зайшла
В його кімнату мама.
Мама.
Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.
Син.
Ідея!
Автор.
Вигукнув синок мамі...
Син.
Ну й морока!
Сама іди! Я твір пишу -
Роблю важкі уроки.
Автор.
І мама вийшла...А Вітько
Швиденько пише в зошит.
Син.(пише)
" Я в магазин завжди ходжу,
Коли мене попросять..."
Автор.
Хвилин за десять мама знов
З'являється у дверях
Мама.
Вітюнь, картопельки начисть,
А я зварю вечерю.
Син.
Сама начисть!
Автор.
Кричить Вітько.
Так, що ледь не лопне.
Син.
Я твір пишу! Я- зайнятий!
Сама вари картоплю!
Автор.
Виходить мама, а синок писати знов сідає.
Син.(пише)
" Я мамі сам варю обід,
Вечерю і сніданок..."
Автор.
Радіє син.
Син.
Не твір, а люкс!
Оцінка буде гарна!
Автор.
І геть не думає про те,
Що він радіє марно.

1-а ведуча.
На закінчення нашого свята згадайте прислів'я про маму.

Діти говорять прислів'я.

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.
- Нема того краму, щоб купити маму.
- Матері ні купити, ні заслужити.
- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.
- Добре й неньці, як дитина в славі.
- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.
- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.
- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині. Нема в світі ріднішого, як мати дитині.
- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

2-а ведуча.
На закінчення нашого свята хочеться згадати слова В.Сухомлинського: " Три біди є у людини - смерть, старість і погані діти",- говорить українська мудрість.
Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна
зачинити двері свого дому, а від поганих дітей можна дім зберегти, як
від вогню. І це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей".
Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими, турбуйтеся про своїх батьків і не завдавайте їм прикрощів.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:51 | Повідомлення # 14
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Свято рідної мови
Мета. Закріпити знання дітей з рідної мови, розвивати вміння миттєво розпізнавати головні та другорядні члени речення, виховувати любов до рідної мови і бажання краще її вивчати.
Обладнання. Картонки із завданням для закріплення матеріалу, переносна дошка для прикладів, ноші для учасників агітбригади; у кожного з учасників заходу на голові паперовий обруч, де написано "Дієслово", "Займенник" і т. д.
Оформлення. Клас (чи зал) прикрашений українськими рушниками, висять лозунги з висловами видатних письменників про рідну мову. В центрі, де буде проходити дійство, з кольорового паперу прикріплені квітки у формі віночка, а від нього відходять паперові стрічки з написами "Прийменник", "Числівник" і т. д. На сцені стоять всі учасники свята, одягнені в українські костюми.

Ведуча (вихователь або класний керівник).
Діти, сьогодні у нас свято, свято рідної мови. І розпочинається воно з дивної казки. Ось послухайте!
Одного разу частини мови - діти однієї матері - зав'язали суперечку. Вони ніяк не могли з'ясувати, хто з них найважливіший.

Іменник.
Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я! Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім істотам, предметам, подіям, яких одягаю у свої 7 відмінків, 2 числа, 3 роди, 4 відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

Ведуча.
Тут його перебив Прикметник.

Прикметник.
Ой, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: "Прийшла весна" (пише на дошці). Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно гарне! (Пише знову). "Прийшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна". Запам'ятай, що я вказую і на приналежність предмета певної особи. У реченні виступаю означенням і присудком.

Ведуча.
У розмову вступив Числівник.

Числівник.
Сидіть тихо! Без мене не дізнаєтесь, в якому році ви народилися, скільки років живете на світі. Ану, спробуйте без мене купити в крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і З роди. У сполученні з іменниками буваю в реченні головним або другорядним членом.

Ведуча.
Слухав це займенник і йому урвався терпець.

Займенник.
Не тільки ви, а й я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, коли вас
іноді немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе. Числівнику, вказую на особи і предмети, на їх кількість та ознаки. За моєю допомогою присвоюють собі значення особи багато істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба я так само в реченні не граю роль підмета, присудка, означення і додатка?

Ведуча.
Не витримало й Дієслово!

Дієслово.
То все байки! Ви разом - ледарі! Без мене ви тільки байдики б'єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, Іменник - завод - чи знає без мене, що він робить? Ні! А мої 3 часи в однині й множині, думаєте, не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього дня.
У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

Ведуча.
Прислівник, що весь час крутився біля Дієслова, і сам взяв слово.

Прислівник.
Дерете носа не знати чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова, і з Прикметником я трохи родичаюсь. (Підходить і обнімає їх). У реченні я можу бути тільки обставиною.

Прийменник.
Отак, брате! (Вигукує). Я теж належу до таких, які нізащо не дають себе змінювати. Яким народився, таким буду завжди. То лише слабодухі, такі як Іменник, Прикметник, Числівник, Займенник і Дієслово змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи їх або зв'язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення (пише). "Учень йде ... школи". Що тут пропущено, хто скаже? (Діти говорять і він вписує пропущений прийменник "до" або "із". Отож, покликали мене в речення і стало зрозуміло, що йде він до школи, або із школи...

Сполучник.
І нащо піднімати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з'єдную і без мене не одне з вас ходило б, як загублене телятко.

Ведуча.
Довго слухала цю суперечку Частка і не витримала.

Частка.
А чи обійдетеся ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форми умовного і наказового способу, висловити запитання, оклик, сумнів чи інші почуття...

Вигук.
Гей, гей, які часи настали! Діти однієї матері не можуть погодитися. Ох, коли б я вмів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху та здивування можу піднести голос.

Ведуча.
Почувши суперечку між дітьми, до хати увійшла усміхнена і по-святковому одягнена їх рідна мати-Мова.

Мати-Мова.
Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас для мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна і мила людям у піснях, у розповідях, у розмові й на письмі.
Хай віднині панують між вами дружба і згода.

(Звучить пісня "Звучи, рідна мово". Слова Андрія Демиденка, музика О.Семенова).

Мово рідна, світи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни.
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу, у душу Вкраїни.

Мово рідна, квітуй і шануйся,
Любов'ю воздай всім народам і мовам.
З тобою я плачу,
З тобою сміюся,
О ріднеє слово!

Мово рідна, живи в ріднім домі.
Крізь зболений час і духовні руїни
Вертайсь, рідна мово,
У серце народу,
У душу Вкраїни.

Приспів:

Якого ж ми будемо племені-роду,
Якщо буде в устах наша мова згасать?
Чи будемо з вами тоді ми народом,
Як стихне вона в голосах?

Звучи, рідна мово,
На землі рідній лийся по вінця,
Мово моя українська,
Мово моя материнська!

(Після того, як мати-Мова виконала пісню, всі діти стають навколо матері й разом говорять).

Разом (беруться за руки).
У дружбі й злагоді будемо здорові й щастя дамо нашій матері-Мові!

Мова.
От і добре, що ви все зрозуміли. А тепер я б хотіла перевірити знання у наших учнів, а вчителі філологи визначать, хто з вас і як справився із завданням.

(Роздає картки, де написані різні речення, а учні повинні знайти дієслово, прислівник і т. д; а потім і самі мають придумати речення із аналогічним завданням. Викликає учнів за бажанням).

Ведуча.
Поки ваші товариші будуть готувати завдання, я б хотіла запросити до залу шкільну агітбригаду. Вона давно вже чекає за дверима.

(Звучить декілька акордів мелодії маршу. На її фоні по черзі, один за одним, заходять учасники агітбригади, стають у шеренгу. На останніх акордах мелодії вони стають у нову мізансцену "галочко" і починають свій виступ).

1-й учасник.
Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій і мальовничій землі - на нашій славній Україні!

2-й учасник.
Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини.

3-й учасник.
Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі.

4-й учасник.
В рідній мові своїй

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:52 | Повідомлення # 15
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Мусив вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.

5-й учасник.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки,
Щоб у чисті слова
Не в'їдалися зло остюки.

6-й учасник.
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.

7-й учасник.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?!

Мова.
Я бачу, бачу, як ви щиро любите рідну мову. А хто ще у вашій школі любить мене так, як ви?

(Учні зачитують імена своїх товаришів по школі, що навчаються на "відмінно", і хто має зразкові оцінки з рідної мови. Місцевий матеріал використовується в подальшому).

Це дуже добре, що вас так багато. А ось у мене є інший список. Це учні, які мають "2" з рідної мови. (Зачитує список). Як ви гадаєте, чому у них стільки двійок?

4-й учасник. Одну хвилиночку, зараз спробуємо усе вам пояснити. Внесіть діючу модель двієчника. (Два учасники агітбригади заносять на ношах модель 2).

Модель-2.
Обережно!

5-й учасник (бере указку і досконально все пояснює).
Модель виконана в натуральну величину. Зовні вона нічим не відрізняється від хорошого учня, але внутрішньо...
А втім, все по порядку. (Показує на голову). Що це по-вашому?

Всі.
Голова!

5-й учасник.
Правильно. А що ви знаєте про голову?

6-й учасник.
Одна голова - хорошо, а дві краще!

5-й учасник.
Правильно! Але це тільки теоретично. А насправді й від однієї такої голови у вас у всіх голова піде обертом.

Модель-2.
Тому що ми зі своєї хворої голови на вашу здорову все звалимо.

5-й учасник.
Дивимося далі. Два вуха. Для чого, питається, два?

Модель-2.
Щоб в одне вухо влітало, а в друге вилітало.

5-й учасник.
Очі...

Модель-2.
Пара штук!

5-й учасник.
Дивляться на всі чотири сторони, але тільки не в книжку.

Модель-2.
А що туди дивитися? До сусіда в зошит треба дивитися... Зиркнув, як-небудь списав - і порядок!..

5-й учасник.
Рот, за допомогою якого він часто говорить...

Модель-2.
А я не вивчив... А я зошит забув... За що двійка?

5-й учасник.
Руки. Вони завжди зайняті сторонньою справою... Ноги...

Модель-2.
А що це ви мимохідь про руки мої розповіли? Про руки відмінника або хорошиста напевне говорили б години дві. А про мої - мовчок. Та від моїх рук, може, весь клас...

7-й учасник.
Вся школа... Все село... наплачеться.

Модель-2.
Вибиті шибки, зірвані уроки, смикання за коси - хіба це не моїх рук діло?

Разом.
Твоїх, твоїх!

5-й учасник.
Запитання є?

Мова.
А скільки ось таких у вашій школі?

6-й учасник.
Та з десяток набереться.

Модель-2.
Застаріла інформація. Зараз я майже один. Багато учнів уже виправили свої двійки.

5-й учасник.
Ще будуть запитання?

Разом.
Ні! Все ясно!

Мова.
Тоді винесіть двієчника!

Модель-2.
Та з таким ставленням я і сам піду. Теж мені, моду взяли - критикувати!

(Виходить. Знову учасники агітбригади змінюють мізансцену, стають "журавлиним клином").

7-й учасник.
Спрацювала двійка! Двійка, як міна...

Всі.
Міна уповільненої дії.

6-й учасник.
Сьогодні двійка лише в учительському журналі, або у твоєму щоденнику...

5-й учасник.
А завтра ти отримаєш двійку за кермом комбайну, або за станком!

7-й учасник.
Вважаю, що двійкам взагалі не місце в нашій школі. Які ж ми будемо в майбутньому працівники?..

6-й учасник.
Якщо зараз так ставимося до своїх учнівських обов'язків.

Мова.
Я впевнена, що ви всі зрозуміли: знання, які ви одержуєте в школі, знадобляться вам в майбутньому, і ви будете гарними дочками і синами нашої Вітчизни!

1-й учасник.
Буду я навчатись мови золотої
У трави-веснянки, у гори крутої,
В потічка веселого, що постане річкою,
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

2-й учасник.
Буду я навчатися мови-блискавиці
В клекоті гарячім кованої криці,
В корневищі пружному ниви колоскової,
В леготі шовковому пісні колискової,
Щоб людському щастю дбанок свій придбати,

Всі разом (крок уперед).
Щоб раділа з мене - Україна-мати!

(У сценарії використані вірші Сидора Воробкевича, Андрія Малишка).

Друга частина свята може бути конкурсною. Для її програми можуть бути використані українські народні
ігри, загадки, прикмети, прислів'я, пісні й танці. Також можна включити до програми приготування українських національних страв (вареників, калачів, пампушок). Звичайно, їх готують заздалегідь, а потім, під час конкурсів дають учасникам, як приз - чи то вареник, чи то пампушку. Скільки набрав очок, стільки ж одержуєш і вареників.
Успіх свята залежить від режисерського бачення сценарію та його мізансценірування.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:52 | Повідомлення # 16
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
У Шевченкові світлиці

Святково прибраний клас і портрет Тараса Шевченка, рушники, виставка його творів, ілюстрацій. Біля портрету - слова; що є епіграфом свята:
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Незлим тихим словом.
Звучить пісня на слова Т. Шевченка "Думи мої".
Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.
Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати: Так, синочку, правда.
Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?
Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику.
Ведуча: 9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився Тарас Шевченко. Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в "науку". За най
меншу провину карав він своїх учнів різками.
Учень: Ти взяла
Мене, маленького, за руку
І в школу хлопця одвела
До п'яного дяка в науку.
"Учися, серденько, колись
З нас будуть люде", - ти сказала.

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова "наука". Несподіване горе випало
на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Учень: Там матір добрую мою
Ще молодую ~ у могилу
Нужда та праця положила.

Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Учень: Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи –
Носити воду школярам.

Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадцятий минало".

(Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало").

Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найкраще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас: Еге ж, малярем.

Оксана: Розмалюєш нашу хату.

Тарас: Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.

Оксана: Авжеж, будеш!

Ведуча: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Ведучий: Тарас наймитує, а випаде вільна часина - читає і малює. Вечорами, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Учні:

1. Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.

2. Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду.
Ведуча: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байкарем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.

(Діти розглядають альбом і картини Т. Шевченка).

Учень: Так в людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вільним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?Сміливий і щирий
Був Тараса спів.
Він гострить сокири,
Кличе на панів.
Ведучий: За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.
Ведуча: Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і ховав їх за халявою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:

0 думи мої! о славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь, мучуся... але не каюсь!..

(Учні співають пісні "Зоре моя вечірняя", "Садок вишневий коло хати", "Думи мої, думи мої").

Учень: І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі.
Ведуча: 9 березня 1861 р. Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.
(Звучить фрагмент пісні "Реве та стогне Дніпр широкий").
Вчитель: І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, художника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.
Учениця: Я, маленька українка,
Вісім років маю.
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю.
Він - дитя з-під стріхи,
Він — в подертій свиті,
Він здобув нам славу, Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре, не загине.
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.

(Дорослі і діти виконують "Заповіт").

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:54 | Повідомлення # 17
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Подорож в Країну Мудрості

Розважально-ігрова програма
До проведення гри діти готуються заздалегідь, об'єднуючись у 3 команди. Кожна команда вибирає капітана, вигадує собі назву та девіз.

Для проведення гри в класі приготовлені місця для команд, на дошці — карта “Країни Мудрості”.

Ведучий.
Шановні учасники гри! Сьогодні ми отримали дуже цікавого і трохи незвичайного листа. З вашого дозволу, я його зачитаю.

Лист від жителів Країни Мудрості.
Добрий день, дорогі друзі!
Пишуть вам жителі Країни Мудрості. До нас долетіла звістка, що у вашому класі навчаються розумні, кмітливі діти з добре розвиненою увагою, пам'яттю, уявою та мисленням. Скоро в столиці нашої країни — місті Знань — в палаці королеви Мудрості відбудеться чудове свято — щорічний карнавал. Ми хочемо запросити вас на це свято. Але дістатися до нашої столиці не просто. Для цього вам потрібно пройти стежкою Уваги, далі по містку через річку Пам'яті ви потрапите до лісу Уяви. Перейшовши через галявину Мислення, ви опинитесь у селищі Логіки. Там ви трішки відпочинете, щоб потім подолати гори Капітанів і дістатися, нарешті, до нашої столиці. Щоб ваша подорож була цікавішою, об'єднайтесь в 3 команди і влаштуйте змагання. Команда, котра першою потрапить до міста Знань, отримає нагороди від нашої королеви. Бажаємо успіху!До зустрічі на карнавалі!”
Ведучий розпочинає гру з представлення команд, капітанів та девізів. Членами журі, яке буде оцінювати роботу команд, можуть бути батьки або запрошені гості. За подорож по маршруту та виконання завдань команди отримують бали. Команда, яка набере найбільшу кількість балів та першою дістанеться до міста Знань, отримає призи.
“Стежка Уваги”
Завдання №1
Кожна команда отримує картку із рядками слів. На початку кожного рядка є умовні символи, а далі розташовані 5 слів. Порядок розташування символів відповідає порядку літер в одному чи кількох словах у даному рядку. Завдання: визначити, у яких словах порядок літер відповідає розташуванню символів, і підкреслити ці слова.
Картка №1
+ = + рот, хор, боб, віз, ніс
+ ! - ! край, поле, море, хата, кінь
+ ? ? - = вікно, титул, еллін, сокіл, стеля
+ 0 ! - ? ! кухоль, ковдра, маркер, станок, фреска
Картка №2
х 0 х бік, кіт, рай, тот, рій
0 ? 0 = кома, піст, бобр, стук, тест
? + ! + = стіна, голос, сонце, відро, торба
+ х ! ? 0 0 = варіант, весілля, коровай, акробат, казарма

Картка №3
+ = ? = сало, коло, лось, сила, мило
? + = + село, соло, синь, душа, сіно
+ - х 0 - добро, вазон, поріг, вихід, нивка
0 + - ! + - ? х квартира, антрацит, маргарин, інстинкт, орнамент
Завдання №2
Командам потрібно якнайшвидше розкодувати закодовані прислів'я.
Картка №1
Кощокоранкокомконекозрокобишковекочокоромконекоздокогокониш.
(Що ранком не зробиш, то вечором не здогониш).

Картка №2
Динедимадидобдирадитамдидедиподиряддикудинедима.
(Нема добра там, де порядку нема).

Картка №3. Севселисехусегоседисенусевпісезнасеєшсевірсенуселюседисену.
(В лиху годину впізнаєш вірну людину).

“Річка Пам'яті”
Завдання №1
На аркуші паперу виділити 4 колонки, у яких потрібно буде записувати слова:
1 колонка — людські почуття,
2 колонка — меблі,
3 колонка — дерева,
4 колонка — тварини.

Завдання: ведучий у швидкому темпі буде читати слова, а діти повинні визначити, у яку колонку це слово потрібно записати, і встигнути записати його в скороченому варіанті. На розшифровку скорочених записів кожна команда отримує додатково 2 хв.
Слова для гри:
кішка, диван, верба, тривога, хом'як, крісло, захоплення, черемха, ялина, сервант, рись, кохання, ведмідь, стіл, тополя, втома, дуб, каштан, горобець, клен, сазан, береза, соболь, ліжко, радість, стілець.

Завдання №2
Ведучий протягом 4 секунд демонструє ряд простих геометричних фігур. Після цього кожна команда відтворює на аркуші паперу це по пам'яті. Найбільшу кількість балів отримує та команда, яка відтворить зображення точніше інших.

“Ліс Уяви”
На аркуші паперу кожна команда записує 6 слів (іменників), які не пов'язані між собою за змістом. Потім команди обмінюються аркушами із словами і намагаються скласти зв'язну розповідь, використовуючи всі слова. Найбільшу кількість балів отримує та команда, яка складе найцікавішу та логічно зв'язану розповідь.

“Галявина Мислення”

Завдання №1
Назвати одним словом (узагальнити) поняття:
l Сталь, бронза, латунь, олово - ...
l Поезія, музика, живопис, кіно - ...
l Фізика, хімія, математика, ботаніка - ...

Завдання №2
Розшифрувати узагальнене поняття його конкретними складовими, тобто продовжити рядок 4-5 словами-прикладами:

l Явища природи - ...
l Тканини - ...
l Континенти - ...

Завдання №3
Пояснити поняття:
l Холодильник — це ...
l Шафа — це ...
l Дощ — це ...

“Селище Логіки”
Завдання №1

Кожна команда отримує аркуш паперу із п'ятьма рядами чисел, які розташовані в певному порядку. Завдання полягає в тому, щоб знайти закономірність між числами і продовжити числовий ряд 2-3 числами.
1) 2, 3, 4, 5, 6, 7, ...
2) 6, 9, 12, 15, 18, 21, ...
3) 1, 2, 4, 8, 16, 32, ...
4) 4, 5, 8, 9, 12, 13, ...
5) 19, 16, 14, 11, 9, 6, ...

Завдання №2
Команди по-черзі відповідають на питання, обираючи із трьох варіантів відповідей правильний:
l Полагодити — це те саме, що й:
1) відремонтувати;
2) залатати;
3) вилікувати.

l Правда — антонім до слова:
1) вигадка;
2) брехня;
3) видимість.

l Купити — антонім до слова:
1) придбати;
2) запропонувати;
3) продати.

l Квітень так відноситься до березня, як вівторок до:
1) середи;
2) понеділка;
3) суботи.

l Звичайно позначає те саме, що й:
1) іноді;
2) часто;
3) завжди.

l Більш всього пов'язує між собою кригу, сніг та пару:
1) буря;
2) вода;
3) зима.

“Гори Капітанів”
Капітани виконують завдання по черзі.

Капітан виходить із класу. Члени однієї із команд супротивників беруть 2-3 рядки із відомої пісні, і кожен учень отримує по одному слову. Входить капітан. По команді ведучого учасники разом вимовляють кожний своє слово. Капітан повинен відгадати рядки із пісні. Якщо він не може впоратися із завданням, “хор” повторює пісню (двічі). Якщо відгадати не вдалось із третьої спроби, капітану допомагає його команда, проте він тоді заробляє менше балів.


По закінченню гри журі підводить підсумки та нагороджує команду, яка набрала найбільше балів і першою дісталась до міста Знань.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:56 | Повідомлення # 18
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Ми діти твої, Україно!
(Зал святково прибраний. Звучить фонозапис українських пісень)

Ведуча.
Добрий день, любі друзі! Ми сьогодні, дорослі і малята, усі зібралися у цьому залі, щоб відсвяткувати разом з усіма День народження України, і довести ще раз усім і самим собі, що Україна високорозвинена держава, яка свою історію, багату культуру, яка має свою багату милозвучну мову.
А які діти ростуть у нашій країні. Мудрі, чемні, багаті душею дітлахи, і вони у своїх серденьках несуть любов до матері - України.

(Композиція «Україна», пісня «Україна»)

Діти. Любі друзі, хоч маленькі,
Ми вже добре проте знаєм,
Що зовемось українці,
Й українських предків маєм.
Батько, мати, брат, сестричка
І всі інші члени роду -
Всі належать до одного
Українського народу.
Кохаю край свій золотий
Квітучу Україну,
Як хочу я, аби зрости
Вітчизні гідним сином.
Нема ріднішої, повір,
За неї пречудову.
Люби, шануй, піднось до зір
Її пісні і мову.
Ведуча
Велика наша земля. А чи можемо ми побачити її усю відразу? Можемо! Якщо піднімемося високо-високо у небо, вище від лету птахів, і там, на висоті, нам відкриється уся українська земля: високі Карпатські гори, безкрайні степи, великий могутній Дніпро, зелені ліси.
І ось, на такій великій землі живе багато українців. Хто у горах, хто біля лісу, хто у степах, і відрізняються між собою одягом, співають різних пісень, та й музичні інструменти у них різні. Але усі вони, у якому б куточку нашої Батьківщини не жили, люблять свою Україну.

Пісня «Україно-ненько»
Діти. Ой, заграйте, дударики,
На дудах кленових,
Україну прославляєм
На усіх просторах.
Ой, заграйте, дударики,
А ми заспіваєм
Хай злітає наша пісня
Над вкраїнським краєм.
Заспіваєм, затанцюєм
В кептариках нових
Так, щоб танець-увиванець
Чули в усіх долах
Про Карпати, полонини
Ніхто такої країни,
Файно заспіваєм,
Як у нас, не має.

Ведуча
Свято Незалежності України припадає на час жнив, і ось, погляньте, косарі навіть сьогодні працюють у полі.

(Композиція на мелодію української народної пісні «Вийшли в поле косарі»)

Ведуча
Покосилася пшениця,
Буде добра паляниця,
Покосилося багато,
Прийде добро в кожну хату.
Діти. Ми Україну Вітаєм мати,
Хай буде достаток у кожній хаті!
Хай буде достаток у кожній родині
На славу велику усій Україні
Хай хліб достигає, хай квітнуть сади,
Любити Вкраїну ми будем завжди!

(Ведуча дякує хліборобам за хліб. Діти у національних костюмах ідуть за возом, запряженим двома волами, на возі — мішки з сіллю. )

Діти. Їдемо всі із Криму,
Солі вивезем торбину.
З хлібом-сіллю всі багаті —
Тож буде добро у хаті.
Приспів:
Всі до нас поспішайте,
Солі в торби набирайте,
Паляниця, кожен зна,
Лиш посолена смачна.
А хто сіль не хоче брати,
Не буде що їсти мати,
Бо капуста й огірки
Фу, без солі не смачні.

Ведуча.
Рад. ми вас, чумаченьки, вітати, ви бажані гості на нашому святі. А розкажіть-но, що ви бачили, яка вона - наша Україна?

Діти.
Довго їхали до моря,
Бачили всього доволі.
Зустрічали нас Карпати,
Де ростуть ліси багаті.
А пізніше Чорне море
Нам відкрило свої доли.
Нам дало свої дари -
Солі повні в нас торби.
Всю побачили Вкраїну.
Нам вона до серця мила
Море, гори, ріки, гай,
Любимо вкраїнський край.

Ведуча.
Багато ви бачили, всю Україну об’їздили. Та й нелегко було вам везти стільки солі на возі. А давайте, діти, кожен з вас спробує перевозити сіль.
Діти.
Ми України діти,
Ми любимо її.
В її лісах зелених
Співають солов’ї.
Вона така гарненька,
Коли цвітуть сади.
Любити Україну
Ми будемо завжди.

Ведуча.
До нашого свята діти сплели дуже гарний віночок.
(Хоровод «Віночок»)
Ведуча. Гарний вінок ми подарували матінці Україні, бо її любимо і вона у нас одна.
(Вірш).
Ведуча. Красива наша Україна, щедра і багата, а ще вона дуже весела, бо співають тут дуже гарні пісні, танцюють запальні танці і діти бавляться у веселі ігри.
(Ігри)
Ведуча. Усі дари, що дає нам матінка-земля, ми приносимо у дарунок тобі, Україно! І хліб золотий, і спів солов’я, і зелені ліси, й полонини, і присягаємося завжди любити тебе й берегти.
Діти.
Ми є діти українські,
Хлопці та дівчата.
Рідний край наш — Україна,
Славна і багата.
Рідне небо, ясне сонце,
Місяць, зорі срібні,
Рідний народ – українці,
Всі до нас подібні.
Рідна віра – Свята Трійця
І Пречиста Мати.
Рідна мова - нею вчились
Бога прославляти.
Присягаєм: рідну віру
Завжди визнавати,
По-вкраїнськи говорити,
Молитись, співати.
Як ріка вгору не піде,
Як сонце не згасне,
Так того ми не забудем,
Що рідне, що власне.
Що нам рідне, те нам буде
І красне, і гоже,
Присягаєм, що так буде, —
Поможи нам, Боже!

(Молитва «Господи, помилуй»).
Пісня «О, Україно!»

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:57 | Повідомлення # 19
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Сценарій до Дня Матері
Мета. Закріплення в учнів навичок виразного читання віршованих творів та розвитку їхніх артистичних здібностей. Виховувати глибоку любов і повагу до матері – засновниці і продовжувачки роду людського, чуйність і доброту до найдорожчої у світі людини. Розвивати естетичний смак учнів.
Учасники: дві команди (по 10 дівчаток ), хлопці – група підтримки.
Журі: завуч, методист, дві мами, педагог-організатор.
Місце проведення: актова зала, прикрашена повітряними кульками та плакатами: Вернісаж «Це моя мама». Написи «Нумо дівчата!».
Хід виховного заходу
1. Вступне слово.
Ведучий.
Сьогодні ми зібралися для того, щоб привітати наших найдорожчих у світі людей – своїх матусь і бабусь з Днем матері. Ми з любов’ю і вдячністю хочемо сказати: - Спасибі вам, дорогі наші матусі, за недоспані ночі, за ваші колискові пісні, за любов, тепло та ласку. Бажаємо всім вам завжди бути молодими, здоровими, веселими і щасливими. Нехай ваша доля завжди оберігає вас!
До свята треба приготувати та накрити святковий стіл, розважити гостей, поспівати і потанцювати, а потім все прибрати. От ми й подивимося, як із цим впораються наші майбутні господині. Журі дуже уважно спостерігатиме та оцінюватиме їхні вміння. Слово надається нашим дівчаткам.
(Під музику заходять дві команди в шикуються в центрі зали.)
Команда 1.
1 учениця. Матусю моя дорогенька,
Це свято даруєм тобі.
Яка ж бо ти гарна, рідненька,
А очі які голубі!
2 учениця. Такі голубі, ніби небо,
Мов проліска синього цвіт.
Ніколи їм плакать не треба,
Хай радість несуть і привіт!..
3 учениця.
Від тебе – все!
І хліб, і весен перший цвіт,
І срібний обрій, і криниця чиста.
І сонця жар, і мрій стрімкий потік,
І за селом стежина серед жита.

4 учениця
Від тебе – все!
Любов і радість, визнання,
І доброта, і щедрість долі,
На тебе я рівняюся щодня,
Радію і милуюся тобою.

5 учениця.
Спасибі вам, рідні мами,
Що ви тут сьогодні з нами,
До вас наше щире слово:
Усі разом. Матусі! Бабусі! Будьте здорові!
6 учениця.
Скільки в мами сонця, щирого тепла.
Скільки в мами радості, щедрого добра.
А в руках матусі праця без кінця.
А в устах матусі слово мудреця.

7 учениця.
Як нам не любити неньку дорогу?
Ми перед матусею вічно в боргу.
У душі матусі почуттів глибінь.
А в очах матусі неба голубінь.
Команда 2.
1 учениця.
За все, що маю, дякую тобі.
За все, що маю і що буду мати.
Ночами сняться зорі голубі
І вишні спілі на причілку хати.
Я сонечко вплету в твої чудові коси,
І небо прихилю, й зберу перлини-роси.
Вінок сплету для милого чола,
Аби лиш щасливою була.

2 учениця.
Про що виспівує струмок?
- Про літо золоте.
Про що співає колосок?
- Про те, що він росте.
Про що виспівує земля?
- Про неба синеву.
Про кого ми співаємо?
- Про маму дорогу.
(Діти виконують пісню «Мамине свято»(музика О. Зноско-Боровського, слова Т.Волгіної )).

3 учениця.
Мама – досвітня пташинка
Лиш засіріє, вже
Ходить по хаті навшпиньки,
Наче мій сон стереже.
Мама – то сонечко рідне.
Сонечко, хоч і земне, -
Слово її заповітне.
Гріє і живить мене.

4 учениця.
Матусю, мамо,
Люба наша ненько,
Тобі на свято квіти ми несем.
Ти наше сонце, матінко рідненька,
Ти над усе для нас, ти над усе!
5 учениця.
Нехай світанок травневим святом
Як сад чудовий, пишно зацвіте.
Хай сяє сонцем в серці
Слово Мати -
Таке незгасне, вічне і святе!

6 учениця.
Нехай хоч і в маленькім ділі,
Та руки в нас уже умілі.
Для вас, наші славні мами,
Ростемо помічниками.
І подарунки змайстрували
Своїми власними руками.

(Звучить музика. Діти вручають своїм матусям в бабусям подарунки).

2. Привітання команд.
Ведучий.
Прошу представити команди. Команда 1.
Учасники. «Господині»!
Ведучий. Ваш девіз?
Учасники. Ми умілі, працьовиті,
Для матусь ми – помічниці.

Ведучий. Команда 2.
Учасники. «Дзвіночки»!
Ведучий.
Ваш девіз?
Учасники. Ми дівчаточка гарненькі,
Як дзвіночки веселенькі.
Ведучий.
Прошу команди привітати одна одну!

1 команда. Команді «Дзвіночки» привіт!

2 команда. Команді «Господині» привіт!

(Члени команд тиснуть один одному руки ).

(Журі оцінює девіз, назви, артистизм команд за 5-бальною шкалою).

3. Конкурси.

(Під час проведення конкурсів звучить весела музика).

Ведучий.
Отже, уявіть, що вам необхідно накрити стіл. Найперше, що ви робите – готуєте страви. У вас обмаль часу. Готуємо салати та тушковану картоплю. Для салату потрібно нарізати овочі. А картоплю треба почистити. Ось зараз ми побачимо як наші дівчатка вміють готувати.
Перший конкурс: «Чищення картоплі, приготування салату».
(По дві учасниці від команди).
Дівчаткам дають по 2 картоплини (варені), по 2 морквини та майонез. Необхідно почистити й нарізати овочі та заправити їх майонезом.
Виграє та команда, гравці якої швидше та краще почистять і наріжуть овочі та заправлять їх майонезом, час – дві хвилини.
Обладнання: 4 стільці, 4 тарілки, 8 варених картоплин, 8 морквин, 4 ножі, 4 порції майонезу, свисток, секундомір.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою).
Другий конкурс: «Ліплення вареників».
(По дві учасниці від команди).
На столах у кожної команди – тісто, начинка, борошно. Необхідно зліпити по п’ять вареників. Виграє та команда, гравці якої швидше та краще зліплять по п’ять вареників, протягом трьох хвилин.
Обладнання: 4 стільці, 4 тарілки, 1 кг тіста, поділеного на 4 порції, 4 порції начинки, 4 порції борошна, 4 чайні ложки, 4 дощечки, 4 качалки, свисток, секундомір.

(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою).

Ведучий. Отже, страви ви приготували. А щоб їх подати, необхідно сервірувати стіл.
Третій конкурс: «Сервірування столу до обіду»

(По одній учасниці від команди).
Дівчатка за 3 хвилини мають сервірувати стіл (накрити скатертиною, поставити посуд, покласти столові прибори та серветки). Виграє той, хто краще та швидше сервірує стіл.
Обладнання: 2 скатертини, по 2 набори столового посуду, столових приборів, серветок, секундомір та свисток.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
Ведучий. Святковий настрій створюють квіти.
Четвертий конкурс: «Складання букету».
(По одній учасниці від команди).
В учасниць є різні квіти, які необхідно скомпонувати в букет. Перемагає та школярка, котра швидше та краще оформить букет.
Обладнання: 2 набори квітів.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
Ведучий. Стіл накрили, гарно його прикрасили, святково вдягнулися і чекаємо гостей. Але лишенько, у вас відірвався ґудзик. Що робити? Ось-ось прийдуть гості.
П’ятий конкурс: «Пришивання ґудзика».
(По одній учасниці від команди).
Необхідно пришити ґудзик до тканини. Виграє той, хто швидше і краще зробить це.
Обладнання: 2 клапті тканини, 2 голки з ниткою, 2 гудзики, секундомір, свисток.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
(Поки журі оцінює конкурс, хлопці з групи підтримки танцюють танок).

Ведучий. Прийшли гості, сіли за стіл, пригостилися. А тепер можна їх розважити.
Шостий конкурс: «Конкурс пісні».
Кожна команда виконує пісню про маму.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
Сьомий конкурс: «Конкурс танців».
(По 2 пари від команди).
Звучить «Полька». Два хлопчики з групи підтримки кожної команди запрошують до танцю дівчаток. Оцінюється те, як хлопці запрошують дівчаток до танцю, як вони дякують дівчаткам після танцю.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
Восьмий конкурс: «Конкурс капітанів».
Для капітанів підготовлено чотири конверти з прислів’ями та два конверти з віршами. Розігрується черговість. Кожен з капітанів бере по черзі закритий конверт із завданням і відповідає. На обдумування дається по хвилині на прислів’я і по дві хвилини на вірш.
1. Продовжити прислів’я.
• Погане слово краще проковтнути, ніж …(промовити).
• Більше думай, а менше …(говори).
• Нема друга – шукай, а знайшов - …(бережи).
• Справжні друзі пізнаються в …(біді).
2. Вставити пропущені слова у віршику.
Відшуміли поза гаєм
Щедрим колосом …(поля).
Називається … (врожаєм)
Те, що родить нам земля.
Хто в хустині червоненькій
Став у лісі між …(дубів)?
Може, дівчинка …(маленька)
Назбирать прийшла грибів?

Обладнання: 6 конвертів, секундомір, свисток.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
Дев’ятий конкурс: «Конкурс художників».

(По одній учасниці від команди).
Потрібно протягом трьох хвилин намалювати листівку до дня Матері. Оцінюється оригінальність та охайність.
Обладнання: 2 аркуші паперу для малювання, 2 набори олівців, секундомір, свисток.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
(Поки журі виставляє оцінки, хлопці з групи підтримки 2 команди танцюють танок).

Ведучий. Гості пішли. Господарям треба прибрати, помити посуд, випрати скатертину, серветки та рушники.
Підсумковий конкурс: «Розвісити білизну».

Білизну випрали, а тепер необхідно її розвісити. Хлопчики з групи підтримки натягують скакалки, а дівчата розвішують білизну (рушник, скатертину, серветки) і закріплюють прищепками. Виграє той, хто швидше та охайніше розвісить білизну впоравшись за 2 хвилини.
Обладнання: 6 скакалок, 2 рушники, 2 скатертини, 6 серветок, секундомір, свисток.
(Журі оцінює конкурс за 5-бальною шкалою)
4. Підсумок.
Заключне слово ведучого. Журі підбиває загальний підсумок та оголошує переможців.
5. Нагородження учасників та переможців.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 19:59 | Повідомлення # 20
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Про дружбу і товаришування
Година спілкування
Мета. Розширити і поглибити поняття дружби і товаришування — цих важливих показників вихованості учнів; виховувати в учнів звичку уважно ставитися до товаришів; вміння бачити хиби у своїй поведінці й виправляти їх.
Обладнання. Вислови про дружбу.
«Справжні друзі... нічого не вимагають один від одного в ім'я дружби, а роблять один для одного, що можуть».
В.Т. Бєлінський
«Боягузливий друг страшніший за ворога, бо ворога побоюєшся, а на друга покладаєшся».
Л.М. Толстой
«Дружба — це, насамперед, щирість, це критика помилок товариша. Друзі повинні першими дати жорстку критику для того, щоб товариш міг виправити свої помилки».
М.О. Островський
«Себелюбство — отрута для дружби».
О. Бальзак
«Ні раб, ні повелитель дружбі не потрібні. Дружба любить рівність».
І.О. Гончаров
«У дружби багато крил, а закон у неї один — вірність».
А.С. Макаренко
«Дружба закінчується там, де починається недовір 'я».
Сенека
«Війна випробовує сміливця, гнів — мудреця, нужда — друга».
Східна мудрість
Епіграф:
«Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться».

Класний керівник. Добрий день! Дорогі діти, сьогодні у нас година спілкування з теми «Про дружбу і товаришування».
Товаришування, дружба — взаємини між людьми, які народжуються, міцніють на основі спільного навчання, інтересів, уподобань. Товаришувати можна з багатьма ровесниками, а дружити — лише з одним чи кількома. Друзів пов'язує велика повага один до одного, принциповість у взаєминах, симпатія, взаємодопомога. На уроках читання вивчали Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», де головні герої Том Сойєр та Гек Фінн — ці бешкетники стали улюбленими героями багатьох поколінь читачів усього світу.
Василь Сухомлинський писав: «Діти живуть своїми уявленнями про добро та зло, честь та безчестя, достоїнства людини; у них свої критерії краси, у них навіть свій вимір часу...».
Дружба не може бути міцною, якщо в ній немає місця чесності, взаємоповазі, принциповості. Друг завжди допоможе в біді, захистить, підтримає, але він же перший скаже прямо про недоліки, запропонує їх виправити.
Сьогодні ми звернемося до висловів про дружбу і перечитаємо їх.
«Справжні друзі... нічого не вимагають один від одного в ім'я дружби, а роблять один для одного, що можуть».
В.Т. Бєлінський
«Боягузливий друг страшніший за ворога, бо ворога побоюєшся, а на друга покладаєшся».
Л.М. Толстой
«Дружба — це, насамперед, щирість, це критика помилок товариша. Друзі повинні першими дати жорстку критику для того, щоб товариш міг виправити свої помилки».
М.О. Островський
«Себелюбство — отрута для дружби».
О. Бальзак
«Ні раб, ні повелитель дружбі не потрібні. Дружба любить рівність».
І.О. Гончаров
«У дружби багато крил, а закон у неї один — вірність».
А.С. Макаренко
«Дружба закінчується там, де починається недовір 'я».
Сенека
«Війна випробовує сміливця, гнів — мудреця, нужда — друга».
Східна мудрість

Товариськість, дружба — важливі показники вихованості учнів. У вашій поведінці багато спільного, але є й відмінність. У колективі треба бути скромним. Легко, радісно жити пліч-о-пліч з тими, хто не акцентує уваги на невдачах інших, не хизується своїми успіхами, а найгірше — авторитетом, службовим становищем батьків, престижними речами (модним одягом, магнітофоном, фотокамерою тощо).
Шановні учні! Глянемо на дошку і будемо відповідати на запитання.
1) Як ви гадаєте, що саме людина шукає в друзях?
2) Які моральні якості ви найбільше цінуєте в другові?
3) Чи можливі суперечки і незгоди між друзями?
4) Про які якості друга йдеться в прислів'ях: «Не той друг, що лащиться, а той, що печалиться», «У пригоді пізнавай приятеля»?
5) Як ви ставитесь до дружби між хлопцем і дівчиною?
6) Що характеризує культуру взаємин у колективі?
Класний керівник. Дорогі діти! Хочу доповнити ваші відповіді. Культуру взаємин у колективі характеризує скромність, доброзичливе ставлення до членів колективу, сумлінне, точне, своєчасне виконання доручень, нетерпимість до тих, хто порушує вимоги колективу.
Взаємоповага, чуйність, ввічливість — неодмінні ознаки дружного класу. Неприпустимі в класі образливі прізвиська («парочка», «жених і наречена»), непристойні жарти щодо дружби хлопців і дівчат (як правило, їх допускають ті учні, які самі не вміють дружити, товаришувати), неповага до дівчат, грубість у взаєминах. Дружбу, товаришування можна зруйнувати грубими, недоречними жартами. «А чи міцна дружба між хлопцем і дівчиною, кола вона розпадається під впливом насмішок?» — звертаюся до класу.
Важливо нагадати, що в дореволюційні часи жінки не мали рівних прав з чоловіками. Право на шанобливе ставлення мали лише представниці панівних класів. Усім відомо, які разючі зміни сталися в становищі жінки за Радянської влади, яким величезним авторитетом користується жінка в суспільстві сьогодні. Жінка оспівана в піснях, віршах. Все це дає підставу вимагати від чоловіків особливої поваги до жінок. Чи завжди ви, учні, ввічливі до мам, коректні до жінок у транспорті, громадських місцях? Чи завжди хлопці в класі ввічливі та поступливі у взаєминах із дівчатами? Ще побутує грубе звертання учнів один до одного: «Ей, ти», «Катька», «Вовка» та інше. Така форма звертання свідчить про некультурність, невихованість, зверхнє ставлення до інших.
Неприпустимі не тільки вияви грубощів, зневажливого ставлення до будь-кого, а й байдужість до такої поведінки ровесників. Важливо виявляти доброту, чуйність, повагу у повсякденних взаєминах із товаришами.
Учень.
Секрет
Що зробити, щоб удвічі
торт вам здавався смачнішим?
Що зробити, щоб удвічі
кожний день для вас побільшав ?
Щоб і радості, і щастя
було — вам аж ніде діти ?
Тут — ніякого секрету!
Треба з другом все ділити!
А. Костецький
Учениця.
Справжні подруги
П'ятикласниця Людмила
вранці мамі заявила:
— Все! До школи я — не йду!

Я не стерплю цю біду.
Щастя скінчено моє:
Адже в Рити джинси є!
І тепер зі мною Рита
відмовляється дружити…
Здивувалась мама дуже
— Ви ж були найкращі друзі!?
— Так. Але сказала Рита
поки буду я ходити
не у джинсах, а в спідниці, —
їй не хочеться й дивиться,
бо вона вважає: жінці
для краси потрібні джинси...
Мамо!
Дружбу виручай.
Джинси і мені придбай!
Мама спершу подивилась
на похнюплену Людмилу,
а потім мовила:
— Діла-а...
Ви — спра-а-вжні
подруги!.. -Й пішла...
А ви, що скажете мені.
Це — справжні подруги, чи ні?
А. Костецький
Класний керівник. А ось у мене в руках «Конверт дружніх питань». Це дружнє запрошення до обгово¬рення питань поведінки та відносин. Вільний обмін думками з різних тем у особливо створеній дружній обстановці.
Давайте поглянемо, які випробування чекають нас.
Завдання 1.
Як знайти подругу?
«Можливо, я чогось просто не розумію — інакше чому мені так не щастить на подруг?
Спочатку я дружила з Валею Ростопчиною. Вона, нічого не скажу, хороша дівчина — не скряга, все тобі щиро розповість, тільки лінькувата! Їй би на дивані цілий день лежати і дивитися телевізор. Валя на мене своїми лінощами погано впливала. Ми з нею не сварилися, просто розійшлися.
Я почала ходити з Марійкою. Якось я їй дещо розповіла про Вальку Ростопчину. Ніякого чесного слова, щоб про це мовчати, що це таємниця, я з неї не брала. Адже і так зрозуміло: подруга подрузі каже, а далі — могила. Хіба ні?
Ну, а язиката Марійка роздзвонила по всій школі. Добре, що Валька лінива, що вона не стала заводитися, а якби на її місці інша, хоч би я сама, ніколи б так не залишила!
Звісно, після цього випадку я з Марійкою не розмовляю. Вона до мене підлизується, але я вирішила: з мене досить!
З Ларисою у мене теж дружба не виходить: вона все щось торочить, а я слухаю... Коли ж я хочу щось розповісти, Ларисі ніколи слухати.
Мені хочеться мати справжню подругу, з якою можна порадитися і все їй розповісти.
Вкотре я подумки перебираю наших дівчат, і що ж виходить: Оксана Гесь — донощиця і ненажера, у Ла-риски Швець тільки любов на умі, Симка Аресьєва зараз нерозлийвода з Валькою Ростопчиною,..
Я зовсім розгубилась, не знаю, як бути далі?».
На цьому лист закінчувався.
А. Маркуша
Запитання
1) Порадьте, як знайти подругу?
2) Яка справжня подруга?
3) Що можете сказати ви про своїх подруг?
Завдання 2.
Міледі Валя і сер Митя
Валя і Митя — ровесники, виросли в одному будинку і вже шість років разом ходять до школи.
Раніше з ними нічого ніколи не траплялося, а от два роки тому трапилося...
Був звичайнісінький ранок, і надворі лежав звичайнісінький сніг, і вони, як завжди, йшли до школи. Неподалік від школи зустріли незнайомого чоловіка. Кремезного, засмаглого, у кашкеті моряка далекого плавання. Він одразу сподобався і Валі, і Миті.
Певне, й моряк звернув увагу на хлопчика й дівчинку, бо спочатку він уповільнив ходу, потім подружньому всміхнувся і нарешті сказав:
— Вибачте, міледі, вибачте, сер! Мені здається, у дами замерзли руки. Якщо ви дозволите, я донесу портфель. — І перш ніж Валя і Митя второпали, що й до чого, моряк узяв із рук дівчинки портфель і пішов поруч.
Всю дорогу до школи він говорив весело й дотепно. А перед самими дверима віддав Валин портфель Миті, узяв під козирок і зник.
Мабуть, на тому б усе й скінчилося, але другого дня, такого ж звичайнісінького ранку, на такому ж звичайнісінькому снігу, Валя зупинилася і серйозно сказала:
— Сер, у міледі змерзли руки. Візьміть портфель!
І Митя, покліпавши очима, взяв портфель. З того дня ця гра повторювалась багато разів. Та ось перед самими дверима школи Валя і Митя зіткнулися з Віктором Буковим і Андрієм Подосєком.
— Хм! — хмикнув Віктор. — Ви тільки гляньте на цю парочку. Митю, ти що, віслюк? Чи вона хвора? Чи, може, ти найнявся?
— Почервонів, почервонів, почервонів! — заволав на всю вулицю Андрій Подосєк. — Ви тільки гляньте, червоний, як рак.
А Митя справді знітився і зашарівся аж до вух. Але виручила хлопця Валя. Наче нічого й не сталося, вона прямо-таки королівським тоном сказала:
— Прошу, сер, не звертайте уваги на цих погано вихованих людей. Ми запізнюємося.
І Митя раптом згадав того веселого моряка і подумав: «Ні, моряк у таку мить нізащо не віддав би портфель Валі». І у Миті заговорили впертість, чоловіча гордість, упевненість. Він рішуче ступив уперед, відчинив шкільні двері, пропустив Валю і назло Вікторові й Андрієві допоміг дівчинці зняти пальто,
— Дякую, сер, — сказала Валя й одразу прожогом кинулася в клас.
Це було рівно два роки тому, Відтоді Митя щодня приносить Валин портфель до школи, щодня допомагає зняти пальто, і ніякі кпини Віктора, Андрія і ще деяких хлопців не можуть змусити його відступитися...
От і вся історія. Нічого хитрого в ній нема.
І мораль проста, як два помножити на два: хлопці (майбутні чоловіки), поважайте дівчат (майбутніх жінок)!
В. Сухомлинський
Завдання, А як поважають хлопці наших дівчат?
Завдання 3.
Дмитро і Сашко
Двоє семикласників, Дмитро і Сашко, схилилися над аркушиками паперу, Сьогодні в класі найвідповідальніша контрольна з математики. Учитель сказав, що письмову роботу посилатимуть у район,
Дмитро — найсильніший математик у класі, він уже розв'язав задачу, вже переписує з чернетки на чистовик.
Сашка посадили поруч з Дмитром, щоб підтягався. Бо Сашко — невстигаючий, некмітливий. Він не тільки тугодум, а й дуже самолюбивий хлопець. Ніколи не списує, не підглядає. Ось і зараз Дмитро відкрив перед Сашком чернетку. Дивись, ось же розв'язання задачі: досить одним оком глянути, якщо захочеш, і все стане зрозумілим, Та Сашко насупився, вп'явся очима в свій аркушик і навіть глянути не хоче на роботу Дмитра.
Дмитрові шкода Сашка. Недобре передчуття боляче стиснуло його серце. Знову буде, як і завжди після контрольної: у Дмитра — одинадцять, а в Сашка — трійка. ( В. Сухомлинський)
Запитання:
1) Чи хороший товариш Дмитро?
2) Як можна допомогти Сашкові?
3) Як би ви повелися в такій ситуації?
Завдання 4.
А може, так і треба?
Коли вчителька хімії принесла контрольні, Олена з Тамарою ще були подругами. І коли почала проставляти оцінки в журнал і кожний називав свою оцінку, все йшло добре. Але ось назвали прізвище Олени. «Чотири», — відповіла вона. Тамара так і підскочила: у зошиті подруги біла «трійка».
— Вона обманює! — закричала Тамара. — У Олени не «чотири», а «три».
Олена образилась на Тамару. «Я розумію, як вчинила погано. Але хіба повинні подруги робити так, як Тамара? Хіба не могла вона спочатку поговорити зі мною? Я й сама все зрозуміла б і перед вчителькою вибачилась би за обман. Чи, може, по-чесному так і треба?»
В. Сухомлинський
Запитання:
1) Чи правильно зробила Тамара?
2) Що їй треба було зробити?
Завдання 5.
Що вирішити?
Уяви, що ти з друзями знайшов загублений вчителем листок. На ньому — розв'язання задач, які включені в завтрашню контрольну. Друзі нагадали тобі: якщо не скажеш вчителеві, то нам усім забезпечені добрі оцінки. Як ти зробиш?
Послухаєш друзів? Або повідомиш учителя про знахідку?
В. Сухомлинський
Завдання 6.
Як усі
Перед фізкультурою двоє наших хлопців сказали: «Давайте-но підемо з уроків. Якщо всі підуть, то нікому нічого не буде».
Я відповів: «Що ж, якщо весь клас… Я — як усі».
Ми пішли, а потім виявилось, що дехто залишився. І серед них якраз ті двоє. Тим, що пішли, поставили поведінку «незадовільну». Та не в цьому справа. Мене хвилює, що в нашому класі немає одностайності, Всі домовлялись піти. Як же можна було залишитись? Ви скажете, що тікати з уроків негарно. Напевно, варто було зупинити хлопців. Але тоді мене б вважали боягузом...
Запитання:
1. Що означає принцип «Я — як усі»?
2. Чи можна таку людину назвати колективістом?
3. Яке значення має самостійність у поведінці? Чи суперечить вона колективізму?
Класний керівник. Щиро дякую, дорогі учні, за щирі, відверті відповіді. Давайте пригадаємо, які ви знаєте прислів'я та приказки з даної теми.
• Дерево міцне корінням, людина — друзями.
• Друга шукай, а знайдеш — тримай.
• Друзі пізнаються в біді.
• Людина без друзів, що дерево без коріння.
• Дружба — найбільший скарб.
• Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
• Дружба та братство — дорожче багатства.
• Дружба родиться в біді, а гартується в труді.
• 3 добрим дружись, а лихих стережись.
• 3 ким поведешся, від того й наберешся.
• Громада — великий чоловік.
• Дружній череді й вовк не страшний.
• В гурті й пісня в лад іде.
Класний керівник. Шановні семикласники! Школа дає широкі можливості для застосування правил поведінки, свідомого керування власними вчинками. В будь-якій роботі треба виховувати звичку уважно ставитися до товаришів. Культура поведінки — результат великої роботи із самовиховання, вимогливого ставлення до себе. На прикладах із життя класного колективу підтверджується, що там, де порядок, організованість, дисципліна, більше корисних, захоплюючих справ, міцніша дружба, цікавіше життя.
А ось, діти, цікаво було б відкрити «Скарбничку загальнолюдської мудрості».
Ось звідси ми могли б запозичити нові знання, практичні поради.
(Учні-теоретики по черзі розповідають).
1-й учень. Дружба — це святе слово, святе почуття, яке можливе тільки на основі взаємоповаги. Справжньою основою для дружби є рівність. В усі часи вважалось великою цінністю мати друга. У скіфів дружба перевірялась кров'ю і оформлялась спеціальним договором і великою клятвою. Надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши у ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього ніщо не могло їх розлучити.
2-й учень. У епоху середньовіччя дружба вважалась втіленням благородства й вірності. А для людей епохи романтизму дружба — це живе почуття, безпосереднє життєве переживання.
3-й учень. Сучасні словники й підручники визначають дружбу як близькі стосунки, що засновані на взаємній допомозі, прив'язаності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей, активній зацікавленості один в одному.
4-й учень. Другом ми називаємо того, кому довіряємо. Де немає повної відвертості, не може бути й дружби. У всіх людей, які нас оточують, є певні
недоліки. Хто хоче мати друга без недоліків, той залишається без друзів. Ось чому не може бути міцної дружби без того, щоб люди пробачали один одному. Іноді в стосунках виникають непорозуміння, які можна подолати тільки разом.
5-й учень. Найміцніша дружба зав'язується в тяжку годину випробувань. Вірність друга потрібна не тільки в радості. В біді вона просто необхідна. Окрасою кожної домівки називають друзів, які її відвідують. Справжній друг, який віддає частку свого серця, силу почуття, вартий того, щоб його цінували і берегли.
Класний керівник. Отже, шановні учні, ми зуміли поглянути на те, що нас найбільше хвилює в колективі. Ми змінюємось, дорослішаємо, набираємось життєвого досвіду.
Отож спробуйте оцінити, наскільки ви дружні, на що більше схожий ваш колектив, клас: на «палаючий факел», «червоне вітрило», «мерехтливий маяк», «м'яку глину», «сипучий пісок».
Який у нас колектив?
Сипучий пісок. Скільки піщинок зібрано разом і в той же час кожна із них сама по собі. Повіє легенький вітерець — віднесе частину піску, що лежить скраю, подалі. Повіє вітер сильніше — рознесе пісок у різні боки, поки хто-небудь не згребе його в купу.
М'яка глина. Відомо, що м'яка глина — матеріал, який порівняно легко піддається обробці й з нього можна ліпити різні вироби. В руках хорошого майстра цей матеріал перетворюється у прекрасний виріб. Але якщо до нього не прикласти зусиль, то він може залишитись простим шматком глини.
Мерехтливий маяк. У штормовому морі мерехтливий маяк приносить впевненість, що курс вибраний правильно. Необхідно бути уважним, не втратити маяк з поля зору. Зауважте, маяк не горить постійним світлом, а періодично викидає пучки світла, неначе говорить: «Я тут. Я готовий прийти на допомогу».
Червоне вітрило. Символ направленості вперед, дружньої вірності й обов'язку. Тут живуть і діють за принципом: «Один за всіх і всі за одного».
Палаючий факел — це живе полум'я, матеріалом якого є міцна дружба, єдина воля, взаєморозуміння, відповідальність кожного не тільки за себе, але й за інших.
Отже, хто впізнав свій колектив? Який опис видається найбільш влучним?
(Діти висловлюють думки і обґрунтовують їх).
Я думаю, ми переконались у тому, що дружба, взаємодопомога потребують постійного горіння, а не одиноких, нехай навіть дуже частих спалахів.
А тепер всі закрийте очі. Нехай кожен візьме правою рукою руку сусіда і потримає її в своїй. Що можна про них сказати?
(Теплі, ніжні, лагідні, добрі, гладенькі...).
Невже можна образити людину, якщо у неї такі теплі, добрі руки?
Тож якщо хочеться образити кого-небудь із товаришів, необхідно згадати про добрі руки. Руки допоможуть нам потоваришувати.
Щиро дякую за роботу на уроці.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:01 | Повідомлення # 21
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
День матері
Сценарій свята
Мета: виховувати почуття любові до батьків, відповідальність за свої вчинки, бажання підтримувати добру славу і честь сім'ї.
У лузі калина, у лузі калина
червона калина хорошенько цвіте.
Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний,
Не цураймося, признаваймося,
Бо не багацько нас є.
Це слова з української пісні «Роде наш прекрасний».
А берегинею роду людського є Мати.
( Можна дати послухати пісню про маму)
День Матері припадає на другу неділю травня коли матінка – природа вбирає свою землю весняними квітами і виряджає дорогу життя, праці і радості.
Травень – місяць Пречистої Діви Марії, що благословляє у хресну путь Сина, який став спасителем людства. До матері Божої звертаються християни просячи заступництва і допомоги.
Де живе твоя мати – там твій рід, родина, твоє коріння. Тож віддамо нашим ненькам свою шану і любов, щирість і щедрість своєї душі.
Багато в світі різних слів
І різних виразів чимало,
Та ласкаве із них і рідне
Слово – мама.

Хоча б яку ти вибрав із доріг,
Хоча б якими ти пішов шляхами,
Та через терни горя і зневір
Ти повертаєшся до мами.

Це теплі руки і вуста,
Що так в дитинстві зігрівали,
Це ніжне серце, ніби птах,
Завжди з тобою мандрувало.

Спіши до неї крізь літа,
Шануй, люби, не дай тужити.
Бо лиш вона і рідна і свята
З тобою вічно буде жити.
Мама - найдорожча людина в цілому світі. Кожне її слово, мудрі поради і добрі діла – це книга життя, з якою ви вирушаєте в дорогу . Скільки безсонних ночей провела вона над вашими ліжками, коли ви були маленькими! Скільки сил віддала вона, коли ви підростали! Подумайте, як багато зробила для вас ваша мати!
Скільки сил віддала вона, коли поряд з першою вчителькою намагалася вас навчати писати і читати, тримаючи ваші маленькі рученята в своїй натрудженій руці.
Та й тепер їй, напевно, багато доводиться працювати заради вас. Адже мама готова пожертвувати всім, аби її донці чи синові було добре. Простежте за своєю матір’ю, як вона ступає по підлозі, як усміхається, як тримає посріблену сивиною голову! А подивіться–но на мамині руки! Вони ніколи не знають відпочинку, завжди знаходять роботу. А чи завжди ви, діти, цінуєте мамині турботи про вас? Звичайно, ви не завжди слухняні і материнську любов і турботу оціните значно пізніше. От про це пише Юрій Яковлєв: «Діти ніколи не кажуть матері про свою любов до неї. Вони навіть не знають, як зветься почуття, котре все сильніше прив’язує їх до матері. В їх розумінні це взагалі не почуття, а щось природне й обов’язкове, як дихання, втамування спраги.»
Ніхто не вміє так глибоко приховувати свої страждання й муки, як мати. І ніхто не вміє так холоднокровно не помічати того, що відбувається з матір’ю як діти. Вона не скаржиться – значить їй добре.
Пригадайте, діти, скільки даремних хвилювань ви мамі завдаєте, коли засидівшись у гостях, пізно повертаєтесь додому, а не в обіцяний час. Коли б ви бачили, якою тривогою сповнені мамині очі! Як насторожено прислухається вона, коли чекає вас з дискотеки! Якби ви все це бачили і відчували, то завжди намагалися вчасно або кимось попередити про своє запізнення. Хіба мамина любов, всі її турботи не варті такого маленького вияву уваги до неї. Так, варті.
Ви вже спокійно спите, а мама до пізньої ночі, низенько схилившись, щось вам зашиває, пере. Мамині турботи варті того, щоб зробити щось приємне для неї. Почніть з малого. Йдучи по вулиці, не дозволяйте їй нести сумку. Коли мама приходить додому, допоможіть зняти пальто, подайте їй тапочки. Якщо вона щось впустить, підніміть і подайте. Намагайтеся частіше допомагати по господарству мамі. Якою радістю для неї буде вияв уваги й турботи» з вашої сторони, як зрадіє мама, що в неї росте турботливий син чи донька.
На жаль, в житті не завжди так буває. Послухайте бувальщину.
« Повернення « ( за В. Скуратівським )
Один хлопчик, розгнівавшись на свою матір, безслідно зник. Куди тільки не зверталась згорьована ненька, але натрапити на синові сліди так і не змогла. І ось через 20 років селом пробігла новина: з’явився блудний син. Темної ночі, приїхавши до села, він шукав свою хатину, рідну оселю. Стояв вночі біля вікна, злодійкувато оглядався, а в хату зайти боявся. Сусіди подумали, що то злодій. Коли він почав проситися: « Я ж тутешній. Я син…» Лише тоді, коли назвав свою маму, люди пізнали давнього утікача. Вже облисіла голова, з’явилися зморшки.
Згодом, коли мати, не вірячи своїм очам, запитала, як йому увесь цей час жилося, він, ледь стримуючи хвилювання, розповів: «Перші два три роки я ще якось не відчував особливого суму. В Сибіру, куди виїхав, знайшов роботу, одружився, з’явилися діти. Коли вони подорослішали, то почали прискіпуватися, де їхні дідусь і бабуся, хто вони. Що мені було робити? Брехав, як міг, нікого, мовляв, у мене немає, виріс у дитячому будинку. Йшли роки. Нестерпніше ставало душі. Вночі постійно плелися сни, мучило сумління. Я вже був безсилим боротися із самим собою. Сказавши рідним, що я поїхав до Криму відпочивати, майнув до рідного села.»
Діти, не робіть таких вчинків, не будьте жорстокими зі своїми батьками! Ось послухайте, як Орися – дівчинка, про яку розповідає легенда.

«Найбільший скарб » Є. Ярошинської (Скорочено)
Помирала бідна вдовиця – Орисина мати. «Матінко, не умирайте, о, не умирайте, не покидайте мене сиротою на сім світі», - прохала дочка.
Колись мати Орисі розповідала, що далеко є скала, а в ній живе добрий цар. До нього треба прийти опівночі, тричі постукати у віконце, і він допоможе. Відважна дівчинка, аби врятувати матір, переборюючи страх, пішла до царя.
«Добрий царю, моя матінка хвора. Немає у нас чого їсти, допоможіть їй».
- Ти добра дитина, - сказав цар. – Я хочу тобі допомогти. Але я можу зробити тебе багатою або маму здоровою. Подивись навколо себе. З цих скарбів можеш брати все, що хочеш і скільки хочеш. Тоді зможеш для своєї матері купити ліки, хліба – сама знаєш що.
Орися подивилася на блискучі скарби, що так манили до себе: корали, перли, дукати – все це може належати їй. Якщо вона це візьме, то її матінка ніколи не стане здоровою. «Бери, бери, - говорив цар, - все твоє». В тих скарбах були відчай, якісь сховані чари. Дух їй запирало, серце ставало тяжким: все це може бути моїм. «Ні, ні, а матінка?». А гроші все манили дівчину: «Бери нас, бери».
Але Орися вже на те не дивилася. Впавши на коліна, вона сказала: «Славний царю, дякую тобі за скарби. Але я не візьму їх. Краще верни здоров’я моїй матусі.
Цар усміхнувся і глянув сердечно на добру дитину: « Ти витримала випробування, - сказав лагідно.
- Коли твоя мати для тебе найбільше щастя, то вона буде здорова. А ваша праця хай для вас буде щастям».
Орисина мати одужала. Її зробила здоровою любов донечки. Тож, діти, і вашим найбільшим скарбом будуть ваші батьки, ваша турбота про них і праця.

1. А тепер я хочу, щоб ви показали мені наскільки ви любите свою маму, чи дружні ви діти в сім’ї, тому, що клас це також ваша сім’я.
Насамперед давайте розділимося на 3 групи, і перевіримо наскільки ви спритні і вмієте злагоджено працювати.
1. Об’єднаним у групи учням роздати по 10 кульок, катушці ниток і упаковці скотчу.
2. За 5 хвилин виготовили з цих матеріалів стійкий будиночок – піраміду для любої матусі. перемагає та команда, яка збудує найвищу піраміду.
Привітати переможців, але пояснити, що досвід кожної групи є важливим.

2. Другим завданням нашого міні конкурсу є вміння пригадати і записати добрі, ніжні слова, якими
можна зігріти серце рідної матусі.( Вирізати сердечка і діти на них пишуть слова, потім по черзі
кажуть – в кого більше ніжних слів).
3. «Поезія почуття до мами» Для тих, хто відчуває невпевненість даю опорні слова

Ніжність, вірність, розуміння, порада, чекання, прохання, вітання, любов, дорога, матуся, мила.
4. Четверте завдання на вашу спостережливість:
Постарайтесь дати відповіді на запитання (по представнику з кожної групи).
1. Яка улюблена страва вашої мами?
2. Який колір подобається вашій матусі?
3. Який колір очей у мами?
4. Коли день її народження?
5. Чи запам’ятали ви, в чому мама сьогодні пішла на роботу?
5. І останнє 5 завдання покаже, наскільки ви допомагаєте мамі дома.
Уявіть, мама хотіла приготувати борщ, але її терміново викликали на роботу. А ви, як дбайливі
Діти вирішили допомогти.
Зараз на аркушах паперу кожна група написали у точній послідовності рецепт приготування борщу.

Молодці діти! Я дуже радію за ваших мам, тому, що вони виростили ніжних, добрих, чуйних і гарних дітей. Мені дуже б хотілося, щоб ви залишалися такими на все життя.
Майже три з половиною тисячі років тому на кам’яних таблицях, які отримав пророк Мойсей на горі Сінай, були вирізблені слова: “Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі».
Тож пам’ятайте, діти, і пронесіть через усе своє життя цю святу заповідь, яка передається із роду в рід. Нехай горить вона на вашому шляху яскравим вогником, остерігаючи від байдужості та безсердечності:
1. Пам’ятай! У тебе – єдина в світі мати; у тебе – єдиний в світі батько.
2. Пам’ятай! Серце батьків завжди вражають невдячність, байдужість дітей.
3. Пам’ятай! Як ти шануватимеш своїх батьків – так діти шануватимуть тебе.
4. Пам’ятай! Твоє недобре слово – подряпина на ніжній материнській душі.
5. Пам’ятай! Не роби старість батька і матері бідою.
6. Пам’ятай! Обов’язок дітей: платити батькам за їх піклування любов’ю і відданістю.
7. Пам’ятай! Забута могила батьків – твоя бездушність і байдужість.
8. Пам’ятай! Про старість треба говорити тільки з повагою.
9. Пам’ятай! Не можна залишати рідну старшу людину одинокою.
10. Пам’ятай! Шануй батька і матір свою, щоб добре було та щоб довголітнім ти був на землі.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:02 | Повідомлення # 22
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Доброта – ознака сили, а не слабкості

Мета: розвивати в учнів доброзичливість, вміння співчувати, милосердя; виховувати дітей у дусі відродження українських традицій благодійності; залучати школярів до практичної благодійності
Обладнання: малюнки, таблиця, Біблія, вислови, енциклопедія.
Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою.
(Сенека)
У ч и т е л ь. Усе своє життя, з самого дитинства, людина не знає , що таке добре, а що таке погано. Кожне життя дається нам якоюсь дивною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки-пелюстки до сонця, щоб захистило її від усього злою і недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері-землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим і добрішим.
Тема нашої виховної години вічна. Внутрішній світ людини, її душевні якості — це море чуттів. Ідейні прагнення, моральні принципи, риси характеру, вольові якості разом узяті, визначають поведінку людини.
Вік 13—16 років — це перехідний вік, це вік внутрішньої нестійкості. Глина, з якої ліпиться характер, ще не затужавіла, вона пластична, піддатлива. Саме в цьому віці закладаються критерії совісті, добра.
Ми сьогодні поспілкуємося з вами про один із тих критеріїв — доброту. Щоб у нас вийшла цікава розмова, мені потрібна буде ваша допомога, ваша активність, щирість, відвертість.
— Який зміст ви вкладаєте в поняття «доброта»? (Учні висловлюють власні думки про доброту.)
— А яке визначення доброти дається в енциклопедії? (Доброта — чуйність, дружнє ставлення до людей.)
Учитель. Готуючись до цієї години спілкування, я прочитала багато літератури і мене зацікавили роздуми одного вчителя: «Я згадав сотні відповідей хлопчиків на запитання:
— Якою людиною тобі хочеться стати?
Сильною, хороброю, мужньою, розумною, винахідливою і ніхто з дітей не сказав доброю.
Чому доброта не ставиться в один ряд з такими доблестями, як мужність, хоробрість. Чому діти соромляться своєї доброти? Адже без доброти немає справжньої доброти серця, яку одна людина віддає іншій, неможлива душевна краса».
Абсолютно однакових людей не буває. Так само, як і немає людей цілком гарних, або цілком поганих. У різних ситуаціях одна і та сама людина веде себе неоднаково.
Люди різняться багатьма властивостями, рисами характеру, у кожного індивідуальна школа позитивних якостей.
Але у кожному випадку людина хоче, щоб її любили, поважали, хоче мати авторитет. Погодьтеся, одного бажання мало. Необхідна велика праця людини над собою, ця праця називається самовихованням.
Як сказав один з видатних людей свого часу, молодим людям здається дуже часто, що їх поведінка природна, тоді як насправді, вони просто невиховані і грубі.
Педагогічна задача
Простежимо за допомогою графіка за вашим настроєм протягом дня і зробимо висновок:
— Чи впливає ваш настрій на настрій інших людей?
1. Ви встали зранку і у вас чудовий настрій.
2. Мати не підготувала вам одяг і ви нервуєте.
3. Йдете ви до школи і по дорозі зустрічаєте товариша, з яким поговорили про щось цікаве.
4. Прийшли в школу і однокласниця не дала списати уроків.
5. Почався урок і на початку уроку вас не спитали, ви у чудовому настрої.
6. Під кінець уроку ви були неуважні і вас відповідно оцінили.
— На кого вплинув ваш настрій і ваша поведінка? (На матір, на однокласницю, на вчителя)
Будемо пам'ятати, що ваш настрій залежить від людей, а значить — і чийсь настрій від вас. Поводьтеся так, щоб не відбирати здоров'я у когось через свою невихованість.
(На дошці демонструються малюнки, на яких зображено різні епізоди поводження учнів. Кожний з малюнків учні аналізують.)
— Як ви думаєте, з яких складових частин складається доброта?
(Вірність, правдивість, милосердя, люб'язність, лагідність, ввічливість).
Учні заздалегідь були поділені на групи. Кожна група аналізувала одну зі складових частин доброти. Керівник групи робить узагальнення, користуючись визначенням складової в енциклопедії.)
Вірність — постійність у стосунках, поглядах, почуттях, звичаях, незмінність, відданість. Зміст вірності може бути різний:
вірність обраному шляху;
вірність Батьківщині;
вірність товаришеві...
(Кожний із прикладів обговорюється не тільки в межах .рупії, а в цілому класі.)
— Хто читав у літературі, чи знайомий з піснями, де зустрічається вірність? (Пісня «Шуміла ліщина».)
Діти називають:
а) приклади з Біблії;
б) вірність птахів(лебеді);
в) покарання зрадників.

Прислів'я
Без вірного друга — велика туга.
Приятелів тьма, а вірного друга нема.
Вірного друга народ прославить, бо він товариша в біді не оставить.
Правдивість — те, що відповідає дійсності: істина, порядок, засновані на справедливості.
Правдивість і брехливість — це дві протилежні риси характеру.
— Чи бувають ці риси вродженими?
— Чи буває чесність «від природи»?
Учитель. Огляньмося навколо і зможемо без особливих труднощів встановити, що хтось за вдачею працьовитий і справедливий, хтось здається, більш ухильний від того, щоб збрехати, інший скоріше сховається за чужу спину, ніж відповість за свій вчинок. Що ж вони такими народилися? А може обставини їхнього дитинства, сім'ї розвинули в них такі риси? Єдиних однозначних відповідей немає, але спробувати розібратись в цих питаннях треба вчасно, пам'ятаючи золоте правило: «Бережи честь змолоду», бо добре ім'я, честь і слава — найцінніше добро — про це говорить восьма Божа заповідь.
Добре ім'я не можна купити навіть за великі скарби. Ім'я, честь і славу не легко набути, бо це справа не кількох днів чи тижнів, а багатьох літ, проте їх можна легко втратити.
(Казка про Воду, Вітер і Добре ім'я)
Тисячу прислів'їв сказав народ про славу правди і на захист правди:
Добре діло — правду говори сміло.
Нікого не жаліть, хто по кривді хоче жить.
Брехня — лупатий чоловік, та не довгий її вік.
Правда із дна моря виринає, а неправда потопає.
Виховані люди не виказують своїх справжніх почуттів, коли до них приходить небажаний гість. Його вітають, і в цьому криється елемент неправди, нещирості. Тільки дуже витонченими прийомами господар дає зрозуміти про небажаний візит. Здатність казати правду чи неправду не є вродженою рисою, вона виховується. (Наводяться приклади із життя.)
Милосердя — творення добра, благодіяння для всіх.
Учитель. Творити добро можна багатьма засобами і не тільки тим людям, хто шанує вас, але і ворогам своїм. При здійсненні милосердя, ми не повинні керуватися якимись настановами, правилами. Ділячись, ми не повинні турбуватись про те, що збідніємо.
— Чи траплялися у вашому житті випадку, коли ви щиро давали милостиню?
— Чи відомі вам приклади милосердя?
(Притча про милосердного самарянина. Історія із життя Св. Миколая. Відомості про розрахункові рахунки в банках для хворих людей.)
Учитель. Милосердя безкінечне. Дехто подумає, що все можна віддавати тільки бідним. Справедливіше буде переконання, що треба ділитися, не чекаючи нагоди. Добре говорить приказка «З кожного по ниточці — бідному сорочка».
Люб'язність — уміння триматися в товаристві, чемність, ввічливість. У повсякденному житті ми майже щогодини спілкуємось з людьми, що нас оточують.
Як ви думаєте, чи завжди наше спілкування з товаришами, батьками, вчителями є приємним? Чи вміємо ми використовувати слова, які відображають ввічливість, чемність?
До всіх сердець, як до дверей,
Є ключики малі.
їх легко кожний підбере
Якщо йому не лінь.
Ти, друже, мусиш знати, їх
Запам'ятати неважко:
Маленькі ключики твої —
«Спасибі» і «Будь ласка».

Підсумок
Учитель. На сьогоднішньому уроці ми торкнулися дуже важливої теми — доброти. Я хочу, щоб у житті ви керувалися лозунгом «Не скупись на добро!». І якщо ви цього не зрозумієте, то: «Те, що почато в гніві завжди закінчиться в соромі».
Прикладів нешанобливого ставлення до оточуючих людей є дуже багато:
1. Взяли зошит, а не віддали.
2. Не подякували мамі за сніданок.
3. Забули купити хліб, вся сім'я без вечері.
4. Мама просила принести воду, ви не принесли.
5. Образили товариша.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:04 | Повідомлення # 23
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Бережіть храм своєї душі
Сценарій виховної години

Ведучий 1: - Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізняє від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:
Людина починається з добра!
(Л. Забашта)
(Звучить музика Шуберта "Аве-Марія ".)

Ведучий 2: Я впевнена: люди не будуть щасливі, якщо ми їх не навчимо азбуки любові - любити інших людей, співчувати, допомагати їм, жаліти їх, не навчимо їх жити за законами добра, краси, загальнолюдських цінностей, що є основою виховання.
Сьогодні ми порушимо проблеми милосердя, доброти, чуйності, співпереживання, щиросердності, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді.
(Лунають дзвони.)

Ведучий 1: Саме у храмі народжуються роздуми про дорогу життя, вічну мудрість, вдосконалення, поведінку. Тут виникають думки про нерозгадані ще досі формули вічної краси, турбують проблеми духовності, бо запитають нащадки, якими були, що будували, що руйнували, чим "дух трепетав". Згадаймо роман Олеся Гончара. Там собор - це символ духовного начала. Бездуховність - тривожний симптом, який веде до моральних злочинів. Тому так палко звучить заклик письменника: "Собор душі своєї бережіть, друзі... Собор душі!"

Ведучий 2: Ще з давньоруських часів благодійність була серед традицій нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, надати притулок бездомному, захистити старість та немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.

Ведучий 1: Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді - це все у характері нашого народу.

Читець: Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли у радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта - не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині
Ніж чисте сяйво доброти.
(О. Довгий)

Ведучий 1: Доброта, милосердя - багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

Ведучий 2: Милосердя й доброта як два крила, на яких тримається людство. Як же могло статися, що в наш час милосердя втратило свою цінність, а його зміст звівся здебільшого до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту з наших сердець, потрібні землетрус чи чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги?

Студент 1: Українська земля здавна славилася добрими, чуйними людьми. Не можна не згадати добрими словами відомих українських меценатів Симиренків, які походять зі славного роду українських цукрозаводчиків, науковців, садівників Симиренків. Працьовиті вихідці з простого народу – Федір Симиренко та його тесть Яхненко - стали найвідомішими українськими промисловцями, які дбали про своїх робітників та українську творчу еліту. Вони на Платоновому хуторі біля с. Млієва Черкаського повіту Київської губернії побудували цукрорафінадний завод. Поблизу заводу підприємці створили унікальне житлове містечко зі 150 будинками-котеджами для робітників і службовців. Містечко освітлювалося газовими ліхтарями (у той час їх не було навіть у російській столиці). У ньому функціонували безкоштовна заводська лікарня, школа, бібліотека, магазини та їдальня. Сини Федора Платон і Василь продовжили справу діда та батька. Платон був особисто знайомий із Тарасом Шевченком, він навіть спонсорував видання останнього прижиттєвого "Кобзаря", активно розповсюджував серед дітей складені Шевченком букварики. Заснував розсадники, які досі постачають саджанці для всієї України та за кордон. Молодший з братів Василь протягом 40 років передавав десяту частину прибутків на потреби української культури. На Черкащині він створив один із кращих українських народних театрів. Після смерті мецената його маєток ціною близько 10 млн. крб. перейшов відповідно до заповіту на культурні потреби українського народу.
Зі старовинного козацького роду походили підприємці Терещенки з Глухівщини: Артем Терещенко та його сини Микола і Федір, які були власниками багатьох цукрових заводів. Сучасники відзначали гарні умови роботи і життя їхніх робітників, їдальні, лікарні та школи на території заводів.
Микола Терещенко був відомим меценатом, він віддавав значні кошти на будівництво і утримання закладів освіти, культури, охорони здоров'я, матеріально допомагав діячам української культури. Так, лише на потреби відкритих у Києві школи та спеціалізованих класів, у яких діти з сімей різних статків вивчали торгову справу, він у 1896 році пожертвував 100 тис. крб. П'ять мільйонів карбованців підприємець пожертвував на будівництво лікарень, середніх і вищих навчальних закладів, музеїв, театрів, притулків, храмів, вуличних пам'ятників. Він скуповував твори образотворчого мистецтва: картини, скульптури, допомагав молодим митцям. Свої багатющі музейні колекції заповів місту Києву. Все життя його було підпорядковане виконанню девізу, записаного на родинному дворянському гербі: "Прагнути до громадських справ".

Студент 2: Такі милосердні люди є і серед нас. Всі ви пам'ятаєте харківську дівчинку Настю Овчар, яка ризикуючи власним життям, врятувала з полум'я молодшу сестричку, отримавши при цьому великі опіки. Сергій Самборський, який зараз живе у м. Модесто, надав літак, щоб перевезти Настю на операцію у Сполучені Штати Америки.
Інший приклад: директор ринку "Кооператор" Микола Ворона побудував за власні кошти церкву у Волочиському районі Хмельницької області, крім того він опікується сирітським притулком, піклується про 18-річного хлопця-інваліда, якому відрізало ноги.

Студент 1: Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком здорові люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. З такими сліпими й глухими треба терпляче говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.
"Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь і постійно нагадував би стуком, що є й нещасні...", - так писав письменник-гуманіст Антон Чехов.

Студент 2. Кожному відомо, що серед усіх геніальних винаходів людства одне з найважливіших місць займає родина, сім'я. Сім 'я — святиня людського духу, благородних людських почуттів. Батьки є першовихователями своїх дітей. Великий вклад у виховання дітей вносять представники старшого покоління - бабуся і дідусь. У душах онуків вони на все життя залишають помітний слід. Хіба можна уявити дитинство без бабусиної чи дідусевої казки?
Цінності родини - це подружня вірність і любов, збереження цілості сім'ї, піклування про дітей, старших, демократизм стосунків. У хорошій родині немає місця бездушності, жорстокості, брехні.

Читець. Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
Чи перший біль, чи то останній
-Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке
-Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів...

Студент 3: Мудрі французи кажуть: "От якби молодість знала, якби ж старість могла..." Гей-гей, старість - не радість, ніхто її не жде, всяк прихитряється відсунути її прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш, що все найкраще вже було, все в минулому. А з тобою лише спомин, самота та немічність. Добре, коли до своєї життєвої зими звив тепле родинне гніздечко, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього немає...

Читець. Живе одинока людина,
Чому ж ми проходимо мимо?
Живе одинока людина,
Ніким в житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
Печальним льодком оповите,
Віддалене горем од світу.
Чому ж ми не прийдемо в хату,
її не покличемо з собою?
І буде одна вікувати
Людина з своєю журбою.
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю!
І серце людини з безодні
Полине за нами, як птиця!

Студент 1. Три нещастя є в людини: смерть, старість і лихі діти - говорить українська народна мудрість. Старість - невідворотна, смерть - невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей дім можна зберегти, як його оберігають від вогню. І це залежить не лише від ваших батьків, а й від вас самих.

Студент 2.
Кодострічка
Перед вами аркуш з видрукуваними словами з наказу молодим людям, який написав Василь Сухомлинський. Я хочу, щоб ви не просто ознайомились із цим наказом, а щоб взяли його в життя: як пам'ятку.
(Студенти по черзі читають рядки з наказу).
- Бути хорошими дітьми - означає не допустити, щоб старість батька й матері була отруєна твоїми поганими вчинками.
- Вмій відчувати найважчі душевні муки матері й батька, їхня хвороба — твоя біда.
- Вмій бути добрим у думках і почуттях. - Бережи здоров'я батьків. Пам'ятай, що ранню старість і хвороби батькам приносять не лише праця та втома, а й хвилювання, переживання, тривоги, прикрощі.
- Найбільше вражає батьків дитяча невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків!
Студент. Високу моральність, цінність добра, яке призначається сторонній людині, розуміли ще у сиву давнину. У Вавилоні був такий звичай: недужих виносили на майдан чи дорогу. Кожен перехожий підходив до нещасного, розпитував, що сталося, коли знав, чим зарадити, то допомагав. Ніхто байдуже не проходив повз хворого. Про це розповідав давньогрецький історик Геродот ще у V ст. до н. є. Такий звичай побутував і в ассирійців, і в єгиптян. Звичай творити добро безкорисливо.

Читець. Шануйте матерів!
Мені болить, коли матуся,
Що має дочок і синів,
Живе одна, мов та бабуся,
На схилі посивілих літ,
Працює вдень, не спить ночами,
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі,
Скотину порає в дворі,
А вдень копає на городі.
Уста шепочуть: "Світе мій!
Як важко жить мені одній!"
Одна-однісінька та й годі!..
Вшанування батьків - один із найсвятіших обов'язків людини і неоплатний борг дітей. Батьки нас ростять, виховують, навчають добра, люблять. Як же їм не відплачувати пошаною, любов'ю, ласкою, допомогою, гарними словами?

Студент 3: Виховують мати та батько синів, доньок, сподіваються, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу, довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі, подібні один до одного листи та телефонні дзвінки надходять час від часу. А коли нарешті знайдуть хвилину, щоб відвідати, нерідко буває запізно. Зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця, і додолу підстреленою горлицею впаде материнська любов... Рідна домівка задзвенить тишею та пусткою. І ніколи вже не вийдуть назустріч матуся та батько, не всміхнуться радісною усмішкою, від якої усі неприємності й прикрощі відступають, здаються дрібними та неважливими.

Читець: Допоки нас чекають наші мами, І доки виглядають нас батьки, Провідуймо, та не лише листами, Хоч дорогі їм і скупі рядки.
Коли неждано вдарять в дзвони далі, Тоді на все, на все знайдеться час, Але ні сльози, ні вінок печалі, - Уже ніщо не виправдає нас. Заниє жаль у щедрім слові "мама" І чайкою здригнеться синя вись. Провідуймо і завжди пам'ятаймо, Що можем запізнитися колись.
(О. Богачук)
(Звучить пісня А. Горчинського на слова М. Луківа "Цвіте черешня в мами на городі".)

Ведучий 1: Дитинство починається з теплих материнських та батьківських рук, рідної домівки. Ця аксіома є актуальною для всіх часів і народів. Та, на превеликий жаль, оця найсвятіша, найніжніша пора, перші кроки у світ дорослих нерідко починаються з чужих людей та інтернатських закладів. Діти-сироти, діти напівсироти. Кому з них краще?
Не знаю. Мабуть і тим, і тим погано. Не знають батьківської ласки. Ніхто їх не приголубить, і це тоді, коли батьки живі-здорові!

Ведучий 2: Нема війни, а діти сиротіють, Сумують вдень і плачуть уночі, Все дивляться в вікно і відійти не сміють, В полоні вічного чекання живучи...
Чекають уже не вірячи ні в що, виглядають найдорожчих, найрідніших людей, не розуміючи, чому вони їх покинули, чому не прийдуть і не візьмуть на руки, не пригорнуть, як колись, не заберуть додому, щоб уже ніколи не розлучатись.

Студент 3: Замислимося над такими цифрами: сьогодні дітей-сиріт у дитячих будинках більше, ніж після Великої Вітчизняної війни. Серед них 90 % становлять діти-сироти, які мають живих батьків. Де ж ці батьки? Гірко дізнаватися, що більшість таких батьків або добровільно відмовились від рідних дітей внаслідок аморального способу життя, або з тієї ж причини були позбавлені місцевою владою батьківських прав.
Ми всі в майбутньому станемо батьками. Я звертаюсь до вас зі словами застереження: не допустіть, щоб і ваші діти поповнили дитячі будинки, зробіть усе, щоб сім'я ваша була міцна, здорова і дружна.
Бо сім'я для дитини — не тільки перше гніздо, а й школа життя, тому немає для неї більшого горя, ніж сирітство.

Читець: Кривда
У Івася немає тата.
Не питайте тільки чому.
Лиш від матері ласку знати
Довелось хлопчині цьому.
Він росте, як і інші діти.
І вистрибує, як усі.
Любить босим прогоготіти
По ранковій колючій росі.
Любить квіти на луках рвати,
Майструвати лука в лозі.
По городу галопом промчати
На обуреній, гнівній козі.
Але в грудях жаринка стука,
Є завітне в Івася одно
-Хоче він, щоб узяв за руку
І повів його тато в кіно.
Ну, й нехай би смикнув за вухо,
Хай нагримав би раз чи два,
Все одно він би тата слухав
І ловив би його слова...
Раз Івась на толоці грався,
Раптом глянув - сусіда йде.
Ти пустуєш тута, - озвався,
-А тебе вдома батько жде...
Біг Івасик, немов на свято,
І вибрикував, як лоша,
І, напевне, була у п'ятах
Пелюсткова його душа.
На порозі закляк винувато,
Але в хаті - мама сама.
- Дядько кажуть, приїхав тато,
Тільки чому ж його нема?...
Раптом стало Івасю стидно,
Раптом хлопець увесь поблід -
Здогадався, чому єхидно
Захихикав сусіда вслід.
Він допізна сидів у коноплях,
Мов уперше вступив у гидь,
З оченят, від плачу промоклих,
Рукавом витирав блакить.
А вночі він шугнув через грядку,
Де сусідів паркан стирчав,
Вибив шибку одну з рогатки
І додому спати помчав...
Бо ж немає тим іншої кари,
Хто дотепи свої в іржі
Заганяє бездумно в рани,
У болючі рани чужі...
(В. Симоненко)

Ведучий 1: Є два бажання, виконання яких може скласти справжнє щастя людини, - бути корисним і мати спокійну вість. І ще маги величезні сили душевні, аби осуджувати сваволю, жорстокість, ставати на повний зріст перед усіма людьми.

Ведучий 2: Україна пам'ятає свого вірного сина, безстрашного гуманіста Василя Стуса, 65 річницю з дня народження якого ми святкували у 2003 році. На його честь було встановлено пам'ятник. Його девізом були слова:
Допомогти, зарадити, вступитись,
Стражденного в нещасті прихистить,
І зважитись боротися, щоб жити,
Та зважитись померти, аби жить.
Це був крик совісті, програма подальшого життя і боротьби. Великий приклад самопожертви заради щастя усіх.
Такий заповіт В. Стуса - бути добродієм. Жити, творячи добро, щоб звільнити свою душу від скверни і зла, щоб просвітліти і піднестися над буденністю і марнотою.

Ведучий 1: А для того, щоб бути людиною з гармонійною душею, потрібно багато працювати над собою, вміти відрізняти людяність, гуманізм від жорстокості і свавілля, контролювати свої вчинки та намагатись ставитись до оточуючих так, як би ви хотіли, щоб ставились до вас.

Ведучий 2: Душа в процесі щоденного спілкування з іншими людьми має стати досконалою. Вона немов дорогоцінний камінь проходить стадії обробки, шліфування. І кожен з нас має вибрати, яким шляхом іти, яким випробуванням піддати свою душу, адже поряд з позитивним завжди існує негативне, поряд з людяністю жорстокість. Для того, щоб перемогти жорстокість, треба зібрати всі цінності людського духу для боротьби з нею.

Ведучий 1. Людяність - це намагання залишитись людиною, зберегти чисту совість у різних життєвих ситуаціях. Це не тільки свідчення духовної сили людини, а й намагання врятувати людину від духовної смерті, що часто страшніше від смерті фізичної.

Читець.
Не зобидь ні старця, ні дитину,
Поділись останнім сухарем.
Тільки раз ми на землі живемо,
У могилу не бери провину.
Зло нічого не дає, крім зла,
Вмій прощати, як прощає мати.
За добро добром спіши віддати,
- Мудрість завше доброю була.
Витри піт солоний із чола
І трудись, забувши про утому,
Бо людина ціниться по тому,
Чи вона зробила, що могла.
Скільки сил у неї вистачало,
Щоб на світі більше щастя стало, -
Для зла й неправди
Планета замала!
(Лунають дзвони, усі учасники виходять на сцену.)

Ведучий 1. З давніх-давен церковні дзвони, окрім богослужіння, повсюдно використовувались і як набат для сповіщення про якесь лихо, біль, били на сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

Ведучий 2. Сьогодні дзвони б'ють на сполох, закликаючи нас до милосердя і доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.
Друзі! Добродії! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми. Сьогодні, зараз, бо завтра може бути пізно.
Люди! Будьмо милосердні! Бо життя немилосердне до того, хто не вчинив милосердя.
Завершуючи нашу зустріч, хочу подякувати всім учасникам за допомогу, слухачам за те, що знайшли терпіння вислухати нас. І на останок хочу процитувати слова нашого великого пращура князя Володимира Мономаха, який говорив: "На світанні, побачивши сонце, з радістю прославляйте день новий і скажіть: Господи, дай мені віку до ліку, щоб я честю, совістю і добром виправдав життя своє".
Нехай вам щастить завжди і в усьому!

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:05 | Повідомлення # 24
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
100 чудес України
Мета: учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них; виховувати у дітей правильне ставлення до таких понять, як «друг», «дружба»; розвивати в учнів любов до природи.
ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
Учитель. У нашій Україні є дуже багато красивих і визначних місць, які цікаві не лише в нашій країні, а й за кордоном.
Так, навіть по телебаченню показують передачі, в яких презентують різні дуже цікаві та красиві місця, які можуть бачити і в інших країнах.
Варто, також зауважити, що до переліку різноманітних чудес увійшли пам’ятки, що представляють увесь період історії України, від найдавніших часів до нашого століття. Серед них представлена переважна більшість регіонів України.
Проте, усі ці місця ми не в змозі сьогодні розглянути, тому розглянемо лише деякі, найцікавіші з них.
1 учень.
Оптимістична печера (Тернопільщина)
Одним з найбільш унікальних природних пам’яток України є найбільша печера Євразії – Оптимістична, яка знаходиться поблизу села Королівка Борщівського району Тернопільської області…
Печера "Оптимістична" була відкрита у 1966 році спелеологами львівського спелеоклубу “Циклоп”, які вже протягом більше 40 років проводять її дослідження. За цей період спелеологами “Циклопу” пройдені і закартовані 216 кілометрів ходів, галерей і гротів печери, що робить її найдовшою печерою Старого Світу, найдовшою печерою світу в гіпсах, та другою за протяжністю печерою на Землі (поступається лише вапняковій Мамонтовій печері у США). Печера знаходиться в межах Придністровського карстового району Подільсько-Буковинської карстової області, у південній частині межиріччя Серет - Нічлава (ліві притоки Дністра).
Крім Оптимістичної, тут розташовані ще дві великі печери – Озерна (довжина 120 кілометрів) і Вертеба (8 кілометрів).
Печера Оптимістична утворилася внаслідок розчинення підземними водами гіпсів неогенового віку (14 млн. р).Вона являє собою складний за своєю будовою горизонтальний площинний лабіринт гротів, ходів і галерей різної форми і розміру, закладений у 20 – метровому пласті темно-бурого (у верхній частині) і жовтувато-сірого (у нижній частині) гіпсу.
В межах лабіринту печери виділяються 10 районів, кожний з яких відрізняється своїми особливостями (структура лабіринтової сітки, морфологія та розмір ходів і галерей). Дно ходів печери вкрите глиною, або брилами гіпсу.
Найбільшим скарбом печери Оптимістична є вторинні мінеральні утворення, що протягом десятків тисяч років росли у підземних порожнинах. Дуже красиво виглядають скупчення невеликих білосніжних кристаликів гіпсу на тлі темно-бурих стін печери. І все це іскриться, міниться, переливається у світлі ліхтарів.
З інших рідкісних форм слід згадати так званий “печерний сніг” скупчення на дні ходів печери прозорих голчастих кристаликів гіпсу, які починали свій ріст у печерному повітрі, в краплях гідроаерозолю, а потім осідали на підлогу ходів, і там вже продовжували своє зростання. Такі скупчення нагадують снігові кучугури.
За своїми розмірами та морфологією печера Оптимістична, як і інші гіпсові печери-лабіринти Придністровського Поділля, не мають аналогів в інших регіонах поширення гіпсових порід на Землі. Унікальність та краса печери приваблює туристів-спелеологів та вчених із багатьох країн світу.
2 учень.
Дністровський каньйон
(Вінницька, Івано-Франківська, Тернопільська, Хмельницька обл.) Ми захоплюємося природою Альп та Кавказу, Карпат та Криму і прагнемо будь-що побувати там. Але не всі знають, що Дністровська долина з її ландшафтами має свою неповторну красу...
Найцікавішою, наймальовничішою ділянкою Дністра є його відрізок у 250 км від гирла Золотої Липи до гирла Збруча – Дністровський каньйон. Дністер тече по каньйоноподібній долині, утворюючи багато фантастичних звивів - меандрів. Природа Дністровського каньйону своєрідна та неповторна. На його території близько 100 пам’яток живої і неживої природи світового значення, тут збереглися унікальні еталони відслонень гірських порід.
Дністер бере початок в Бескидах біля підніжжя гори Розлуч на висоті 750 м. Загальна довжина ріки - 1362 км, площа водозабору - 72,1 тис. км2. У межах Івано-Франківської області довжина р. Дністер - 200 км.
Сучасна назва Дністра веде свій початок з Київської Русі і означає "бистра вода". Древні греки називали ріку Тіріс, а ще пізніше Тірас. У римлян вона відома під назвою Данастріс, Данаструс. У турків - Турла. Дністер має 386 приток. У верхній частині (до міста Самбір) це типова гірська ріка, що тече по вузькій долині з обривистими скелястими берегами. Спустившись з гір, Дністер тече широкою, місцями заболоченою, рівниною, і течія його сповільнюється. Ріка тут тече по плоскогір'ю в невисоких, порослих вербами глинистих берегах, деколи утворюючи острови; вода каламутна, часто мілка. В районі с. Журавно підвищується спочатку лівий, а потім і правий берег ріки, русло стає кам'янистим, течія посилюється. Нижче древнього Галича долина Дністра звужується до ~ 200 м. Високі скалисті береги Дністра тут поросли листяними лісами і кущами, з-під скал витікають численні джерела.
На ріці Дністер гори підходять так близько до ріки, що утворюють каньйон, руслом якого тече ріка. Потоки в деяких місцях зриваються з кручі просто в річку, перетворюючись в живописні водоспади. Окремі частини скал нагадують швейцарський сир, весь в дірках від виходів печер і гротів. На берегах ріки, в навколишніх селах зустрічаються пам'ятники культури різних народів, що в давнину населяли долину Дністра (церкви, костели, монастирі, палаци, руїни замків і фортець), зокрема печери, деякі з них служили монахам скельних монастирів для життя і відправи служб. Долина ріки була заселена людьми ще з давніх-давен.
Городенківський район, що лежить на Дністровського каньйону, являє собою одну з найкрасивіших його ділянок, де долина річки має найбільш виражені риси каньйону. Тут знаходиться 26 населених пунктів, де була досліджена трипільська культура.

3 учень.
Мармурова печера (АР Крим)
Мармурова печера – унікальна за красою печера зі складною системою залів і галерей. Печера „Мармурова” знаходиться на плато гірського масиву Чатир-Даг. Видимий із різних відстаней, мальовничий силует Чатир-Дагу є символом Криму. Тут заповідано більш ніж 160 карстових печер, шахт, колодязів. Серед них дуже цікавою є відкрита в 1987 році печера Мармурова. Вхід до неї знаходиться на висоті 920 м над рівнем моря. Закладена вона в блоці верхньоюрських вапняків і складається з трьох частин: Головної галереї, Нижньої і бічного «Тигрового ходу». Величезних розмірів галереї натіканнями поділяються на окремі зали.
Галереєю казок: підземні чудеса
Для входу відвідувачів у печеру споруджено штучний 10-метровий тунель. Печера Мармурова зустрічає гостей Галереєю казок. Галерея пишно прикрашена сталактитами, сталагмітами, натічними драпіровками. Чудово освітлений маршрут веде вглиб печери. Екскурсійна доріжка огинає химерні творіння сталагмітів, що своїми контурами дивно нагадують казкових героїв. Світло вириває з пітьми Слоненя та Мамонта, голову Господаря печери, Діда Мороза, Царівну-жабу... Важко повірити, що ці фігури створені протягом мільйонів років краплинами води, а не руками талановитого скульптора.
«Господар» печери
У галереї Тигровий хід склепіння печери опускається, і тут добре видно дзвіноподібні поглиблення, що були промиті напірними водами та згодом прикрашені сталактитами. Сюди веде зручний тунель у монолітній породі, що прокладено на місці виявленого вузького сифонового каналу. Живописні натічні колони розділяють галерею на окремі зали. На дні видно невеликі ванни з водою. Чудові натічні завіски, кам'яні водоспади, каскади гурових озер, «печерні перли», унікальна ніша «геліктитових квітів». З екскурсійної доріжки можна побачити дно колодязя, де на глибині 6 м було знайдено кістки печерного ведмедя.
Галерея казок. «Мамонт»
Таємничою темрявою покрито залу Перебудови. Але темрява відступає в промінні прожекторів, і тоді приголомшують її розміри. Це одна із найбільших обладнаних зал світу: площа її 4 тис. кв. метрів, висота більше 20 м. Величезні кам'яні брили покривають дно. Східну стіну зали на висоту 6-8 метрів вкрито білосніжним коралітовим килимом кам'яних квітів, протяжність якого близько 40 м. Унікальним є 7-метровий сталагміт, що лежить на боку і має назву «Башта, що впала». А поряд із гігантом - витончені крихкі мережива - гурові озерця, на дні яких знаходять так звані «печерні перли».
«Восьминіг»
Чудовий вид відкривається з гребеня однієї з найбільших в Європі кальцитових гребель. У центрі Палацової зали, частину якої видно з греблі, знаходяться грандіозні натічні колони «Король» і «Королева» з «свитою» - сталагмітами різних форм. Гурові озера прямують до Глиняного залу. Натікань в ньому небагато, але кожне - неповторюване. Тут і закінчується Головна галерея.
«Кам'яні квіти»
Нижня галерея є геолого-мінералогічним заповідником. Вузький хід переходить у 12-метровий колодязь, що веде до зали Троянд - хаосу кам'яних брил, що покриті виблискуючими коралітами та сталагмітами. За нею - абсолютна гармонія зали Надій, потім Балконна, Люстрова, Обвальна та Руслова зали, зали Шоколадка та Геліктитова. Тут ходи розбігаються в різні боки. Далі дороги поки немає…
Галерея «Тигровий хід»
Добратися до печери Мармурової можна на легковому автомобілі, автобусі, вертольоті або пішки. Для цього треба звернути на 17-му км траси Сімферополь - Ялта біля села Зарічне до дачного селища за селом Мармурове. Середня тривалість екскурсії Мармуровою печерою - 1 година.

4 учень.
Синевир (Озеро, Закарпаття)
Найбільше озеро Закарпаття - Синевір, яке утворилося 10 тисяч років тому на висоті 989 метрів над рівнем моря...Озеро Синевир справедливо вважається найкоштовнішим природним скарбом Національного природного парку "Синевир". Воно розташоване на висоті 989 метрів над рівнем моря, має середню площу 4-5 гектарів, його середня глибина становить 8-10 м, максимальна - 22 м.
Існує легенда, згідно якою мальовниче озеро утворилося від потоку сліз графської доньки Синь, на місце, де її коханого, простого верховинського пастуха Вира, було вбито камінною глибою за наказом підступного графа.
Насправді ж озеро утворилося в результаті потужного зсуву, викликаного землетрусом, близько 10 тисяч років тому. На висоті 989м гірські кам’янисті породи виросли на шляху швидкого струмка, утворивши греблю і повністю перегородивши вузьку долину. Улоговина, що при цьому виникла, заповнилася водою трьох гірських струмків. У прозорій воді озера добре почуваються форель озерна, райдужна та струмкова.
Краєвиди відзначаються надзвичайною мальовничістю й величністю. Стрімкі схили, вкриті стрункими ялинами, вік яких становить 140-160 років, спадають прямо до водної поверхні. Посередині ж озера розмістився, немов зіниця блакитного ока, невеликий острівець площею всього кілька метрів. Звідси і народна назва - Морське око.
На півострівці височить вирізана із червоного дерева скульптурна композиція «Синь і Вір» (скульптори Іван Бродин і Михайло Санич) Висота монументу 13 метрів. Відображаючись у воді, він сприймається таємниче, як чудова казка про безсмертне кохання.

5 учень.
Світязь (Озеро, Волинь)
Озеро Світязь - найбільше і найглибше озеро природного походження в Україні. Світязь чимось схожий на море, у вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти...
Розташований Світязь неподалеку смт Шацьк, центру відновленого в 1993 році району. Входить до групи Шацьких озер. Озеро Світязь живлять артезіанські джерела. Вода тут надзвичайно прозора і м'яка. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині.
Є у Світязя дивовижна приваблива сила. Слід увійти до його кришталевої води, як душа наповнюється світлою радістю. Майже уздовж всієї берегової смуги озера ростуть ліси. У літній час тут можна удосталь надихатися напоєним ароматом хвої повітрям, назбирати чорниці, ожини, грибів. Такого задоволення не має жоден, хто звик відпочивати на морському узбережжі.
Донині серед учених немає єдиної думки щодо походження Світязя та інших Шацьких озер. Дехто вважає, що після відступу дніпровського льодовика на Поліссі утворилося величезне водоймище. Льодовик з півночі підпирав його, не давши воді стікати вниз. Озера розглядаються ними як релікти, тобто залишки цього гігантського водоймища, западини якої з часом поглибилися вимиванням вапняків підземними потоками. Інші учені твердять, що озера мають виключно карстове походження. Останні дослідження підтвердили льодовикове походження Світязя і його найближчих побратимів. А поява глибоких западин, на думку вчених, пов'язана з підняттям і опусканням окремих тектонічних блоків.
Біля берегів, особливо в районі Гряди, Світязь переважно мілкий. Можна пройти півтори сотні метрів, аж поки вода досягне грудей. У безвітряну пору вода прогрівається швидко і тому тут з радістю відпочивають батьки з дітьми. Озеро в переважній своїй більшості дуже глибоке.

6 учень.
Подільські Товтри
(національний природний парк, Хмельниччина)
Товтри - це залишки узбережних рифів, витягнених паралельно давній береговій лінії. Аналогів у світі немає, але подібні за геологічними структурами скелясті гряди є у Великобританії та США.
Товтри – це місцева назва скелястої дугоподібної гряди, висота якої в межах парку сягає в середньому 400 метрів над рівнем моря.
Подільські Товтри відзначаються геологічною будовою, рідкісною і невластивою рівнинно-платформенним областям. У цьому сенсі вони являють собою сукупність викопних рифових споруд узбережжя бар'єрного характеру, що утворилися у мілководних мiоценових морях. Поверхня рифової гряди, завдяки денудаційним процесам, загалом позбавлена молодших відкладень i тому нерівності поверхні рифових споруд різко виділяються у рельєфі скелястими i карстовими формами земної поверхні, які мають надзвичайно мальовничий вигляд.
За своїми фізіографічними рисами об’єкт вирізняється високою ландшафтно-пейзажною оцінкою. У рельєфі Подільські Товтри виглядають як скеляста дугоподібна гряда, висота якої досягає 443 м. Окремі форми піднімаються у вигляді витягнутого валу, або окремих конусоподібних горбів, іноді мають форму морських атолів; найбільш поширеною формою є кряжi у виглядi витягнутих валiв шириною до 0,5 км
Приднiстровська частина Подiльських Товтр вiдрiзняється деякими особливостями: вона сильно i доволі густо розчленована глибокими каньйоноподiбними долинами лівих притокiв річки Дністер. Вивiтренi та розмиті вапняки, які відслонюються на схилах долин, утворюють екзотичні скелі різної форми - колони, стовпи, гігантські гриби або хаотичні нагромадження брил та валунів. На теренах Об`єкту встановлено і експлуатується кілька джерел мінеральних вод різних типів, які мають лікувальні властивості.
Товтровий кряж багатий карстовими формами. Тут зрідка трапляються i печери, наприклад: Кармалюкова печера у с. Привороття, проте у кряжі переважають дрiбнi карстові форми: тріщини, борозни, комірки, лійки, карри, які утворюють на головному кряжі Товтрового масиву iнодi справжнi карстові поля.
У межах парку росте майже 1700 видів рослин. Фауна налічує 55 видів ссавців, 214 — птахів, 10 — плазунів, 11 - земноводних та низку видів безхребетних тварин, які ще потребують детальних досліджень. Наявність на території парку старих лісових масивів, відкритих крутосхилів та карстових печер сприяє поширенню тут хижих птахів та кажанів.
Велику цінність і значимість для рекреаційного господарства Національного природного парку "Подільські Товтри" складає запас мінеральних вод.
Значну туристично-рекреаційну цінність складають лісові масиви. Територію Парку можна використовувати з туристично-рекреаційною метою протягом всього року.
У відкопаній товщі порід, що складають Подільські Товтри, і порід, що залягають нижче, сформувалися горизонти підземних вод, що, частково, перетворилися на мінеральні води із цінними лікувальними властивостями.Унікальні карстові порожнини є доступними для спостереження і вивчення.
Учитель. Я гадаю, що після цієї виховної години ви будете трішки більше знати про визначні місця нашої України та цікавитися ними.
Дякую за увагу.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:06 | Повідомлення # 25
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Друг — це означає другий я!
Хто не шукає дружби з ближнім,
той сам собі заклятий ворог.
Шота Руставелі
Людина з друзями — степ із квітами,
а людина без друзів — жменя попелу.
Прислів'я

Мета: учити дітей сприймати різні життєві ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з них; виховувати у дітей правильне ставлення до таких понять, як «друг», «дружба»; розвивати в учнів загальнолюдські чесноти.
Учитель.Сьогодні ми проводимо виховну годину на тему «Друг — це означає другий я!». Ми поговоримо про дружбу як одну із загальнолюдських чеснот, спробуємо усвідомити значущість слова «друг», з'ясувати, яке значення дружби у житті кожного з вас.
• Це чарівна скринька(коробочка з заздалегідь підготовленими на папірцях запитаннями). Вона допоможе нам краще взнати один одного. Назвіть своє ім’я і дайте відповідь на питання. (Твоє хобі. Улюблений фільм, серіал. Чому? Найкрасивіша квітка. Чи доводилось дарувати комусь квіти? Які якості найбільше ціную в людях? Ким хочеш стати в майбутньому? Найцікавіша книга. Чому? Яким повинен бути вчитель? Мій улюблений предмет. Найкраще свято для мене – це… Улюблена пора року. Чому? Яку корисну справу зробив сьогодні (вчора)? Який подарунок хотілося б отримати до найближчого свята? Любиш мандрувати? Часто даруєш подарунки? Що допомагаєш робити мамі? Що найбільше не любиш робити? Найкращі співак, співачка, гурт. Яку музику слухаєш? Ображав людей? Просив у них пробачення? Де хотілося б провести літо? Що хотів би навчитися робити? Чи любиш тварин? Яких саме?)
Вчитель.У кожного на парті лежать гілочки.
А тепер послухаємо казку «Батьківський заповіт».
У казці розповідається про батька, який перед смертю покликав своїх синів, дав їм по гілці у руки і попрохав їх переламати. Сини виконали батькову волю і переламали ці гілочки. Тоді батько зібрав ті гілочки докупи, перев'язав їх і знову попросив зробити те саме, але сини не змогли переломити цей оберемочок. Тоді батько сказав: «Ось так і в житті кожного з вас окремо легко скривдити, образити, а якщо ви будете разом, то ніякі вороги вас не зламають і всі негаразди ви легко здолаєте».
Учитель. Давайте зберемо гілочки в оберемок. Хай він стане символом єдності нашого класу, символом дружби.
Вчитель. Існує казкове королівство під назвою «Ламай-круши».Там немає друзів, всі сваряться, роблять один одному боляче. Давайте допоможемо жителям цієї країни. Зараз кожен ряд напише якнайбільше добрих законів дружби, за якими мають жити мешканці казкового королівства. Переможе та команда, яка напише найбільше законів.
Наприклад. – Завжди прислухатися одне до одного. – Не брехати одне одному. – Не кривдити та не обзивати один одного. – Завжди підтримувати один одного. – Не залишати один одного в біді. – Завжди чинити по справедливості. – Завжди поступатися один одному. – Допомагати один одному.
Ми обов’язково передамо ці поради мешканцям країни, в якій немає друзів. Якщо вони будуть дотримуватися цих законів, то знайдуть собі багато справжніх друзів.
Учитель. То що ж таке дружба?
Дружба — це близькі стосунки, засновані на взаємній допомозі, прихильності, спільності інтересів, смаків, поглядів, життєвих цілей. Без друзів у наш час важко жити на світі.
У всі часи дружба вважалася великою цінністю. У скіфів вона перевірялася кров'ю. Дружба оформлялася спеціальним договором і клятвою: надрізавши пальці, побратими зливали свою кров у чашу і, змочивши у ній кінці мечів, куштували цю кров. Після цього вже ніщо не могло їх розлучити. В епоху середньовіччя лицарська мораль ставила чоловічу дружбу навіть вище кохання і сім'ї.
Учитель. Справді, знайти і мати друга — це щастя. А як знати, що ця людина — саме той друг, якого ти хочеш мати, що ця людина — допоможе, зрозуміє, підтримає.
Дружбу кожен розуміє по-своєму. Більшість із вас погодяться з думкою, що щастя — це коли тебе розуміють, і тому кожен постійно прагне знайти друга, який би зрозумів, вислухав і підтримав, став вашим дзеркалом чи двійником, вашим другим «Я». Але друзі бувають різні.
Григорій Сковорода навчав бути обачним у виборі друзів. «Немає нічого небезпечнішого, ніж підступний ворог, але немає нічого отруйнішого від удаваного друга. Жоден диявол ніколи не приносить лиха більше, ніж такі удавані друзі».
• А тепер намалюємо уявний портрет справжнього друга. Запишіть на листочках якості, риси, які мають бути у справжнього друга.
Учитель. Друзі можуть допомагати один одному у навчанні, вони проводять разом багато часу, відпочивають разом, часто бувають удома один в одного, довіряють усі таємниці. Дружба нерідко допомагає змінитися комусь на краще, друг повинен позитивно впливати на друга.
Нерідко буває таке, що дружба дійсно допомагає у житті, але друзі теж сваряться. Розглянемо деякі ситуації, де між друзями стаються різні непорозуміння.
Ситуація 1
До Ігоря додому прийшов Володя.
Володя. Вмикай телевізор, наші грають!
Ігор. Не можу. На завтра не підготував українську літературу.
Володя. Облиш ти свої уроки, пропустимо ж перший період!
Ігор. Вибач, Володю, але не можу. Вибач!
Володя. Бач, який ти, а ще другом називаєшся.
Учитель. Чи правильно вчинив Ігор?
А що б ви зробили на його місці?
Ситуація 2
У класі хтось розмалював парту. Коли класний керівник помітив це, почав вимагати від учня, який за нею закріплений, пояснень: хто і коли це зробив? Учень сказав: «Я знаю, хто розмалював парту, але не можу сказати тому, що не хочу зрадити друга. Я сам її вимию».
Учитель. Скажіть, як би ви вчинили на місці учня, який зробив це? Хіба справжній друг учинить так? Хто має вимити парту?
Ситуація 3
Катруся з подругою товаришують з дитинства, живуть в одному під'їзді, на одному поверсі. Нещодавно Катруся дізналася, що подруга за її спиною глузує з неї і говорить, що товаришує зі нею тільки тому, що у дворі більше немає дівчат. А найприкріше те, що вона всім говорить, буцімто Катрусі не можна довіряти. Зараз вони не розмовляють.
Порадьте, як Катрусі поводитися з подругою, щоб вона її не використовувала.
Порада. Насамперед не панікуй, не наголошуй, що дружби не існує, не роби завчасних висновків про те, що світ жорстокий і несправедливий. Навіть не думай мстити. Проаналізуй свої дії, помилки. Не бійся залишитись одна, цей стан тимчасовий. Не обговорюй колишню подругу з іншими — цим ти зарекомендуєш себе безпринциповою базікою.
• Не всім легко знайти близьких друзів, хоча дружні взаємини нам так само необхідні, як їжа і вода. В юності особливо хочеться відчувати, що ти потрібний іншим і тебе люблять, визнають і приймають однолітки. Однак знайти справжніх друзів і зберегти дружбу нелегко.
Питання до учнів.
Як ви думаєте, що почуває людина, у якої немає друзів? Що відчуває дівчинка, яка перейшла навчатися в ваш клас з іншої школи? Як ви можете їй допомогти?
Самотність—ознака того, що нам не вистачає товариського спілкування. Самотність дає зрозуміти, що ми маємо потребу в надійних, близьких друзях, і пробуджує в нас бажання шукати їх.
Багато людей страждають від самотності, причинами якої є:
• непривабливий зовнішній вигляд;• низький словниковий запас;• брак спілкування;• теле-, відео-, комп'ютероманія; • часті переїзди тощо.
Вчитель. Риси характеру, що розвивають мистецтво дружби
Слід вести здоровий спосіб життя, правильно харчуватися, достатньо відпочивати й займатися фізкультурою. Усе це допоможе добре виглядати. А охайний, чистий, зі смаком підібраний одяг привертатиме увагу людей. Ніщо не може так прикрасити людину, як щира усмішка і тонке почуття гумору. І навпаки: песимістичний настрій, негативні емоції зроблять обличчя хижим, відлякуватимуть людей. Сповнюйте свій розум і серце тим, від чого ви станете розумнішими, здоровішими, талановитішими, багатшими, сильнішими. Це має викликати позитивні емоції у вас і у вашого оточення. Читайте про те, що цікаво, наприклад, про життя видатних людей, закономірності розвитку природи, про те, що відбувається у світі. Ставте перед собою завдання, домагайтеся успішних результатів. Не дозволяйте дешевим романам, телесеріалам забирати ваш час. Якщо людина хоче мати друзів, слід виявляти ініціативу, розповідати про себе, цікавитися іншими. Щоб зав'язалася дружба, важливо бути відвертим з іншими, не приховувати від них себе справжнього. Для міцної дружби такі відверті бесіди набагато важливіші за обдарованість, красиву зовнішність, відоме прізвище.
Як ви вважаєте, мають бути таємниці від друзів?
Міцна дружба об'єднує зовсім різних за характером і віком людей: боязких із товариськими, молодих з літніми, не надто кмітливих з дуже розумними, зовнішньо непривабливих з дуже гарними. Вони доповнюють один одного і їх завжди поєднує одне — відкритість. В людині приваблює її щирість і неповторність. По-справжньому щасливі люди поводяться вільно, природно, розкуто, не намагаються підлаштувати друзів під себе або чимось вразити інших. Нехай ваші друзі почуваються з вами вільно, залишаючись самими собою. Щаслива людина приймає інших такими, які вони є, з усіма їх слабкостями й вадами.
Хочеш знайти друга — сам стань другом
Чиніть з іншими так, як би ви хотіли, щоб вони чинили з вами. Слід ставити інтереси друга вище за свої.
Дарувати радість спілкування з друзями завжди приємно, навіть просто щиро цікавлячись у них: «Як справи? ». Не шкодуйте часу та уваги для друзів. Намагайтеся зрозуміти інших.
Усім хочеться, щоб наші друзі зважали на нашу думку і поважали наше право на свободу вибору. Але чи готові ми ставитися до них так само?
Щирі друзі не виявляють власницького почуття, ревнощів, тому викорінюйте цю ваду. Якщо у ваших друзів щирі, довірчі взаємини з іншими, не ображайтеся. Нам усім потрібно розширювати коло спілкування, тому і ви повинні навчитися радіти, розширюючи коло своїх друзів.
Важливо також враховувати, що вашому другу іноді хочеться побути самому. Тому не слід зловживати гостинністю, проводячи надто багато часу з друзями, щоб не набриднути і не дратувати одне одного.
Друзі не тільки примножують радість, а й розділяють горе. Але не можна очікувати, що друзі вирішать усі ваші проблеми й задовольнять усі ваші потреби. Це корисливе ставлення до друзів. Якщо ми очікуємо, що друзі приймуть нас із усіма нашими слабкостями й вадами, то чи не повинні й ми бути поблажливими до їхніх вад?
Нехай навіть ви рідко бачитеся, підтримуйте з другом зв'язок і будьте в курсі того, що відбувається в його житті. Ніколи не залишайте друзів сам на сам із труднощами, будьте поруч з ними. Щиру дружбу не можуть зруйнувати навіть непорозуміння, тому що друзі швидко їх вирішують і прощають одне одного.
Як обирати друзів, щоб потім не розчаруватися?
З ким поведешся, того й наберешся — каже народна мудрість. А одна з притч застерігає: «Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрим, а хто товаришує з дурними, подурнішає». Важливо знати, що є правильним, а що ні, розрізняти хороше і погане. Добро—все те, що продовжує життя, зло — все те, що вкорочує віку. Так говорив геніальний німецький філософ Фрідріх Ніцше.
Якщо ви вирішили потоваришувати з кимось, запитайте себе: «Хто його (або її) друзі?» Адже не випадково кажуть: «Скажи мені, хто твій друг, і я скажу, хто ти». Також запитайте в розумних, мудрих людей, яку репутацію він (або вона) має? І ще було б мудро врахувати не тільки те, як наші потенційні друзі поводяться з нами, а й те, як вони поводяться з іншими, особливо з тими, від кого не сподіваються щось отримати. Багато можна дізнатися про людину зі спілкування з нею.
В друзів має бути багато спільного, збігатися смаки, захоплення. Вони підтримують один одного у скрутну, хвилину, дають поради, діляться досвідом і застерігають від багатьох помилок, заряджаючи своєю бадьорістю й ентузіазмом.
Віддана стара дружба — це рідкісний дарунок долі. Вона заслуговує на те, щоб ми цінували її понад усе.
Знайомство з дружбою починається в сімейному колі. У батьків є чудова можливість допомогти дітям мудро обирати друзів. А дітям необхідно відчувати турботу, схвалення, безпеку, їм важливо знати, що від них потрібно, важливо почуватися захищеним повноправним членом сім'ї. Якщо діти не знайдуть у сім'ї те, чого потребують, вони шукатимуть цього у спілкуванні з друзями. Хтось із сім'ї є для тебе справжнім другом?
• Зараз ми напишемо абетку дружби. До кожної літери потрібно дібрати одне добре слово.
Вчитель. А тепер поговоримо про вас. Скільки в вас друзів? За що ви їх називаєте друзями? Скільки повинно бути справжніх друзів? Коли вам друг приходив на допомогу? А що ви робите для своїх друзів? Ви самі ніколи не зраджували друга? Чи легко знаходити друзів? Що робитимеш, якщо два твої найкращі друга(подруги) посваряться і доведеться обирати одного з них? Скількох людей тебе можуть назвати справжнім другом? Яких немає у тебе якостей, які ви назвали, описуючи справжнього друга? Яка різниця між такими поняттями як друг, приятель?( товариш, хороший знайомий )
Вчитель. Друзі у вас є. Важливим для вас у дружбі є надання підтримки у будь-якій ситуації. Найважливішими рисами для зародження дружних стосунків мають бути вірність, щирість, сумісність характерів, розум. Ви радо допоможете своєму другові в біді. Але вашій дружбі бракує взаємопідтримки, дехто з ваших друзів просто використовує вас, необхідно зважити на цю обставину і спробувати знайти собі справжніх друзів. У цьому допоможе книга Д.Карнегі «Як придбати друзів і впливати на людей».
Книга дає поради, які мають нам допомогти у виборі друзів.
1. Частіше всміхайтеся, ви маєте зустрічати людей з радістю, якщо хочете, щоб і вони раділи зустрічі з вами.
2. Пам'ятайте, що кожна людина вважає своє ім'я найкращим. Тому під час розмови частіше називайте ім'я співрозмовника.
3. Умійте уважно слухати співрозмовника, заохочуйте його говорити про себе.
4. Прагніть дати людині можливість відчути її неповторність. Робіть це щиро.
5. Розпочинайте розмову на тему, що цікавить вашого співрозмовника.
6. Кажіть компліменти.
7. Ставтесь з розумінням до його думок і мрій.
8. Робіть маленькі свята, вручайте подарунки.
Учитель. Пам'ятайте, що запорука щастя, як і дружби — це ваша готовність жертвувати собою, своїм часом. Щоб мати справжніх друзів, мало лише хотіти, чекати цього. Встановлювати дружні взаємини — це те саме, що й учитися їздити на велосипеді. Лише знання тут не допоможуть. Важливо намагатися застосовувати їх і не впадати у відчай, навіть якщо вас спіткає невдача. І якщо ви уже вирішили знайти справжніх друзів, тоді виявляйте безкорисливість і самі будьте другом. Щасти вам!
В Україні існує звичай на вербну неділю освячувати гілочки верби. Кажуть, що якщо в цей день посадити таку гілочку в землю, то вона прийметься, пустить коріння і з часом на тому місці виросте красива верба. А ми з вами давайте освятимо наші гілочки дружбою, щоб вирости хорошими людьми.
А тепер давайте побудуємо «коло дружби». Кожен бере за руку свого сусіда і називає своє ім’я.. Коли утвориться коло, скажемо «Будьмо друзями».

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:07 | Повідомлення # 26
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Щедре цілюще джерело тепла, краси і добра
Година спілкування
Мета. Розширити уявлення про місце природи в житті людини, її багатство і красу.
Викликати бажання пізнавати і берегти її.
Виховувати почуття гордості, обов'язку і відповідальності.
Обладнання. Плакат «Світ природи», книги про природу, репродукції і кольорові фото із зображен­ням куточків природи.
Хід заняття
I. Вступне слово вчителя.
— Помилуйтеся красою природи, яка зображе­на на репродукціях, фото.
Людина приходить у світ і отримує все це без­коштовно у спадок, неоціненні дари: землю, води, багатства надр, великі і малі річки, гори і безкраї рівнини, неповторні ландшафти, ліси, квіти, щедрі плоди землі, що годують нас.
Все це належить нам, людям. Все це — наш з вами дім.
Коли американці у своєму кораблі «Аполлон» побачили комара, то їхньому хвилюванню не було меж. І хоч не дуже полюбляють комарів на Землі, але космонавтам сподобався супутник: не самі летять, з ними разом — крихітна жива частинка рідної планети.
Задовго до польоту першої людини в космос В. Пєсков писав: «Повернувшись на Землю, людина буде плакати від щастя».
— То чим же є для нас природа?
II. Бесіда.
1. Чим дорога для нас рідна земля?
2. За чим любите спостерігати?
3. Що дарує кожному з нас природа?
4. Чим зачаровує?
III. Звертання з вірою і надією.
Природа — це життя. Вічне, таке прекрасне, таке цікаве і загадкове, що скільки б ми його не вивчали, — таємниці завжди залишаються, і скільки б не милувалися його красою, — воно завжди приноситиме радість. От тільки слід свято берегти це життя.
А щоб берегти, треба добре пізнати природу.
Любові до всього, що живе з людиною поруч, ми вчимося з дитинства.
Вчимося у батька, у матері, вчимося у всіх, хто нас оточує, вчимося у всіх добрих людей, вчимося за порогом рідного дому — в полі, в лісі, на річці; пізнаємо науку, коли читаємо книги, сидимо біля телевізора і комп'ютера.
Але найбільше ви одержите від власного спілкування з природою, власних спостережень. І тоді дуже скоро помітите, як з року в рік стаєте багатшими, мудрішими, щасливішими.
IV. Читання творів
1. «Розцвітай, твоя черга».
Ходили з бабусею до гаю, придивлялися, чи не цвіте осика?
А вона ще гола. Ні листочків, ні звисаючих сережок.
- Бабусю, тепер щодня будемо за осикою слідкувати? А для чого?
- А щоб буряк вчасно посіяти. Щоб не проґавити.
- Не проґавимо, — каже бабуся. — Уже видно, що нинішня весна — пізня. Видно, що не скоро дерева одягнуться.
-Де видно?
- А хоч під ногами. Не наступи, он квіточка жовтень ка перед тобою... Це — мати-й-мачуха, перша квіточка в черзі.
- В якій ще черзі?

- У весняній. Всі квіти одна за одною цвітуть, чекаю чи в черзі. Спочатку вигляне ця жовтенька. Через тиждень ліщина зацвіте-запилить. Через 2 тижні кульбабка розпуститься, яблуні верба свої баранці розпушить. А через місяць зацвітуть.
-Це все жовтенька тобі сказала?
- Жовтенька.
- Еге, значить на осику нічого дивитися?
-На все треба дивитись, — каже бабуся. Черга жива. Ця жовтенька на осонні розпустилась, поспішила. А сестричка її в холодку сидить, то й запізниться.
- Кому ж вірити?
- Своєму розумові. На все поглядай, все помічай. Тоді не тільки «бурякові» таємниці взнаєш. Всю весну попереду побачиш, до самого літа красного.

2. Презентація думок.
1. Що нового у природі відкрив перед вами автор?
2. Які якості людей у спілкуванні з природою відчули?
3. Чого хотіли б навчитися?
Вчитель. Природа — це казка, яку треба читати серцем щоденно і з любов'ю. І ви навчитесь головного — бути людиною.
3. «Березовий сік»
Хтось надрубав біля самого кореня молоду берізку. Тече мутний сік, земля під березою мокра. Дідусь сердиться:
- Ех люди! Руки злі, а голова дурна... — Ну, захотіло ся тобі соку — візьми від старої берези, від позначеної, яку все рівно взимку на дрова зрубаємо!
- Діду, а може, у цієї, у молоденької, сік солодший.
— Зараз зрозумієш, де він солодший.

Прихилив кухлик під зарубку. Натекло соку, я попробував — зовсім, як вода, тільки не дуже чиста.
— А тепер по-іншому зробимо. Глянь, на верхівці гілочка зламана. Видно, снігом її зломило. З обламаної гілочки теж падають краплини. Плюскотять, розбиваються об землю.
Підставив дідусь кухлик під ці краплини. Набралось березового соку. Я ковтнув — і навіть прицмокнув. Такий солодкий, такий смачний сік! А він же з тієї ж самої берези.
Дідусь запитує:
- Ну, варто було сокирою махати?
-Не варто, — відповідаю.
- То же бо й воно. Якщо дятел напитися захоче, він біля верхівки дірочку продовбає. Тому що знає: чим вище, тим солодший сік. Найсолодший — біля вершечка... Ось і виходить, що маленька пташка розумніша за великого дурня з сокирою.
4. Осмислення поведінки людини в природі.
1. Чи корисний березовий сік для людини?
2. Чи варто засуджувати людей за те, що вони беруть сік для зміцнення здоров'я?
3. Чого не має права допускати людина у став­ленні до природи?
4. Як дідусь зробив онука дослідником?
5. Чим корисна дідусева наука онукові?
V. Узагальнення, підведення підсумків.
1. Складання таблиці на основі сприйнятого.
Вплив природи на людину
- валеологічний;
- духовний;
- естетичний;
- пізнавальний:
- практичний;
- моральний; …
— Спробуємо узагальнити. Який же вплив природи на людину?
(В центрі дошки — коло. На підставці виставлені слова на картках. Дитина виходить до дошки, вибирає картку, обґрунтовуючи свій вибір, і прикріплює біля кола).
2. Слово вчителя.
22 квітня — Міжнародний день Землі. Всі люди на планеті турбуються про долю спільного довкілля, адже воно — джерело тепла, добра і краси. І саме тому пам'ятаймо: Земля — не рабиня наша, а мати. А ми на своїй планеті — не тимчасові мешканці, а мудрі господарі. Дерева, квіти, пташка і травиця від нас не завжди можуть захисти­тись.
А якщо будуть знищені вони, чи ж зможем на планеті жити ми? Людина, яка виростила дерево, виходила пораненого птаха, ніколи не зможе зламати квітучу гілку чи зруйнувати мурашник, розорити пташине гніздо. Постійне і добре спілкування з природою необхідне кожному. Воно має стати найважливішою потребою. І тоді людині відкриються 3 головні заповіді — вона має добре знати природу і її закони, берегти і охороняти її і, звичайно ж, множити природні багатства.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:08 | Повідомлення # 27
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Чарівна україночка
Звучать позивні свята. З-за куліс звучать слова:
Дівоча краса - це весна,
Дівоча краса - це натхнення,
Дівоча краса - це ніжність.

Відкривається сцена. На задній частині сцени український віночок з різнокольоровими стрічками.
Ведуча:
Добрий день. Ми раді вітати всіх присутніх в цьому залі.
Ведучий:
Ранковий сонет
Ти - вся любов. Ти - чистота
Довірливість благословенна.
Твоя краса мені свята,
Твоя любов мені священна.
Трояндо неба і землі,
В тобі всі їхні барви грають,
У мене сльози розцвітають,
Цвітуть думками на чолі.
В будинок твій я входжу, наче в сад.
І для тривог моїх, турбот моїх, досад
Мені дарує він красу землі і неба.
Я першим поглядом завжди дивлюсь на тебе,
Тобі присвячую я літ своїх світання,
Весну думок, весну свого кохання.
Невипадково, сьогоднішню зустріч з вами я розпочав лірикою, яка оспівує чарівність прекрасної половини людства.
Хто з нас, хлопців, не оглянеться, побачивши на вулиці струнких, довгоногих, з красивими фігурами, симпатичними обличчями й чарівними усмішками дівчат?

Ведуча:
Що не кажіть, Україна славиться красунями. Здавна в усьому світі славились українські дівчата. Їм в усі віки були притаманні неповторна врода, світлий розум, працьовитість, ввічливість, багата фантазія і, звичайно ж, велика шана, любов і повага до рідного краю
Ведучий:
Багатьма такими рисами наділені і наші сьогоднішні дівчата, які будуть брати участь у конкурсі "Чарівна україночка".
(Звучить пісня у виконанні О.Білозір "А я україночка").
(Під музичний супровід цієї мелодії проходить парад усіх учасниць конкурсу. У кожної на костюмі порядковий номер. Ведучий знайомисть з конкурсантками. По закінченні мелодії учасниці заходять за куліси).
Ведучий:
Для всіх болільників, глядачів я нагадую, які конкурси чекають на наших красунь.
1. Представлення образу україночки даного регіону через демонстрування національного одягу, його колориту.
2. Обрядовий фольклор, який відображає національний характер, культуру, менталітет даного регіону.
3. Народний танець регіону.
4. Художній номер.
5. Я господиня.
Кожна учасниця конкурсу представляє один з регіонів країни.
(Представлення жюрі).

Ведуча:
Яскравою перлиною художньої творчості нашого народу є український народний одяг. Радує й надихає, що в веремії сьогоднішнього життя кожна представниця прекрасної статі прагне не втратити привабливості, елегантності. Вона намагаються не втратити свого шарму: гармонійно підібрати прикраси, головний убір, блузу, яка завжди підкреслює жіночність, гарно окреслює статуру. А витончена вишивка - наше давнє й завжди сучасне мистецтво свідчить про невмирущість українських традицій.
Кожен регіон України має свої особливості. Кожен костюм різниться розмаїттям художніх елементів, різнобарвністю, а водночас простотою і строгістю.
Ведучий:
До вашої уваги український святковий одяг для жінок та дівчат різних регіонів України.
(Ведучий запрошує на сцену учасниць конкурсу).
Ведуча:
Хочеться сказати гарні слова про прекрасну жіночу стать словами поета:
Коли бажаєш писать про жінку,
Опусти перо в райдугу і обтруси пильцю з крил метелика...
Багато художників, письменників, митців в своїх творах возвеличували, обожнювали прекрасну половину людства - Жінку. За словами Брюсова, жінка - "символ божества". Коханою милуються і йдуть заради неї на смерть. Але яке б то було життя без прекрасних і ніжних Лейлі, Беатріче, Шехерезад, Кармен, Марій та українських Наталок.
(Жюрі підбиває підсумки конкурсу).
Ведучий:
Життя українців традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які відзначали певні етапи життя людини.

В кожному регіоні України той чи інший обряд має свої відтінки. По-різному зустрічає своїх гостей господиня. В її умінні - гарно зустріти, пригостити, почастувати, примовити, проявляється її гостинність.

(Учасниці конкурсу показують обрядовий фольклор відповідно до свого регіону).
Ведуча:
Сьогодні для наших красунь не тільки конкурс, але й свято. І, як заведено, жіночу половину повинна вітати чоловіча. Вам в дарунок пісня з чарівною назвою "Кохана".
Ведучий:
Знову і знову хочеться говорити про дівочу українську красу.
Українська дівчина... В кожному її слові живе українська мова. Її незнищена краса. В ній є щось від струмковості й прозорості гірського потоку.
Українська красуня - неодмінно "прямесенька як стрілочка, з чорними бровами, як шнурочки, карими очима, рожевим, як панська рожа, личком, і з зубками, ніби ниточку нанизаними, з довгими та чорними косами, з шиєю білою, ніби з крейди виструганої".
(Квітка-Основ'яненко, "Маруся")
Наступний наш конкурс - народний танець. Уздріти українську вдачу й вроду можна саме в танці. Адже в ньому проявляється характер українського народу.
"Ото як вийде, як заграє брівками, очима стрельне туди й сюди, як тупне каблучками з мідними підківками, зелений верх, козлові переди.
І сняться хлопцям придане горою, комори, скрині, лантухи. Вози".
("Маруся Чурай").
Журі підбиває підсумки конкурсу.
Ведучий:
Настав час почати четвертий конкурс. Художній номер. Кожний регіон славиться небилицями, бувальщинами, усмішками, різноманітними примовками, піснями, казками. (Кожна учасниця представляє свій регіон).
Ведуча:
І ще один вислів словами поета
Дивне створіння - жінка.
Одним поглядом в силі викликати велике почуття,
Одним порухом брови розвіяти його на порох...
Її люблять і зневажають, обожнюють і затоптують у бруд.
А все ж стають перед нею на коліна...

Ведучий:
Ось ми і підійли до останнього конкурсу "Я - господиня". Кожна з наших дівчат - майбутня господиня. В народі кажуть: "В чепурній оселі і життя веселе". А ще кажуть: "В хорошій господі і в хаті є, і на столі, і в ложці, і в мисці, і в колисці".

Господиня повинна не тільки смачно готувати страви, але й знати різні секрети кухні. Ось про ці секрети і будуть розповідати наші учасниці конкурсу
(Кожна учасниця по черзі вибирає окремий конверт з запитаннями).
Жюрі пібиває підсумки.
Звучать позовні свята, на сцену виходять всі учасниці.
Ведучий:
У кожній квітці - своя чарівність. Так само, як у кожній дівчині. Треба лише вміти бачити. Треба вміти дивитись. Якщо ви переконані, що володієте цим даром, тоді не могли не помітити, що і в кожній конкурсантці є теж своя неповторність.
Отже, є на Україні справжні красуні. Сподіваємось, що вони прославлять, і на весь світ наші національні і культурні традиції, красу української Берегині!
То ж бажаєм вам, красуні
Чистих рос,
Пречистої думки,
Краси і вроди
Як квіту у вінках

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:09 | Повідомлення # 28
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Ой роде наш красний, роде наш прекрасний
Сценарій родинного свята

Мета: Ознайомити вихованців з оберегами української родини. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого родоводу, української нації, її культури і побуту.
Виховувати глибокі почуття любові до батьків, свого роду, почуття пошани до їхньої праці, гордості за майстерність родичів, близьких. Сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажанню примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.
Обладнання: 1. Предмети побуту та обереги справжньої української сім'ї.
2. Вишивані рушники, які привезли батьки дітей.
3. Плакати "Прислів'я про родину", "Родове дерево".
4. Грамзаписи українських пісень.
Свято проводиться в актовому залі.
Хід свята

Вчитель.
Добрий день, шановно родино! Я сказала так, бо думаю, що сьогоднішнє свято - це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання "в сім'ї вольній, новій". Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, багатій, мальовничій землі, на нашій Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої дивнини. І де б ми не були, відчуваємо поклик рідної землі. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудрі, на свято родини.

(Звучить пісня "Ласкаво просимо").
Вчитель. На нашому святі присутні дирекція школи, вчителі молодших класів, вихователі і батьки наших учнів.
Всіх вас вітають вихованці:
Гостей дорогих
Ми вітаєм щиро,
Стрічаємо хлібом,
Любов'ю і миром!
Для людей відкрита
Хата наша біла,
Тільки б жодна кривда
В неї не забігла.
Хліб ясниться в хаті,
Сяють очі щирі.
Щоб жилось по правді,
Щоб жилось у мирі.
(Учениця вручає на вишиваному рушнику хліб-сіль директору школи).
Вчитель.
Шановна родино! Ми сьогодні зібралися для того, щоб провести родинне свято "Українському роду нема переводу". Діти, наше завдання з вами вивчати, шанувати свій народ, його мову, землю, бо ми частинка всього близького і рідного.
В цьому навчальному році ми почали з вами проводити заняття з народознавства (знання про народ, його мову, звичаї обряди, фольклор). Ми вже вивчали прислів'я, загадки, пісні, казки. А зараз прошу вас, діти, пригадати прислів'я про родину. ("Яке дерево, такі в нього й квіточки, які батьки, такі їхні діточки", "Який кущ, така й калина, яка мама, така й дитина", "Яка хата, такий тин, який батько, такий син").
Діти, коли ви були зовсім маленькими, ваші мами наспівували вам колискові пісні. Хто з вас може пригадати колискову пісню?
(Родина - група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких рідних, які живуть разом).
Прошу поглянути на родове дерево: коріння - прародичі, стовбур і товсті гілки - дідусі, бабусі, тонкі гілки - батьки, ми - це листочки.
Хто з вас може розмістити свій родовід на родовідному дереві? Зараз рідко в яких сім'ях можна побачити на стіні фотографії дідуся, бабусі. І тому не дивно, що дуже мало серед вихованців є таких, хто знає ким були дідусь, бабуся, яке ремесло любили, знали.
(Діти називають поіменно діда, бабу).
Слухаємо вірш про родовід
Який великий світ увесь -
Ти поглядом окинь...
Один мій дід з Розтік,
А другий із Ріжка.
Той, що кремезний - дід Юрко,
А той стрункий - Іван.
А де почавсь твій рід? Звідкіль?
З яких часів, сторіч?
З яких доріг, земель, світів -
Все знати мусиш ти...
І про дідів і про батьків -
Вони твої світи.

Які слова у тебе є
І де твій дім, сім'я...
Найкраще - з міст і сіл - твоє,
Як з юних літ ім'я.
Вчитель.
Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять - означає любити свою Батьківщину. Це не просто слова - це обов'язок перед минулим і майбутнім поколінням. Це пам'ять про тих, хто творив історію, з кого треба брати приклад. Які головні слова родоводу? (Рід, рідний, рідне, родина). Дайте відповіді, діти, чи можна в родинний альбом помістити фотографію нашого класу? Хіба ми теж родина? Чому? (Дружні, допомагаємо один одному, разом вчимося, відпочиваємо). Так, родина - це не тільки рідні, родичі. Це і клас наш, і школа, і весь народ український. Родина до родини - народ. Ми з вами всі - український народ, який складається з роди малих і великих, дружніх і працьовитих.
Українець я маленький,
Україна - рідна ненька.
Вірний син я свого роду -
Українського народу.
Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша українська культура збагачується маленькими родинами, сім'ями.
Для того, щоб річка завжди була повноводною, а велика родина українська щасливою, нам треба любити, шанувати свій народ.

Уривки з віршів читають діти.

Я землі цієї паросток зелений,
Я цієї висі крапля дощова.
Заплелось у мене, приросло до мене
Жито і дерева, квіти і трава.
Я чую твій голос,
Пшеничний твій колос
У душу мені засіває зерно.
Моя Україно, білявко хатинко,
Пізнати тебе мені щастя дано.
Вчитель.
Справді, це велике щастя, що ми можемо торкнутись до джерела нашої культури, вивчати її, свій родовід. А щоб роду не було переводу, треба берегти коріння народу, роду. А хто ж його береже? Хто берегиня роду? Головною берегинею родини була мати. Її називали святою. Мати народжувала дитину, співала їй, вчила добра і любові.

(Звучить пісня "Рідна мати моя").
Вчитель.
Наш український народ багатий на ігри зі співанками. То ж давайте пограємось. (Діти запрошують батьків).
Вчитель.
В давнину старі люди говорили, що хата, оселя, усе, що в ній є, що збагачує, освячує сім'ю і пісню, і вишивкою, добрим словом, і поглядом, є берегинею. (Хата. Піч. Мати в хаті була головою, бо хліб випікала. А хліб - то життяю. Рушники - обереги людей).

Мати не тільки берегла людей і дітей, вона й навчала їх усього.
Давно довгими вечорами жінки, дівчата пряли, ткали, вишивали. Ці ремесла не вмерли.
(Перед дітьми виступає мати. Вона демонструє справжній святковий гуцульський одяг, взуття, знайомить усіх присутніх із старовинним ремеслом, як прясти нитку з конопель, вовни, льону, пряде і розповідає).
Вчитель.
Діти, скажіть, чи подобається вам жити в шкільній родині? Чому? По очах ваших я часто бачу, як ви сумуєте за домівкою, рідними, хоча в школі вам добре. Тому на згадку про рідні гори, хату пропоную послухати пісню "Смерекова хата". Нехай вона понесе в думках вам до рідного народу, дому.
(Звукозапис "Смерекова хата
Вірш І.Гнатюка "Наша хата" (читає дитина).
Я люблю свою хату,
І подвір'я, й садок,
Де є сонця багато
І в жару - холодок.
Все для мене тут рідне:
Стіни білі, як сніг,
І віконце привітне,
І дубовий поріг.
Вчитель.
А ваша хата, діти, вам подобається? Чи знаєте ви, що в ній? Спробуйте відгадати загадки:

Б'ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами
За те мене так гублять,
Бо всі мене люблять.
(Хліб)
Ходить, ходить,
А в хату не заходить.
(Двері)
Людей годую, сама голодна.
Часом гаряча, часом холодна.
(Ложка, тарілка)
Вчитель.
Діти, сьогодні ми доторкнулись до посвіту свого роду. Будемо вірити, що нашому українському роду не буде переводу. Не даймо всохнути родовому дереву нашого народу
Спасибі вам, люди добрі, за вашу щирість, за участь у нашому святі народознавства
Діти.
Ходіть всіх до хати страви наші коштувати!
З жита та пшениці гарні паляниці.
Всіх ми почастуєм. Ще й затанцюєм!
Пригощаємо гостей печивом, цукерками, яблуками,
тортами, варениками з бринзою і маслом.

(Звучить звукозапись "Зеленеє жито...").

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:24 | Повідомлення # 29
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Запалімо свічу пам'яті (Музично-літературна виставка)
На сцені лозунг "ЖИТИ стало краще, ЖИТИ стало веселіше".
Сталін
Звучить музика Баха, церковний дзвін.
Ведучий. Ми зібралися сьогодні в пам’ять тих 7 мільйонів земляків, які стали жертвами голодомору 1932—1933 років. Ми, живі, прийшли схилити голову, вшановуючи пам'ять нашого доброго і щирого народу, на долю якого випали страждання.
Наш вечір присвячений тим, хто нас не чує, але з нами їхні душі. Ми вам розповімо про страшні сторінки історії, про жахливий злочин проти власного народу — штучний голодомор 1932—1933рр.
Музика Баха. Запалюємо декілька свічок, яких багато на авансцені.
Ви чули, юні і старі, В нас 33 богатирі Були, сучасники билин, Добринь ровесники були. А вік новий з яких доріг Привів нам 33 рік? Понад селом, як бурелом, Пройшов великий Перелом.
Хоч Дід Мороз добро в сакви Набгав для Києва й Москви, Не відав дід, що в дні важкі Нам гризти кору та шишки.
Ведучий. Становище катастрофічне. Телеграма в ЦК КПбУ від 5 грудня 1927 року за підписом Сталіна, Молотова, Мікояна з позначкою "таємно":...Вимагаємо збільшення плану зернозаготівель для України на ЗО млн. пудів. Кожне село, господарство виконує особисте "тверде завдання". Кругова порука земельної громади втрачає своє рятівне значення. Вже в жовтні 1932 р. державна верхівка ухвалила: конфіскувати всі запаси зерна.
До зернини — бубки, дотла,
(Що нам бабський плач-голосіння)
Все мела "Червона мітла",
Не лишала і жменьки насіння.
І в діжку зазирала, і в глечик, і в сівник,
Із миски висипала: "Зась вам їсти",
Всіх трусили — владний Представник
І свої запеклі "активісти".
Що в села забрала, те здала,
Ні Тимку на хліб, ні Тарасу...
Ой пройшла "Червона мітла",
Промітала Голодомору трасу...
Організація живої взаємодії між учителем і учнем можлива через різноманітні форми та методи, новий матеріал засвоюється завдяки діяльності учнів. Саме цьому і сприяє проектна технологія, яка враховує вибір методичних прийомів, здатних виявити та розвинути хист, азарт кожного учня, врахувати його вдачу, здібності, схильність до тих наукових знань, які йому найбільш цікаві.
Участь у проекті забезпечує високий рівень пізнавальної активності, до розумової діяльності залучаються емоції, нові знання здобуваються у суперечках, формуючи варіативне мислення. Отже, процес пізнання стає радісним, цікавим, тобто ефективним.
Висновки
Справжній учитель, на думку А. Дістервега, навчає знаходити істину, тоді як поганий її підносить. Тому проектна технологія дає можливість педагогові, застосувавши розмаїття інтерактивних вправ, змінити роль авторитарного транслятора інформації на координатора навчального процесу. Крім того, учні здобувають знання, порівнюючи, зіставляючи, оцінюючи вчинки, стосунки людей, суспільні та культурні явища і процеси, спостерігають і роблять власні висновки. Адже нинішньому суспільству потрібна вільна, мисляча і активна особистість.
 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 20:44 | Повідомлення # 30
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
«Пан чи пані Література?»
Літературний конкурс 7 клас
Мета: зацікавити учнів творчістю українських авторів, дати можливість дітям продемонструвати свої акторські й творчі здібності, залучити до роботи над літературними творами.

Рекомендації: у конкурсі можуть брати участь і юнаки, і дівчата. Залежно від того, хто переможе, вручатиметься звання «Пан Література» або «Пані Література».

Конкурс «Впізнайте письменника»

Учасникам пропонується за певними фактами назвати ім'я письменника, про якого йдеться. Кожна правильна відповідь оцінюється одним балом.

1. Письменник, який брав активну участь у селянському русі Східної Галичини. Селяни обрали його послом до австрійського парламенту.

(Василь Стефаник)

2. Після простуди ця письменниця була частково паралізована. Хвороба заважала їй вести активне громадське життя. Спрямування творчості в основному феміністичне.

(Ольга Кобилянська)

3. У 1881 р. ця письменниця сильно застудилася. Це був початок невиліковної хвороби — туберкульозу кісток.

(Леся Українка)

4. Цей письменник зазнав переслідувань за виступи проти влади. У роки імперіалістичної війни перебував на фронті.

(Степан Васильченко)

5. У 1902 році залишився сиротою, навчався у гімназії і жив у родині композитора М. Лисенка та професора О. Русова. У роки радянського тоталітаризму був ув'язнений. Його іменем названа літературна премія, яка присуджується письменникам-перекладачам.

(Максим Рильський)

6. Цей письменник був академіком АН УРСР, головою Верховної Ради України. Володів 15 мовами.

(Павло Тичина)

7. Два роки прожив у селі під поліцейським наглядом. У 1886 р. його заарештували і привезли до Харкова. У 1888 р. був засланий в Балаганськ Іркутської губернії. Поет-революціонер.

(Павло Грабовський)

8. Його та інших членів редакції журналу «Друг» заарештовують, після цього арешти поета відбувались у 1880 та 1889 роках. У 1893 р. він захищає у Відні дисертацію на звання доктора філософських наук.

(Іван Франко)

9. Народився в сім'ї робітника в м. Дебальцевому на Донеччині. З 11-ти років працював на содовому заводі, згодом — на шахті. З 14-ти років писав вірші.

(Володимир Сосюра)

10. Навчався в Миргородській парафіяльній школі. З 1871 року живе в Полтаві, працює в губернському скарбництві.

(Панас Мирний)

Парад літературних героїв

Завдання для учасників: представити літературного героя в будь-якій формі — намалювати, скласти вірш, пісню, виготовити костюм. Оцінюється творчий підхід до виконання завдання, артистизм, вміння показати риси персонажа. Максимальна кількість балів — 12.

Один із варіантів виконання конкурсного завдання:

1. Кайдашиха («Кайдашева сім'я» І. Нечуя-Левицького)

Гарна куховарка я

І вмію все робити.

Невістка в мене — ну й змія!

Не дасть спокійно жити.

Таке ледащо: спить, лежить,

А я повинна все робить.

2. Пузир («Хазяїн» І. Карпенка-Карого)

В мене грошей є багато,

Це для мене просто свято,

Бо люблю я їх збирати

І у скриню всі складати.

Ще й медаль мені дали,

За це грошики взяли.

Щоб медаль демонструвати,

Треба бороду зрізати.

3. Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки)

Лісова цариця я,

Верба — матінка моя.

Покохала я людину

І вже б склала з ним родину,

А матуся його злая

Мене з дому виганяє..

4. Ольга Ляуфлер («Людина» О. Кобилянської)

Я маю власну гідність

І власні почуття.

Я прагну влаштувати

Сама своє життя.

Освіту здобувати —

Це є моя мета.

Як можна більше знати — сь чого хочу я.

Та доведеться, мабуть,

За нелюба іти.

Родині моїй треба

Повіддавать борги.

Від шлюбу цього матимуть

Мої батьки куші,

А я йду проти серця

І власної душі.

«Музей письменника»

Кожен з учасників за допомогою жеребкування визначає, музей якого письменника йому треба «створювати». Слід максимально точно показати за допомогою усного малювання використання окремих предметів побуту й особливості життя чи творчості письменника. Максимальна кількість балів — 12.

Конкурс «Літературний бліц»

Учасники конкурсу витягають конверти із запитаннями, конвертів стільки ж, скільки й учасників. У кожному з них — три запитання, на які учасник швидко має дати відповідь. Конверти учні беруть по черзі, відповідають одразу ж.

1 конверт

1) Назвати ознаки імпресіонізму.

2) Назвати основні твори В. Винниченка.

3) Що таке реалізм?

2 конверт

1) Що таке пісня?

2) У якого письменника кохану звали Лідія Паперук?

3) Сформулюй основні ознаки експресіонізму.

3 конверт

1) Назвати фактори, які вплинули на розвиток модернізму.

2) Як називалася перша збірка М. Рильського?

3) Що таке новоромантизм?

4 конверт

1) Які ти знаєш ознаки реалістичного мистецтва?

2) Назвіть творчі літературні пари.

3) Що таке символізм?

5 конверт

1) Назви представників новоромантизму.

2) Назвіть 5 театрів, які носять імена українських письменників.

3) Хто з українських письменників мав найбільше псевдонімів?

Акторський конкурс «Інсценізація уривка»

Завдання: інсценізувати вказаний уривок (визначається жеребкуванням). До інсценування учасник можуть запрошувати своїх друзів.

1 -й уривок

І. Нечуй-Левицький. «Кайдашева сім'я».

Від слів: «Навіщо ти, Мотре, ховаєш починки в свою скриню?» (ІУ частина) до слів: «Ставте, тату, мерщій хату через сіни».

2-й уривок

Панас Мирний. «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Від слів: «От тепер, хлопці, спочинемо!» (IV частина) до слів: «А, мабуть, час, хлопці, й овець напувати!»

3-й уривок

І. Карпенко-Карий. «Хазяїн».

Від слів: «Зараз будемо обідать» (ява XIII, дія І) до

слів: Я соромлюсь сидіть поруч з тобою за столом».

4-й уривок

Леся Українка. «Лісова пісня».

Від слів: «Мавка. Не руш! не руш! не ріж! не убивай!» (дія І) до кінця дії.

5-й уривок

І. Франко. «Украдене щастя».

Від слів: «Жандарм. Сюда ходи!» (ява п'ята, дія друга) до кінця дії.

За кількістю набраних балів визначається переможець. Якщо це юнак, то йому присвоюється звання «Пан Література». Якщо перемагає дівчина, то вона отримує звання «Пані Література».

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 21:14 | Повідомлення # 31
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
До свята матері
Ми матір називаємо святою
Мета: виховувати в учнів почуття глибокої любові та шани до матері.

Обладнання: ілюстрації, касети з записами пісень, ікона Божої Матері, прибрана вишитим рушником.

Епіграф:

Заглядає в шибку казка

Сивими очима.

Материнська добра ласка

В неї за плечима.

В. Симоненко

Ведучий. Надходить свято, від самої назви якого віє теплом і ласкою. Це — День матері. Тож і мова у нас сьогодні про святиню — материнську любов. Адже з дитинства ми носимо в душі найдорожчий образ — образ неньки.

Ведуча. Святе слово — Мати... Коротке це слово, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя з серця б'є великим невичерпним джерелом безкорисна любов до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безмежна самопожертва, пробачення провин.

Молитва за маму

Є в мене на світі найкраща матуся.

За неї до тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе щирими словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні проминали без смутку, без болю,

Рятуй від недуги матусеньку милу.

Даруй їй здоров'я, рукам надай силу.

Щоб вивела діток у світ та й у люди,

Щоб нами раділа, пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.

Із додатка до уроків з народознавства, 1993р.

Ведучий. З добра і любові створили Матір. Мати ... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.

Ведуча. Мама — це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони, і кожна несе в серці любов. Матері прекрасні, коли підносять дитину до грудей. І кожен скаже: « Найкраща мати моя, бо безмежна її ніжність».

Сьома дочка

Було у матері сім дочок. Ось поїхала одного разу мати в гості до сина, а син жив далеко-далеко. Повернулася додому аж через місяць.

Коли мати ввійшла до хати, дочки одна за другою почали говорити, як вони скучали за матір'ю.

— Я скучила за тобою, немов маківка за сонячним променем, — промовила перша дочка.

— Я ждала тебе, як суха земля жде краплину води, — промовила друга дочка.

— Я плакала за тобою, як маленьке пташеня плаче за пташкою, — сказала третя.

— Мені тяжко було без тебе, як бджолі без квітки, — щебетала четверта.

— Ти снилася мені, як троянді сниться краплина роси, — промовила п'ята.

— Я виглядала тебе, як вишневий садок виглядає соловейка, — сказала шоста.

А сьома дочка нічого не сказала. Вона зняла з ніг матусі взуття і принесла їй води в мисці — помити ноги.

(В. Сухомлинський).

Ведучий. Слово «мама» — праслов'янське, воно утворилося з дитячого лепетання: мама.

Символ життя, святості, любові, вічності — все це мама. Матір — земля, матір — життя — найвеличніший образ слов'янських міфів. Через тисячоліття дійшли до нас імена слов'янських богинь: Слави, Берегині, Лади, Оранти, Богоматері — наймудріших порадниць і заступниць.

Три матусі

Є у кожної дитини,

Навіть сиротини,

Наша мати солов'їна —

Рідна Україна.

Є у кожної дитини

Матінка єдина,

Та, що любить нас і дбає,

Розуму навчає.

І у кожному серденьку

Є і буде жити

Божа Мати — наша Ненька,

Мати всього світу.

Л. Полтава

Ведуча. Найсвятіша любов — материнська. Вона не підвладна часові, ніколи не старіє. Це засвідчила «Пісня про рушник» Андрія Малишка і Платона Майбороди, яку ми давно вже сприймаємо як гімн матері. Тож давайте послухаємо цю пісню.

(Звучить пісня в доброму учнівському виконанні або в запису).

Юні фольклористи дібрали прислів'я про матір.

— У дитини заболить пальчик, а в матері — серце.

— На сонці тепло, а біля матері добре.

— Шануй батька і неньку, буде тобі скрізь гладенько.

— Кожній матері своя дитина найкраща.

— Матері ні купити, ані заслужити.

— Рідна мати однією рукою б'є, а другою гладить.

— Нема роду ріднішого над матінку.

— Мати сама не з'їсть, а дітей нагодує.

— Як ластівка з ластів'ятком, так матінка з дитятком.

Ведучий. Мати за всіх умов залишається матір'ю. Вона здатна пожертвувати собою не лише заради власної дитини, а й заради чужої. Про героїзм українки Марії Стоянихи, яка ціною власного життя хотіла врятувати двох російських солдатів, йдеться в оповіданні О. Довженка «Мати». (Учень читає напам'ять уривок з оповідання.)

Мати

Не ради сліз і розпачу, й скорбот, і не в ознаку гіркого прокляття, вони вже прокляті і так всіма на світі, а задля слави нашого роду написано і во ім'я любові про цю високу смерть. І хоч багато судилося нам незабутніх утрат, хоч легше було б очам читати щось лагідне і миле серед громів, прочитаймо про матір Марію Стоян.

Хто серед трупів ворожих біжить по селу, що вже догоряє?

Хто це стогне біжучи? Чиє серце стугонить у грудях, мов вистрибнути хоче вперед?

Це Василь з автоматом і бомбами, Марії Стоянихи син.

Хто мертвий висить коло хати під небом?

Оце його мати.

Біжить Василь, увесь мокрий од довгого бою, біжить у великій тривозі. Як же він бився перед рідним селом! Розвідником був, нищив точки, розніс гранатою дзота, що був колись дядьку за хату. Погнали ворога. Пробіг Василь усе село, все те, що звалося колись селом. Дві сотні печищ, спалені сади, череп'я, ями і безліч одубілих ворогів у багнищі і крові.

— Мамо, де ви? Це я, Василь, живий! Івана вбито, мамо, а я живий... Я вбив їх, мамо, коло двох сотень... Де ви?

Підбіг Василь до двору. Отут був двір під самою горою.

— Мамо, матінко моя, де ви? Рідна моя, чому ж ви не зустрічаєте мене? Чом не чую вашого тихого голосу? Де ви, голубко, матінко моя сива?

Спинився Василь коло хати, а хати немає. Василь у двір — нема двору. У сад — нема саду. Тільки одна стара груша, а на груші мати.

О тихий жах... О незабутній смутку...

С О. Довженко).

Благословенна будь, українська мати, всюди і завжди!

Ведуча. Материнська колисанка, ніжне мамине слово — це та основа, в якій віками міцне й надійне полотно української ввічливості. Дитину називали сонечком, зірочкою, квіточкою, пташечкою, пустунчиком, золотком, кицюнею...

Доброта і ніжність повертаються своєрідним відгуком. Матір називали матуся, матінка, матіночка, матусечка, мамочка, мамулечка, мамуленька, матусенька, мамуня, мамонька...

Звучить грамзапис «Колискової».

Ведучий. Послухайте легенду «Мати й мачуха», в якій український народ протиставляє жорстокості мачухи справжню материнську любов, і задумайтеся над тим, на які висновки-роздуми наштовхує легенда.

Мати-й-мачуха

Жив собі чоловік. Мав доньку і дружину, був роботящим. Та якось покинув свою сім'ю, пішов жити до іншої жінки. Але дуже любив доньку, тож навідувався до неї, приносив гостинці. Дізналася мачуха про це, злякалася, що до доньки вернеться, та й задумала лихе. Вмовила чоловіка привести дитину до них потай від матері, мовляв, хоче їй гостинців дати. Коли він привів дівчинку, мачуха напоїла його, а з дівчинкою пішла погуляти. Підвела до кручі та й штовхнула її. Полетіла дівчинка вниз, але зачепилася платтячком за камінь і повисла над урвищем...

А мати кинулась, що нема дитини вдома, розтривожилась. Сусіди сказали, що батько м забрав. Побігла мати, передчуваючи біду. Ніби на крилах летіла, а біля кручі побачила людей, що зібралися на дитячий крик. Глянула — а там її донечка. Ухопила мати себе за коси, закричала страшно. А далі побігла до тієї розвідниці, схопила її, та так удвох і полетіли у прірву...

Чоловіки якось спромоглися врятувати дитину, тільки на все життя вона зосталася калікою.

На третій день поховали матір внизу біля кручі, а мачуху отуди, далі кручі. Дуже вже вони порозбивалися...

Відтоді вся круча засіялася зіллям, яке назвали мати-й-мачуха. З одного боку листочки теплим сірим пушком вкриті, люди кажуть, що то «мати». А з другого, верхнього боку — гладенькі, темно-зелені, холодні — «мачуха». Навіть різними сторонами листочки не можна один до одного притуляти, бо вони ворогують, одразу чорніють.

Ведуча.

Пам'ятаймо, милі діти,

Пам'ятаймо завжди з вами,

Що для нас у всьому світі

Найдорожчі наші мами.

Пам'ятаймо, діти, всюди

Вірну мамину науку.

У ясне життя і в люди

Мама нас веде за руку.

С. Олійник

Учениця читає молитву за батьків. «Всемилостивий Боже! Дякуємо тобі за наших батьків та за все те добре, що Ти нам подав через них. Вони виховують нас, навчають любити Твої святі заповіді, не грішити. Ми любимо їх і хочемо завжди шанувати й слухати. А Ти, Господи, поможи нам у цьому твоєю ласкою. Благослови їх, Господи, добром, здоров'ям та довгим і щасливим життям, хорони від злого, дай їм силу перемогти всі труднощі, діждатися потіхи від своїх дітей, а по смерті прийми їх і нас до небесного царства. Амінь.»

Образ жінки-матері й образ Українки-Матері найорганічніше злитий у вірші В. Симоненка «Лебеді материнства», що став улюбленою піснею для багатьох українців. Тож нехай прозвучить вона сьогодні на завершення нашого свята. (Учні співають пісню «Лебеді материнства» і роздають подарунки мамам, виготовлені своїми руками.)

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 21:15 | Повідомлення # 32
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
До Дня Перемоги
«Мене війна веде все далі»
Літературна композиція за фронтовими поезіями Олеся Гончара

Мета: поглибити знання про Олеся Гончара; виховувати любов до, поезії, повагу до учасників Великої Вітчизняної війни, патріотизм, бажання вивчати літературу письменників рідного краю.

Обладнання: портрет О. Гончара у вишитому рушнику, репродукції фотографій, декорації для сценок, костюми для учасників монтажу, куточок письменника (журнальний столик, на ньому фото О. Гончара часів війни, книжки «Прапороносці» та «Фронтові поезії»), мелодії пісень воєнних років, відеокасета «Згадуючи Олеся Гончара».

Звучить мелодія пісні «Священная война».

Юнак 1.

Скрегоче залізом округа.

Смертю повітря хурчить.

Я знаю той ступінь напруги,

Коли вже ніщо не страшить.

Святе божевілля атаки

В тобі поглинає все.

Через яри та байраки

Незнавана сила несе.

Немає ні рідних, ні любих.

Нема ні жалю, ні тривог.

Байдужим стаєш до згуби.

Могутнім стаєш, як бог.

Дівчина 1.

Ці рядки написані 24-річним бійцем Олесем Гончаром. Таких атак було чимало у його фронтовому житті, бо йому, добровільцю студентського батальйону, довелося пройти через усі пекельні кола війни — від першого до останнього. Вогонь і перемога, оточення і два поранення, три медалі «За відвагу», орден Слави, орден Червоної зірки...

Демонструється фото О. Гончара воєнних років.

Юнак 2.

Сніги! Не сніги, а ріллі,

Наорані смертю за мить.

І хлопець — одне вугілля —

Біля танка свого лежить.

Руку підняв до неба,

Крик занімів на вустах,

Бо жити б йому ще треба

В незайманих десь містах.

Ще б чути довкола себе

Той гомін прекрасних міст.

Бунтуючи, зняв до неба

Чорний кулак танкіст.

Юнак 3.

І руки його обгорілі

Не хочуть такого кінця!

І зуби аж сяють білі

На спаленій масці лиця!

Бо то ж недомріяна мрія.

То ж вірність його комусь —

Напис на танку біліє:

«Жди — я вернусь!»

Лине мелодія пісні «Где же вы теперь, друзья-однополчане?»

Юнак 4.

Мене війна веде все далі

Просторами чужих земель,

Де й наші птиці не літали.

Іду, мов давній менестрель.

Я вірю в пісню, як в молитву.

І смерть, здається, на війні

Щадить мене в найтяжчих битвах

За... недоспівані пісні.

Коли при спалахах заграви

Вночі, ввірвавшися у дзот,

Я дістаю із-за халяви

З піснями вольними блокнот.

І на трофейному папері

Лягає туга і печаль, —

Я наче відкриваю двері

У рідний дім, у рідну даль...

Дівчина 2.

«Олесь сидів біля міномета, обійнявши чорну його трубу правою рукою, і примруживши карі очі, замислений, тихо говорив:

Темніють доти

Чужі навпроти —

Нічого більш нема.

А там десь, дома,

Весна знайома

Зелені руки підійма.

Дівчина 3. Мінометники, надзвичайно строгі і навіть урочисті, слухали, затамувавши подих.... Олесь усе читав. Він читав і годину, й другу. А солдати слухали й дивувались, як це можна було звичайними словами виповісти те, що було у кожного на серці і про що, виявляється, могло розказать одне лиш людське серце...»

Звучить мелодія фронтової пісні «На безымянной высоте», на її фоні дочитується вірш.

Юнак 4.

І, як сновидіння золоте,

Мені тоді сміється...

Наказ: «Вперед!» —

Я знов ховаю

Окопну лірику свою.

І в повен зріст — до того краю,

Де знову бути нам в бою.

Олесь Гончар. «Якщо лишуся живим, розповім про вас...»

Виставляє фото ,,Гончар із фронтовими товаришами».

Дівчина 4. «Про вас» — про своїх друзів, побратимів, з ким судилося Олесеві ділити важку солдатську долю. Після війни він виконав свою обіцянку: роман «Прапороносці» був написаний.

Олесь Гончар. «Думка про створення цієї книги вперше зародилася в Празі, в бурхливім травні 1945 року. Після грандіозних боїв... виникла книга, котру маєте перед собою».

Дівчина І. Роман «Прапороносці» був відзначений Сталінською премію (після «культу особи» соромливо перейменовану в Державну премію СРСР), відзначений двічі: за «Альпи» і «Голубий Дунай» — 1947 року та за ,,Злату Прагу» — 1948 року.

Дівчина 2. Українською мовою було понад 35 видань роману. Російською мовою — 45 видань. Він видавався також в Білорусії, Литві, Азербайджані, Грузії, Естонії, Латвії, Молдавії, Туркменистані, Чувашії...

Дівчина 3. Понад 50 разів трилогія «Прапороносці» виходила також мовами інших народів світу: 7 разів роман видавався в Угорщині. 5 разів у Болгарії, 3 рази — в Румунії, Польщі, Югославії, 6 разів — у Німеччині, 8 видань у Китаї, а також у Кореї, Монголії, В'єтнамі, Албанії, Англії.

Звучить пісня «Темная ночь».

Юнак І.

Здрастуй, мій сонячний краю,

Ти снишся мені і тут.

Серцем щодня я літаю

До тебе, за бистрий Прут.

Як пишуть листи солдати,

Тужливо стає мені.

Кому ж мені написати.

Якій догукнути рідні?

Юнак 2.

Той — мамі, а той — дружині,

Той — сестрам, а той — братам.

А я напишу — Україні!

Сонцю її і степам.

Сивим, як згадки, могилам.

Що тонуть в імлі голубій,

Шляхам, окутаним пилом,

Якими пішли ми в бій.

Юнак 3.

Бачу далекі вершини

В тумани повитих Карпат.

Може, моя то Вкраїна

Біліє черідкою хат?

Слово, в бою огрубіле,

У тому краю забрини.

Де вишні в убранні білім

Мене виглядають з війни.

Дівчина 1. Перечитавши свої фронтові поезії і досить скромно їх оцінюючи, автор, однак, вважає, що ці давні, подеколи, може, й кострубаті рядки — як не дивно — зберегли й через десятки літ свою первісну емоційну наснагу, внутрішню щирість, отже, й мають право на зустріч із читачем.

Дівчина 2. «Поетичний пунктир походу» — так було колись названо твори цього фронтового циклу, і, здається, й сьогодні з таким визначенням можна погодитись. Людина, як відомо, перебувала на фронті в умовах виняткових, вкрай суворих, обставини складалися так, що навіть натурам з художніми нахилами дуже рідко випадала можливість для творчою самовияву. А душа ж прагнула виповісти свої почуття, відгукнутись на довколишнє, хоча б нашвидкуруч зафіксувати — для себе, для друзів — своє пережите.

Юнак 1. Ось так це й народжувалось. Якісь згустки юнацьких вражень тут знайде читач, замальовки інтимних настроїв, тих чи тих душевних станів одного з учасників походу.

«Конспекти почуттів» — ще й роман мовилось про ці віршовані мініатюри. Той, хто знає роман «Прапороносці», певне, помітить, що «Фронтові поезії» автора часом уже несли в собі зародки, ембріони тих образів, які згодом дістали свій розвиток у трилогії. Мріялось тоді авторові, що ця книжка в нього буде першою, а вийшла вона друком — через сорок ліг.

Отже, ще один голос звідти, з далекого...

Олесь Гончар. Ті, за чиїми плечима фронти, безмірні далечі визвольного походу, сподіваюсь, знайдуть у цих юнацьких довірливих записах щось близьке своєму серцю, а можливо, чимось доторкнуться ті рядки й душі тих, кому випала інша доля, хто виростав і формувався уже по цей бік золотого екватора Перемоги...

Лине мелодія пісні «Синий платочек».

Юнак 2.

Без краю топкі болота,

Без краю пагубні озерця.

Перед очима встала та,

Що лицар звав би: дама серця.

Не у сталевім сяйві лат.

Як рицарі століть далеких,

Іде із лайкою солдат,

Розхристаний, на небезпеки.

І тільки вірність в серці чистім,

Як давні рицарі, несем

В непроходимості багнисті

По трасах, мощених вогнем.

Брянський. ...І найвища, по-моєму, краса, це краса вірності. І хай би довелось мені ще бути на фронті двадцять, тридцять років... Бути ще сім раз пораненим... Посивіти, постаріти, а я все залишався б їй вірним.

Сагайда (підсідаючи до казанка). Знову краса вірності. Ти віриш у казку, Юрко! Затявся отак і віриш, а коли розібратися, то ти вже забув, яка вона й була насправді... Подумати: третій рік ні листа, ні фотографії!

Брянський (задумливо). Так, третій рік, Вона теж училась зі мною на фізматі. (До Черниша). Уяви собі, Женю, — три роки ми з нею сиділи поруч, на одній лаві. Ми вже так знали одне одного, що навіть думки одне одного вгадували безпомилково. Власне, у нас було не дві. а одна думка, поділена на двох. Я міг би кожен її погляд перекласти на мову і записати з точністю до єдиного слова. У нас не було мого і твого. У нас було тільки наше. І ми знали, що так буде все життя... Через місяць після початку війни мене вже поранило. Я лікувався в госпіталі під Смоленськом, і Шура тоді мені написала. Але незабаром німці захопили Мінськ. Нас повезли глибше на схід. А вона? Вона... Нічого не знаю. Пам'ятаю тільки її останні слова: «Коли тебе не буде, Юрасю, я ні з ким не зможу... До самої смерті буду сама!»

Сагайда. І ти віриш?

Брянський. Вірю. Вірю, бо знаю, що це не може бути інакше. Це не самовпевненість. Звичайно, вона може зустріти красивішого за мене, розумнішого і ще мало чого... Але я глибоко переконаний, що... серця... саме такою серця не зустріне. Бо немає на світі двох абсолютно однакових сердець. А Шура любила саме таке, як моє... Тисячами різних граней світиться кожне людське серце. І от тільки в нас, між нами, ці тисячі граней усі, то останньої, світилися... однаково, вірніше — гармонійно, співзвучно. Я теж після неї бачив багатьох дівчат, навіть красивіших за неї, навіть справжніх красунь, але жодна з них не була схожа на неї, не могла зрівнятися з нею. Не тому, звичайно, що вона найкраща в світі, ні, я не ідеаліст. Але саме таку, а не інакшу, не гіршу і не кращу, я тільки й можу любити, і для мене в цьому розумінні вона найкраща в світі. Тому я так вірю і собі, і їй... І я радий, що вродився таким... єдинолюбцем — чи є таке слово? Як нема, хай буде, — бо це саме єдинолюбство робить мене багатим і сильним. Я відчуваю себе завжди багатим і сильним. От чому я й говорю, що найвища краса — це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо й наліво, по-моєму, кінець кінцем мусять відчувати себе злидарями.

Сагайда. Все це ти вимріяв собі по окопах, друже. Хай навіть була вона такою, але звідки ти знаєш, якою вона стала тепер? Три роки, три таких роки! Все летіло шкереберть, все на очах мінялося, і тільки твоя любов ні? Ха-ха... Грані, гармонія сердець... Бачив я, чим кінчалися ці гармонії!

Брянський. Ти маєш на увазі себе?

Сагайда. Хоч би й себе... а інші? А сам ти зараз хіба той, що був? Ти продовжуєш її любиш просто... з своєї рицарської впертості. Дама серця! Вічна! Незмінна! Ех, друже, друже... Ти й сам не помічаєш, що любиш уже не так її, Шуру Ясногорську, як своє студентське минуле, свою молодість. Хай чудову, але все-таки — казку!

Брянський. Хай навіть так. Хай навіть казка. Але ця казка світитиме мені все життя.

Черниш. Отже, виходить, ти ідеаліст?

Брянський. В цьому — можливо.

Сагайда. А якщо і вона тебе ще кохає, — то теж лише уявного, теж казку. Фантазує дівчина, обточуючи нам міни десь на Уралі чи за Уралом... Яким тебе задумає, таким ти їй і приснишся. А насправді? Адже ти теж став тепер не такий, яким вона тебе знала до війни і яким саме й кохала. Ну хай ти, як інші, романів по госпіталях не крутив, прапор свого кохання тримай високо, але... що не кажи, Юрію, а ти теж загрубів на фронті, осолдафонився... Невже станеш заперечувати?

Брянський. Можливо, до певної міри. Володько, ти маєш рацію. Може, в серці нема тої вразливості, тої ніжності, що була... Скільки нових звичок, скільки грубих, жорстоких пристрастей пустили в ньому коріння... Багато що зійшло з кров'ю, згоріло в серці за ці роки... А може, і не згоріло? Може, випалене вогнем, воно тільки загартувалось та стало від того ще міцнішим?

Черниш. Я певен,— що якби матері побачили, якими стають їхні сини на війні, вони не впізнали б нас... Вони й не уявляють собі, що тут робиться з людиною, яку складну, яку страшну еволюцію встигає вона пройти... Повністю цього не збагнути нікому, хто сам не був тут, а знає війну тільки з фільмів та розповідей, хай навіть найправдивіших... Щоб це збагнути, треба — пережити.

Демонструється відеоуривок із спогадів про Олеся Гончара; по його закінченні звучить мелодія пісні «Десятый наш десантный батальон».

Юнак 3.

Опалений полум'ям бою,

В диму покоптілий гіркім,

Городись, піхотинцю, собою,

Солдатським званням своїм.

Гордися, що в бурю й негоду

Женеш ти прокляту орду,

Що спиш у тяжких походах

Кілька хвилин на ходу.

Дівчина 3.

Що біль поразок і горе

Найперше на себе поймав.

Гордись, що в найтяжчу пору

Надію у серці мав.

Що й чорту було б не під силу, —

Усе ти витримать зміг.

Ти пекла пройшов горнило

І все-таки — переміг!

Звучить пісня « День Победы».

Дівчина 2. Рота за ротою проходить полк по празькому бруку. Ряди вже заповнено, вже по них й видно, чого коштували полкові плацдарм і долина Червоних Маків, Альпи і тисяча інших боїв. Проходить він, затамувавши в собі нехитні свої присяги і мрії.

Дівчина 3. Рядовий і звичайний, схожий на силу-силенну полків, що проходять тут у цей день.

Юнак 1. Монолітною зімкнутою колоною, при розгорнутім прапорі, обличчям до сонця...

Юнак 2. Випробуваний всім.

Юнак 3. Готовий до всього.

Юнак 1.

Я завтра їду в Україну,

Яку покинув так давно.

Цілую, ставши на коліна,

Своє полкове знамено.

Юнак 2.

Дивлюсь на нього я востаннє

У нез'ясованій журбі.

Всю кров мою, мої скитания

Воно зібрало у собі.

Олесь Гончар.

Прощай, мій стяг, і не тьмарися:

На багрянім твоїм крилі

У дзвоні, в зойках пронеслися

Моїх поривів кораблі.

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 21:41 | Повідомлення # 33
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Свято української пісні

Мета: систематизувати та узагальнити вивчене з історії української пісні; показати багатство, велич і красу українських народних пісень; виховувати любов до свого минулого, пошану до українського фольклору; патріотичні почуття.

Обладнання: вишивані рушники, скатертина; плакат з висловами видатних світочів культури.

Звучать позивні « Ой у лузі червона калина».

Я вірю —

у нас, на Вкраїні,

і колосся співає,

і тополя співає,

і небо...

Співає все-все —

тільки слухайте]

І почуєте безліч пісень,

різних пісень,

бо тополя, колосся і небо

завше співають по-своєму.

І доведене дивне вченими:

рослини краще ростуть під музику.

Так ось чому на моїй Україні такі пшениці!

І коли розпочинаються жнива,

вся Україна пахне пшеницею,

тоді і квіти пахнуть пшеницею,

тоді і городи пахнуть пшеницею,

і води, м'які, дніпрові, і зорі

пахнуть тоді пшеницею.

А коли заспівають дівчата,

я чую, як їм підспівують

і тополя, й колосся, і небо,

і води дніпрові, і зорі...

Так ось ти яка, Україно,

диво пісенне моє!

(На тлі мелодії пісні «По діброві вітер виє» говорять ведучі.)

Ведучий. Українська пісня! Райдужна душа нашого народу. Це сміх і сльози, це туга і надія, це символ краси.

Ведуча. Як високо цінували українську народну пісню у всі часи не лише прості люди, а й великі світочі культури: Тарас Шевченко, Микола Гоголь, Лев Толстой, Михайло Стельмах, Олександр Довженко.

Ведучий. Українська пісня! Народжена неосяжними степами, зеленими гаями і дібровами, стрункою тополею і червоною калиною, високим явором і плакучою вербою. Пісня, що ввібрала в себе найніжніші почуття кохання і розлуки, гіркої долі і смутку, радості і печалі. То краєш ти серце невимовним болем, то смієшся і кличеш до танцю.

Ведуча. Пісне моя! Ти супроводиш людину все її життя, ти вмієш чарувати своєю завжди свіжою красою.

Ти ведеш тією горою, де росла вдовина пшениця, полита гіркою сльозою, степами, де рипіли чумацькі вози, дорогами полинової долі заробітчанина-бурлаки.

Ведучий. Українська пісне! Ясний місяць у небі, ясні зорі, чисті води, широкий степ, битий шлях породили твою ніжність і красу.

Ведуча. Пісне моя! Червоні маки серед жита, червоні мальви і хрещатий барвінок біля хати, квітуча вишня у саду, сива зозуля і чарівник-соловейко на калині, вірні голуби і човен серед хвиль виколихали тебе.

Ведучий. Українські люди дуже роботящі і працелюбні. А ще люблять вони співати. З давніх-давен українці жили піснею. Коли їм було сумно — звучали сумні пісні. Коли працювали — звучали веселі пісні, які звеселяли їхню працю.

Ведуча. Співали навіть тоді, коли не було і крихти хліба в господі. Бо пісня — це ще й духовний хліб. Давайте заглянемо бодай краєм ока в українську хату давніх часів.

(Українська хата. Двоє дівчаток вишивають, співають « Ой вийду я на ту гору».)

Ведучий. Гай-гай, скільки тих пісень знає наш на-род! Кажуть люди, що їх понад 200 тисяч. Чи, може, вигадують?

Ведуча. Та ні, правда. Ось поміркуй: календарно-обрядові пісні — це ж і колядки, і щедрівки, веснянки, русальні та петрівочні пісні, купальські, жниварські.

Скільки ж це разом виходить?

Ведучий. А родинно-обрядові? Це ж і весільні пісні, і голосіння.

Ведуча. Свят, свят, свят. Хай усі люди довго живуть і здорові будуть, бо світ білий такий гарний! А про весілля нам ще рано думати.

Ведучий. Ато рано! Чому ж парубки табунами попід вікнами ходять? Чи чуєш? Наче по призьбі коні стугонять.

(Стукають хлопці, заходять до хати.)

— Добрий вечір, дівчата, чи пустите до хати?

— Доброго здоров'я. Заходьте, коли не жартуєте.

— А парубок без жарту, як козак без люльки.

Хай козак не курить — а люльку має, а парубок хай і серйозний, а жарти знає.

— Оце товк я мак, а за ступою плаче дяк.

Чого, дяче, плачеш?

— Мишка вкусила.

— А де ж тая мишка?

— В печерку побігла.

— А де ж тая печерка?

— Водою залило.

— А де ж тая вода?

— Віл випив.

— А де той віл?

— Черва розточила.

— А де ж вона ділась?

— Кури поклювали.

— А де тії кури?

— За ліс полетіли.

— А де той ліс?

— Сокирка зрубала.

— А де та сокирка?

— У море упала.

— А де теє море?

— Квітками заросло.

— А де ті квітки?

— Дівчата порвали.

— А де ті дівчата?

— Хлопці побрали.

— А де ж тії хлопці?

Ведучий. На війну рушали — сумної пісні співали, а ви її пригадайте та з нами заспівайте.

(Учні виконують пісню «Ой на горі та й женці жнуть».)

Хлопець. А що ви, дівчата, тепер поробляєте довгими вечорами? Покажіть своє шиття, може, і я хоч хрестика нашию, хай вам на згадку залишиться.

Дівчина. Не жартуй. Ми про пісні говорили, скільки-то їх наш народ знає, може, 200 тисяч!

Хлопець. Ага! Ще більше! Один мій дід Оверко скільки їх переспівав, як молодим чумакував. Знає він і козацькі, і чумацькі, і кріпацькі, і бурлацькі, і рекрутські та солдатські, і наймитські та заробітчанські — усі соціально-побутові пісні. А як стане коломийки співати та підтанцьовувати, то наче йому не дев'яносто три, а лише сімнадцять.

Дівчина. А моя баба Ганна балади любить. Скільки в них і болю, і туги, і краси. Послухаєш — аж душа ятриться та кров'ю обкипає. Ото силу мають наші пісні!

Хлопець. То чого його в хаті сидіти? Гайда на вулицю до хлопців та дівчат пісень співати!

Дівчина. То йдіть собі, а ми лишимося вдома господарювати.

(Дівчата співають пісню « Чи я не хазяйка?»)

Ведучий. Радісніше з піснею живеться, забуваєш прикрощі, горе, біду. А де пісня взялася в Україні — хто її знає.

Ведуча. Я знаю. Мені бабуся легенду розповіла. Ось послухайте, я й вам розповім.

(Учениця розповідає легенду про українську пісню.)

Ведучий. Гарна легенда, аж самим співати хочеться. Ведуча. А давайте заспіваємо!

(Ансамбль дівчаток виконує пісню « Сусідка».)

Хлопець. Гарно ви, дівчата, співаєте, але не дуже. Ось я вчора на тому кутку співав — краще за всіх. А як утнув гопака — ніхто не перетанцював. А як загадки став їм загадувати...

Дівчина. Ой, не хвалися! Чи не Семена Хвалькуватого ти онук?

Хлопець. То це мій дід хвалько? Ану спитайте, де він тільки не бував: і у Турції, і у Німеції, і у Хранції — Крим і Рим пройшов! Яких тільки пісень він не знає! Та ви його самі спитайте, як мені не вірите, он він іде. Тільки голосно кричіть, бо він глухуватий.

( Виходить старий дід з ціпком і корзиною, сідає.)

Дідусь. Старий, старий тепер став. Любив колись думи слухати, як лірники та кобзарі у село заходили. Історичних пісень знав зо три десятки. А зараз — позабував. Порозгублював слова, як чумак сіль. А співав же я — краще од усіх, а танцював так, що ніхто перетанцювати не міг...

(Виходять дві дівчинки.)

— Добрий вечір, діду!

— Га? Що? За ріку йду.

— Кого хвалите, діду Семене?

— Гусака несу в жмені.

— А вдома ваші діти?

— Та він не може летіти.

— А тітка здорова?

— Та це гусак, а не корова.

— Ну що ти скажеш глухому!

— А як не продам, то вернусь додому.

Ведучий. Та чи ми, українці, ледачі? Та чи ми не козацької вдачі? Тож давайте минуле згадаємо, Пісні славної козацької заспіваємо.

(Ансамбль хлопчиків виконує пісню « їхав, їхав козак містом».)

Дівчина. Ой, дівчата, цих пісень не переспіваєш, скільки їх наш народ знає. І про кохання...

Хлопець. Ет, дурниці.

Дівчина. І про родинне життя...

Хлопець. Не розказуй, бо мати битиме.

Дівчина. І колискові...

Хлопець. Помовчуй, бо батько макогоном потішить.

Дівчина. А жартівливих пісень — ціле море!

Хлопець. А я плавати не вмію...

Дівчина. А ти разом з нами у піснях купайся. У них музика — глибока, як Дніпро, світла, як сонце, і щира, як душа козацька. Бо творив їх народ, передаючи в словах власні почуття і переживання.

Ведучий. Народні пісні здавна привертають увагу письменників, композиторів, учених. Пісенні скарби нашого народу почали записувати з кінця XVIII століття Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький, Іван Франко, Леся Українка.

Ведуча. Творяться пісні і в наш час. Це пісні літературного походження. Як правило, автори цих творів відомі: Степан Руданський, Михайло Старицький, Андрій Малишко. Менше відомі творці мелодій — Петро Чайковський, Микола Лисенко, Олександр Білаш. Та якщо припала пісня до душі, то стає вона народною, як-от «Повій, вітре, на Вкраїну», « Ніч яка місячна», « Пісня про рушник».

Ведучий. Послухаєш пісень — який наш народ мудрий! Усе він уміє: і пісню заспівати, і легенду розповісти, і дотепний жарт, як жаринку, підкинути. І гріх великий нам, українцям, цього не вміти і не знати.

Ведуча. Будемо рости і вбирати, як сонечко, крапельки роси, всю красу, на яку такий багатий наш народ. Щоб слалася життєва дорога під світлими зорями, під щедрим сонцеграєм, під рушниковими вітрилами щастя.

(Учні виконують пісню « Від матері роду».)

 
ОленаІванівнаДата: Субота, 26-Лют-11, 21:53 | Повідомлення # 34
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Нечуй-Левицький Іван
Співець життя народного
Сценарій літературного вечора, присвяченого 170-ій річниці від дня народження І. С. Нечуя-Левицького

По-святковому прикрашена сцена: портрет І. С. Нечуя-Левицького, над ним великими цифрами — 169, навскіс до портрета прикріплено вишиті рушники; у великій вазі букет зі свіжих чи висушених квітів, колосся, трав або гілок хвої.

Вчитель-словесник. Дорогі діти, шановні колеги та гості! 25 листопада прогресивне людство світу відзначатиме 169-ту річницю від дня народження славного представника української культури, письменника-демократа, великого гуманіста Івана Семеновича Нечуя-Левицького. Ім'я українського Бальзака, як назвав прозаїка академік Біленький, стало загальновідомим. Усе своє життя він відстоював інтереси свого пригнобленого народу, вболіваючи за рідну мову, широку культуру, людську гідність. Письменник завжди прагнув допомогти покривдженим, захистити їх. Тому він став близький людям різних країн і народів.

Сьогоднішній літературний вечір — данина пам'яті великому майстру слова, що півстоліття плідно працював на ниві українського письменства.

На сцену виходять шість учнів і, розділившись на три групи по двоє, стають на сцені півколом. Тихо лунає мелодія пісні «Стоїть гора високая» на слова Л. І. Глібова.

1 учень. Надросянське селище Стеблів... Там, де «річка Рось... повертає на схід сонця, вдарившись об високу, рівну, як стіна, скелю», на горі стояла хата Семена Степановича Левицького, у якій 25 листопада 1838 року народився майбутній письменник. «Я, — писав він пізніше, — брат та сестра малими спали в кухні на полу рядом зі своєю нянькою, бабою Мотрею... В кухні дівча та співали за роботою, і я навчився всіх пісень, які тільки вони співали, бо сам дуже любив пісні».

Українську народну пісню не раз чув Іван із уст матері Ганни Лук'янівни Трезвинської — жінки веселої, «говорючої і співучої», на руках якої «було все господарство на дворі і в полі». Баба ж Мотря часто розповідала дітям казки, яких знала силу-силенну.

2 учень. Батько письменника Семен Степанович Левицький, сільський священик, був людиною прогресивною, цікавився історією, збирав зразки фольклору. Щоб дати освіту селянським дітям, він відкрив для них школу з українською мовою навчання. Та місцевий шляхтич звелів ту школу закрити: «Як ви вивчите мужиків читати, то підете ви, піду й я на поле робити...» Якось, їдучи з Іваном через ліс до Корсуня, батько розповів йому про героїчну битву козаків Хмельницького з польською шляхтою, про мужнього ватажка повстанців Северина Наливайка.

3 учень. Батько навчив Івана читати й писати, материн брат за два роки підготував його до навчання в Богуславській бурсі, куди він потрапив восьмирічним хлопчиком і з якої виніс невеселі спогади. Інспектор-самодур Страхов шмагав бурсаків різками. «Він в суботу після уроків викликав провинників в широкий коридор, ставив їх рядком, брав лозу в цензора і сам «давав палі» по долонях мучеників не тонким кінцем лози, а товстим, Щоб було дошкульніше... менші школярі кричали на все горло. Усей довгий рядок заливався слізьми. Решта мучеників по одчинених класах слухала ті крики...», — згадував пізніше письменник.

На щастя, в бурсі були й хороші педагоги: Черняк, Креховський, Лихнякевич. На уроках співів хлопчики разом з учителем Черняком залюбки співали, «мов навесні дівчата на вулиці ввечері». Може, саме на цих уроках зародилася у Нечуя-Левицького любов до музики. Навчався майбутній письменник добре.

4 учень. (На фоні мелодії пісні «Стоїть гора високая»).

Серце хлопця спочивало, коли опинявся серед чарівної природи Надросся.»... Рось тихо плине зеленою водою між високими кам'яними стінами, котрі ще трохи подекуди аж понахилялись, неначе заглядають у воду, дивлячись на свій ясний одлиск, то сірий, то червоний, то ясно-зелений од зеленого, як оксамит, м'якого моху, котрим вкриті кам'яні стіни, неначе дорогими килимами... Розлилась Рось рукавами й рукавцями поміж зеленими острівцями, розсипалась по камінні, переливаючи білу хвилю з каменя на камінь, то вигинаючи воду, неначе шию лебедину, то розбиваючи її білими краплями в білій, легкій, як пух, піні».

Змалюванню рідних краєвидів письменник присвятив чимало сторінок своїх творів.

5 учень. Чотирнадцятирічним хлопцем приїхав Іван Семенович до Києва, щоб продовжити освіту в духовній семінарії. Місто вразило його не стільки дивами, про які наслухався від сільських жінок-прочанок, скільки своєю величчю, красою могутнього Дніпра.

Мешкав разом з трьома братами на Подолі. На власні заощадження купував світські книжки: Сервантеса, Шатобріана, Данте. Та найбільше зачитувався «Кобзарем» Шевченка.

На останньому курсі семінарії Нечуй-Левицький тяжко перехворів, закінчив її геть знесиленим. Рік пробув у батька, а рік учителював у Богуславському духовному училищі. Самостійно вивчав німецьку мову.

6 учень. У 1861 році Іван Левицький став студентом Київської духовної академії. Знання поповнював з допомогою самоосвіти, передплачував вскладчину з товаришами прогресивні видання. Саме тоді він прочитав твори Бєлінського, Добролюбова, Писарєва, роман Тургенева «Батьки та діти», про який студенти академії, збираючись вечорами, сперечались так, що «аж ляски йшли по стінах».

У Києві Іван Семенович розпочав літературну творчість. В автобіографії він зазначає, що крився зі своїми повістями навіть від товаришів і від батька, бо писати мовою його народу було заборонено.

1 учень. Закінчивши духовну академію й одержавши звання магістра богослов'я, Нечуй-Левицький порушує родинну традицію — рішуче відмовляється від духовної кар'єри і стає викладачем російської словесності Полтавської духовної семінарії. У Полтаві була написана повість «Дві московки», надрукована 1868 року у Львові і підписана псевдонімом Нечуй.

З 1866 року письменник викладає в світських закладах: гімназіях Каліша, Седлеця та Кишинева, водночас займаючись літературною роботою. Як майстер художнього слова, Нечуй-Левицький зростав на кращих зразках української та зарубіжної літератур.

2 учень. Роки роботи в Кишиневі стали періодом найвищого творчого піднесення письменника Івана Нечуя. 1848 року завершена повість «Микола Джеря», яку Франко називав «історією всього українського селянства в тоту важку епоху». Хто з нас не пам'ятає здібного, трудолюбивого, ніжного з Нимидорою і нещадного з панами та їхніми посіпаками Миколу, що не може змиритися із становищем раба. Пригадаймо, як молодий і вродливий парубок, побачивши біля криниці в березі вродливу незнайому дівчину, що брала воду, шукає зустрічі з нею, плекаючи надію на щастя. Пам'ятаєте ту погожу літню днину, коли Микола з Нимидорою жали жито на панському лану? Придивіться, яким він був тоді.

Ведучі стають збоку. Лине тиха музика з «Пір року» Чайковського — «Літо», спів жайворонка або мелодія української народної пісні «Ой чий то кінь стоїть». Витираючи піт з лоба, на сцену виходять Микола з Нимидорою. Микола в полотняній сорочці, Нимидора у запасці й ріденько вишитій сорочці, дві коси обвивають голову, у косах — червоні ягоди калини з листям, в руках у них серпи. Микола кидає додолу мішок.

Микола (сідаючи, жестом запрошує присісти Нимидору). А я тебе вчора бачив у березі. Ти звідки прийшла у Вербівку?

Нимидора (сумовито). Я родом з присілка Скрипчинців. Моя мати вмерла і покинула мене маленькою. Я жила в дядька, доки підросла. Дядина була до мене дуже люта. Вона своїх дітей дуже жалувала, давала їм гостинці, а мене все обминала. (Зітхаючи). Ніколи я не носила нової одежі, ніколи я не мала нових кісників, нової спідничини, латана сорочка все було світиться на моїх плечах. Якби була жива моя мати, вона б мене пожалувала, й гостинця мені принесла б, і вишила б мені квітками сорочку... (Помовчавши). Підросла я, мене один чоловік найняв за няньку за три копи грошей та сорочку на рік. Господи! Як я помордувалась з його малими дітьми, трохи не підвередилась ними. Чужі діти бігають, купаються, а мені не можна й одступать од дітей.

Стала я дівкою й найнялася в одного багатого чоловіка. Од ранку до вечора робота та робота, а прийде ніч, упадеш на голу лаву та й заснеш, як мертва...

Микола. Яка ти, дівчино, безталанна. Чи добре ж тобі, Нимидоро, тепер у Кавунів?

Нимидора. Де вже воно буде добре в наймах! Кавун чоловік добрий, та зате Кавуниха дуже лиха, гризе мене, як іржа залізо.

Микола. Чи вийдеш в суботу на вулицю?

Нимидора. Рада б вийти, та Кавуниха не пустить.

Микола. Та ти не питай її, хоч вистав вікно, а на вулицю виходь.

Нимидора. Може, й вийду...побачу...

Микола. Ходім, Нимидоро, я допоможу тобі дожати копу. (Микола і Нимидора встають і, поглянувши на сонце, залишають сцену).

З учень. Ласкаве слово хлопця, його щирість, доброта і врода викликають у серці дівчини глибоке і вірне почуття кохання до нього. На короткий час їм посміхнулося щастя: вони побралися. Та вже наступного дня вся сім'я Джері була на панщині. А коли під час жнив Микола, відбувши панську повинність, підбив людей і сам вийшов на своє поле, щоб рятувати жито, нагайка осавули та різки нагадали всім, що вони невільники. У Миколи «запеклося серце», а в душі заворушилася думка помститися за себе, за батька, за Нимидору. Разом з товаришами розправився він з осавулом, і пан вирішить віддати непокірних селян у москалі. Прийшлося їм рятуватися втечею. Об ярмо кріпаччини розбивається щастя Нимидори та Миколи; прощаючись, вони серцем відчувають, що розлучаються навіки.

Ведучий виходить за сцену. На сцені з'являється Нимидора, сідає біля стола і пряде. Заходить Микола, сідає край столу й не зводить з Нимидори очей. Сидить похмурий і засмучений.

Нимидора. Чом це ти, Миколо, не роздягаєшся?

Микола (дуже тихо та пригнічено). Кидай, Нимидоро, прясти. Йди сядь коло мене, я щось тобі маю казать. (Нимидора кладе гребінь і сідає коло нього).

Скажу тобі, моє серце, що на душі маю: я тебе, молоду, цього вечора покинуть думаю. Я задумав цієї ночі втікать з села з Кавуном та ще з чотирма чоловіками. (Нимидора зблідла; сидить, мов нежива.)

Не бійсь, Нимидоро, й не журись. Пан хоче нас оддать в москалі. А ми тим часом втечемо на сахарні. Перебудемо цей важкий час та й знову повернемось.

Нимидора (несамовито скрикнувши). Ой, не кидай мене, моє серце, бо я пропаду.

Микола. Цить! Не кричи й не тужи! Ти збудиш матір: ви наробите галасу, тоді я пропащий. (Нимидора підводиться з лави і знову падає, мов нежива).

Я не навіки тебе покидаю; я зароблю грошей і знов вернуся.

Нимидора (простогнавши). Коли покидаєш мене, то бодай ти покинув хліб їсти й воду пити!

Микола (обіймаючи Нимидору). Не проклинай мене, і не лай, і не плач! Ти думаєш, мені легко тебе покидать? Доле моя. Щастя моє!

Нимидора (голосно плачучи). Що ж я буду в світі божому діяти сама з малою дитиною?

Микола. Не плач, Нимидоро! В мене серце запеклось і без твоїх сліз... Знайди мені сорочки. Знайди харч, та й бувай здорова!

Нимидора (голосячи). Пропаща я навіки! Боже милосердний! За що ж ти нас так тяжко караєш? Коли ж тебе дожидать додому?

Микола. «Тоді жди мене в гості, як виросте трава на помості». А ти не ламай рук, не суши очей та доглядай матір і дитину.

Нимидора. Не йди! Переночуй хоч одну ніченьку дома!

Микола. Не можна. Мене ждуть люди. Завтра мене заб'ють в кайдани, тоді я пропащий навіки.

Нимидора. Бодай всі наші сльози впали на того, хто нас розлучає! Лучче б я була маленькою пропала, лучче б поневірялась довіку в наймах, ніж маю терпіти таке горе! (Починає шукати сорочки в скрині й складати їх у мішок. Микола вдягається в кожух, одягає шапку і виходить з хати. Нимидора — за ним.)

4 учень. Втікачі, підпаливши скирти панського хліба, мандрують на сахарні, але бурлацтво на заводах не краще за панщину. Микола й ті, хто вижив, тікають у степи, до берегів Чорного моря. Золота воля війнула на них своїм крилом, та хіба можуть вони відчувати щастя без своїх батьків, дружин, дітей. Та й отаман рибалок Іван Ковбаненко не кращий за пана Бжозовськоо чи Бродовського. Через 20 років знайшов кріпосник втікачів і подав на них у суд. Від Сибіру бурлак рятує скасування кріпацтва. Помирає, не дочекавшись чоловіка, вірна Нимидора; дочка Любка, вже заміжня, не впізнає батька. Панство понівечило його життя, і він бореться з ним, доки живе.

5 учень. Нечуй-Левицький глибоко знав побут українського селянства, його звичаї, працелюбність, любов до гумору, та проте не хотів він обминати і темних сторін його буття. Письменник з ними бореться дотепним і гострим словом.

Зараз просять вислухати їх дві добрі знайомі письменника, тільки поставити їх поруч не ризикнув і сам Іван Семенович, тож і ми послухаємо їх по черзі.

На сцену виходить баба Параска.

Баба Параска. Ой, люди добрі! Що мені на світі божому робить?

Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та й вибирайсь на кубанські степи! Але ніхто мені не допік до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Так уже її обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить!

Раз мій рябий підсвинок уліз у Соловейків город, а мене тоді, на біду, не було дома. Приходжу я додому — дивлюсь, а мій підсвинок висить на тину, прив'язаний за задні ноги, та ракотицями дереться об хворост. Я — до його, а Солов'їха вже й вибігла з хати на поріг. Як роззявить рота, як покаже залізні зуби!

І сяка-така, бодай твоє порося вовки з'їли, і бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок поїв мою цибулю.

А бий тебе сила божа! Ще не чула, одколи на світі, щоб свині цибулю їли! Глянула я на свій город, а моєї цибулі — коли б тобі стебло: чисто всю вибрала Солов'їха... Я кинулась до неї, а вона стоїть на порозі та сичить, як гадюка: «Не підступай, бо голову провалю кочергою, та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш!»

Не можна мені з Солов'їхою на однім кутку жити! ... Оце піду, нападу на свого Омелька — нехай продає воли, землю й хату, бо далі не видержу...

Баба Параска виходить, на сцені — баба Палажка.

Баба Параска. Люди добрі! Що мені на світі Божому робить! Не можна мені через бабу Параску... на світі жити: набріхує на мене, судить мене по селі й по хуторах; як скажена собака бігає по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, і лиса, ще й до того відьма! Я собі молюся богу, а Параска бреше по селі, що я роблю чари. Прийду до криниці, стану навколішки та й кладу поклони на чотири вугли. А Параска плеще громаді, що я буцімто відьма, кругом криниці лазила навколішки, ще й била лобом поклони в колючки.

Як вийду з церкви, вдарю перед порогом поклона та й двері поцілую, а вийду на цвинтар, то й стіну проти престола поцілую. А Параска усім бреше, що я відьма, бо замки в церкві цілую! Оббрехала мене на все село, а тепер... сусіди поробили нові двері в хлівах, ще й замки замикають на ніч. Отакий сором на старість...

Не можна мені через Параску довше на світі жити... Благословіть мені наглою смертю вмерти!

6 учень. Сваряться баба Параска й баба Палажка, ніколи не буває миру і в сім'ї Омелька Кайдаша — глави роду в повісті « Кайдашева сім'я». Твір було опубліковано в 1879 році. Придивимося до чоловічої половини сім'ї Омелька. Чим живуть, про що мріють?

На сцену виходять Карпо з Лавріном. Лаврін проворно соває заступом по землі. Карпо ледве володіє руками, морщить лоба, неначе сердиться. Веселий, жартівливий менший брат хоче говорити; старший знехотя кидає йому по кілька слів.

Лаврін. Карпе! А кого ти будеш сватать? Адже ж перед Семеном тебе батько, мабуть, оженить.

Карпо (знехотя відповідає). Посватаю, кого трапиться.

Лаврін. Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори.

Карпо {похмуро). То сватай, як тобі треба.

Лаврін (мрійливо). Якби на мене, то я б сватав Палажку. В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

Карпо. В Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби.

Лаврін. То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

Карпо. І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить.

Лаврін. То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця.

Карпо. Тиха, як телиця. А я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем.

Лаврін. То бери Химку, Ця як брикне, то й перекинешся.

Карпо. Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А як ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...

(Карпо прикинув таке слівце, що батько перестав стругати і почав прислухатись. Він глянув на синів через хворостяну стіну. Сини стояли без діла й балакали, поспиравшись на заступи. Кайдаш скочив з ослона й вибіг зі стругом у руці.)

Кайдаш (сварливо). А чого це ви поставали та руки позгортали. Та ще й верзете бог зна що? Чи то можна в таку п'ятницю паскудить язики? Ви знаєте, що хто сьогодні попостить цілий день, той ніколи не потопатиме у воді і не вмре наглою смертю.

Карпо. В Семигорах нема де втопиться, бо в ставках старій жабі по коліна.

Кайдаш. Говори, дурню! Нема де втопиться. Як бог дасть, то і в калюжі втопишся.

Карпо (сердито). Хіба з корчми йдучи...

Кайдаш. Ти, Карпе, ніколи не вдержиш язика! Все допікаєш мені гіркими словами...

(Кайдаш, сплюнувши, йде за сцену. А хлопці, трохи помовчавши, починають говорити спочатку тихо, а потім все голосніше і голосніше)

Лаврін (тихо). Карпе! Скажи-бо, кого ти будеш сватать?

Карпо (тихо). Ат! Одчепись од мене!

Лаврін. Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як повний місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова, як тур: як іде, то під нею аж земля стугонить.

Карпо. Гарна... мордою хоч пацюків бий...

Лаврін. Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретинка, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.

(Старий Кайдаш аж набік сплюнув).

Карпо. Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан, наче копистка, руки, як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять.

Лаврін (сміючись). Але ж ти й вередливий! Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина в лузі, а тиху, як тихе літо.

Карпо. Мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи в спасівку.

Лаврін. То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку. Мотря й гарна, й трохи бриклива, і в неї серце з перцем.

(Карпо задумався, сперся на заступ і дивився вдалину).

Карпе! Чого це ти витріщив очі на яблуню, наче корова на нові ворота? Ходи вже до роботи.

1 учень. Старі Кайдаш і Кайдашиха, їхні сини — суворий Карпо і жвавий, веселий Лаврін, їхні невістки — горда, «з перцем», Мотря і тиха, мрійлива Мелашка втягнуті в нескінченні сварки у боротьбі за майно через нестатки, малоземелля, темряву. Ворожнеча переростає у тривалу війну між двома родинами. Заглянемо на подвір'я Кайдашів, там знову збирається гроза.

Сцену навскіс розділяє на дві половини високий плетений тин. На задньому плані видно вікна хати. Після слів ведучого на сцені з обох боків тину з'являються майже всі дійові особи.

Ведучий (урочисто, але з відтінком іронії). То не чорна хмара з синього моря наступала.... То виступала Мотря з Карпом з-за своєї хати до тину! (Зліва з'являються Мотря, Карпо і Василько). І не сиза хмара над дібровою вставала, то наближалася до тину стара видроока Кайдашиха, а за нею вибігла з хати Мелашка з Лавріном, а за ними повибігали діти!

(Справа виходять Кайдашиха, Мелашка, Лаврін і Петрик... Дві сім'ї, як дві чорні хмари, наближаються одна до другої сумно і понуро).

Мотря. Нащо ви одв'язали нашого коня та заперли в свій хлів? (З криком). Не святі ж прийшли з неба та одв'язали його!

Кайдашиха. Одчепись, сатано, хто його одв'язував! То твої діти їздили по двору та й пустили його.

Василько. То, мамо, баба одв'язали коня та й пустили по двору!

Петрик. Ні, на баба! То Василь одв'язав та їздив, доки не впустив його, а кінь як задер задні ноги та плиг у наш город.

Кайдашиха. Он глянь, суко, на тин! Це твій кінь звалив. Заплати три карбованці та оддай нашого кабана, тоді візьмеш свого коня.

Мотря. Як то? За свого гнилого кабана та ви взяли нашого коня!

Мелашка (з-за бабиних плечей).То ваш кінь гнилий та червивий, а не наш кабан!

Мотря. Ще й та обзивається! Мовчала б уже та не гавкала!

Мелашка. Принеси лишень три карбованці, а ні, то піду в волость тебе позивати.

Мотря. Ще й вона піде в волость! Утри спочатку віскривого носа та тоді підеш у волость.

Кайдашиха. Не лайся, бо я тобі в очі плюну!

Сусід (виглянувши з-за тину в глибині сцени). Та годі вам лаятись!

Мотря (до сусіда). Та це ж ті підтикані, задрипані Балаші. Хіба ж ви їх не знаєте?..

Кайдашиха (перебиває). Та це ж ті іродові Довбиші! Хіба ж ви їх не знаєте? Це ж вона того вовчого заводу з чортячими хвостами!..

Мотря. Та це ж ті каторжні Балаші! Це ж ті біївські лобурі, що старців по ярмарках водять! Он зав'язалась, як на Великдень, а батько ходить по селу з торбами!

Мелашка. Брешеш, брешеш, як стара собака! Та й брехати добре не вмієш! У тебе й до того розуму та хисту нема.

Мотря (взявшись за кілок з тину). В тебе вже розуму, як у дірявому горшку, стільки, як у твоєї свекрухи!

Кайдашиха (кинулася до тину так, що Мотря одступила). Що я тобі винна, що ти мене потріпуєш?

Карпо (в тому ж високому тоні). Оддайте мені коня, бо як не оддасте, то я й сам візьму!

Лаврін. Ба не візьмеш! Оддай перше кабана та ще й доплати.

Карпо. А завіщо я буду тобі платити? Твої свині скакають у мій город, а моя коняка вскочила в твій! Оддай коня, бо піду з дрючком одпирати хлів.

Лаврін. Ба не оддам! Про мене іди в волость позивати.

Карпо (кинувшись до тину, вхопив матір за плечі і затрусив). Нате, їжте мене, або я вас з'їм!

Мотря. По спині лупи її! Виколи дрючком їй друге око!..

Кайдашиха (не своїм голосом). Гвалт! Рятуйте!

Лаврін з Мелашкою кинулись до Карпа обороняти матір. Зчинився галас, крик.

Ведучий. Сміх письменника часто поєднується в повісті з сумом, співчуттям до трудівників-селян. Через недоладні вчинки Кайдашів проглядає трагедія всіх безземельних селян.

На сцену виходять чотири учні.

1 учень. Страждання селянської бідноти, що йде працювати на фабрики та промисли, показує письменник у повісті «Бурлачка». Молода красива сільська дівчина Василина, залишена паном, стає покриткою і йде на фабрику. Пригнічена тяжкою працею, злиднями, починає пити та гуляти. До життя її повертає своєю любов'ю освічений робітник Мхалчевський. Письменник викриває в творі винуватців народного лиха.

2 учень. Аморальність, лицемірство, кар'єризм духовенства засуджує Нечуй-Левицький у творах «Ста-росвітські батюшки та матушки», «Афонський пройдисвіт». Життю української інтелігенції письменник присвятив роман «Хмари», а в п'єсах «На Кожум'яках», «Голодному й опеньки — м'ясо» показав мораль і звичаї міщан, дрібних торговців та чиновників.

3 учень. Іван Якович Франко, який відвідав Нечуя-Левицького в Києві, писав, що «Нечуй належить до тих щасливих талантів, що швидко здобувають собі видне місце в літературі і надовго на нім остаються.

Творчість талановитого співця народного життя мала значний вплив на подальший розвиток літератури в Україні, зокрема, на появу соціальних романів Панаса Мирного, повістей Івана Франка та Михайла Коцюбинського.

4 учень. Іван Семенович Нечуй-Левицький бачив майбутню Україну « з своїм добрим і гордим народом, без усякого ярма на шиї, з своєю мовою в літературі, зі своєю наукою й поезією... Як той чудовий сон, бачив він такою Україну».

Цей сон поступово починає ставати дійсністю. В Україні глибоко шанують слово великого прозаїка, його пам'ять. У містечку Стеблеві Корсунь-Шевченківського району відкрито літературно-меморіальний музей письменника, споруджено йому пам'ятник. Багатотисячними тиражами українською мовою, мовами інших народів видаються його твори. Слава співця життя народного безсмертна.

 
ОленаІванівнаДата: Неділя, 27-Лют-11, 00:00 | Повідомлення # 35
Генерал-майор
Група: Администраторы
Повідомлень: 341
Репутація: 0
Статус: Offline
Сценарій класної години за темою: «Державний прапор України – святиня нашого народу»

Вчитель: Кожен народ, маючи свою історію, має також свої історичні святині – герб, прапор та гімн. Ці символи передають сутність держави, дають уявлення про народ, про його цінності.
Тема нашого уроку: Державний прапор України – святиня нашого народу.
Український національний прапор прийшов до серця нашого народу тернистими шляхами. В ньому втілені віковічні прагнення нашого народу до миру, краса нашої української землі. Ключем до розуміння є символи – жовта та синя барви.
День Державного Прапора відзначається в Україні 23 серпня. Нині Державний прапор в Україні святкує своє відродження. А чи знаємо ми його історію?
Я запрошую наших юних дослідників історії.
Учениця 1. А зараз з’ясуємо яку роль відігравав прапор у різні часи.
Учень 2. Прапор, як засіб сигналізації відомий з античних часів. Здавна різні народи використовували під час воєнних походів символи, що мали вказувати місце збору воїнів. Найчастіше це був шматок тканини, прив’язаний до списа, якому надавали великого значення. Наші пращури обожнювали прапори, вірили, що вони у воєнний час найсвятіші від усіх ідолів.
Учениця 3. Великої уваги приділяли і кольорам прапорів, символам, що на них зображувалися. Кольори прапорів різних держав здебільшого відповідають кольоровій гамі гербів. Така відповідність існує в Україні.
Учень 4. Щоб прапори не втрачали магічної сили, їх освячували. Древні стяги були у великій шані на Русі ще за часів язичництва, а після введення християнства, вони освячувалися образом животворного Христа, що було прийнято від греків.
Учениця 1. За давніх часів, коли набув свого державного значення в першу чергу на військових знаменах-стягах, печатках, гербах, на князівських грамотах.
Учень 2. Історичні джерела донесли до нас досить скупі відомості про кольори прапорів Київської Русі. Наприклад, «Слово о полку Ігоревім» згадує червен-стяг, бела хоругв. Червлена чолка.
Уче6ниця 3. Які ж кольори найчастіше мали руські знамена? До царювання Михайла Федоровича (І половина 17 століття) на російському прапорі поєднання двох основних кольорів ще зберігалося: на золотому щиті чорний візантійський орел, а між коронами, що прикрашають його голови – православний блакитний хрест. Згодом синій колір змінюється на білий.
Учениця 5. В часи Радянського Союзу в Україні використовувалася радянська соціалістична символіка: серп, молот, зірка, колосся. Символіка прийнята після проголошення Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року – це Національний Державний герб – золотий тризуб на блакитному тлі і синьо-жовтий прапор.

Вчитель. Хочу подякувати учням, що підготувались до сьогоднішнього уроку.

Використання жовто-блакитних кольорів на прапорах України-Русі простежується від прийняття християнства. Вперше як державні ці два кольори з’являються на прапорі Львова, що входив до Галицько –Волинського князівства.
Особливого розквіту використання прапору на Україні досягло з виникненням козацтва та Запорозької Січі. Це було справді мальовниче видовище – побачити козацьке військо, що виступає в похід під яскравими різнобарвними кольорами.
Козацькі прапори були різними як за формою, так і за кольорами. Найчастіше знамена Запоріжжя були червоними або малиновими.
Синьо-жовте знамено можна побачити і на картині нашого земляка Іллі Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султанові».
Часто козаки використовували жовто-блакитні фарби і в побуті, одязі.
Але після зруйнування Січі український прапор переживає занепад.
Та ось після проголошення Акта про незалежність України знову замайорів над нашою країною синьо-жовтий стяг.
Прапор – це символ держави і треба гідно з ним поводитись, бо це є запорукою підтримання авторитету держави.

Наприкінці нашої зустрічі дайте відповіді на декілька питань:
- Що символізують кольори прапора?
- Коли в Україні відзначається день Державного Прапора?(23 серпня)
- Скільки років від дня проголошення Акта про незалежність України минуло? (17)
- Якими були прапори ще за часів язичництва?
- Для чого вони використовувалися?
- Чому необхідно шанобливо ставитись до прапора?
На цьому нашу класну годину закінчено. Ви давали точні відповіді на запитання. Молодці.

 
Каталог статей » статті та презентації » Районне методичне об'єднання » Позакласна робота.
Сторінка 1 з 11
Пошук:


Copyright MyCorp © 2014
Створити сайт безкоштовно